Вакс Борис Йосипович

Вакс Борис Йосипович
Народження	25 травня 1912; Житомир, Російська імперія
Смерть	4 серпня 1989 (77 років)
	Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Навчання	Харківський художній інститут
Діяльність	художник
Вчитель	Дерегус Михайло Гордійович, Кокель Олексій Опанасович і Прохоров Семен Маркович
Нагороди	;
Сайт	borisvaks.ru

Борис Йосипович Вакс (справжнє ім'я — Бенціон; 25 травня 1912, Житомир — 4 серпня 1989, Харків) — український радянський живописець і графік; член Харківської організації Спілки художників України з 1950 року. Заслужений художник УРСР з 1973 року.

Біографія

Народився 12 [25] грудня 1912(19121225) року в місті Житомирі (тепер Україна) в родині столяра-червонодеревника. У 1929—1933 роках навчався у Київському художньому технікумі (викладачі Лев Крамаренко, Абрам Черкаський). З 1933 року працював у Сталіно художником клубу, з 1936 року викладав живопис у Палаці піонерів, у 1939–1941 роках — головний художник ТЮГу. Брав участь у німецько-радянській війні. Воював рядовим, потім командиром вогневого взводу винищувального артилерійського полку. Нагородженй орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)[1].

У 1944–1948 роках навчався у Харківському художньому інституті (викладачі Михайло Дерегус, Олексій Кокель, Семен Прохоров). Дипломна робота — «Повернення демобілізованих у рідний Донбас». З 1948 по 1952 рік викладав у Харківському художньому інституті; з 1951 по 1955 рік працював у Художньому фонді Харкова. Відтоді — на творчій роботі.

Жив у Харкові, в будинку на вулиці 8-го з'їзду Рад № 2, квартира 126. Помер у Харкові 4 серпня 1989 року.

Творчість

Працював в галузі станкового й монументального живопису та графіки. Серед робіт:

«Усиновили» (1954);
«Латвійські рибалки» (1954, папір, корольова літографія; Національний художній музей України)[2];
«Новий Донбас» (1955);
«Старий Донбас. Сім'я шахтаря» (1957);
«Журавлі. Фронтова весна» (1957);
«Харківщина» (1960);
«На цілині» (1961);
«В бій комуністом» (1962—1965);
триптих «Хліб» (1968);
«Весна» (1968);
«Ранок Донбасу» (1970);
«Тиша» (1971);
«Юність міста» (1973);
«Відпочинок шахтарів» (1976);
«Гладіолуси» (1978);
«Гроза пройшла» (1984);
«У звільненому Донбасі» (1985);

Твори на шевченківську тематику:

«Арешт» (1961, кольорова літографія);
«Думи мої, думи…», «Дитинство Тараса», «Вербичка» (1964, ліногравюри у співавторстві з Олександром Любимським та Михайлом Рибальчекном).

Автор:

живописного фризу для Горлівського палацу культури «Вугільний Донбас» (1960; співавтори Григорій Галкін, Євген Єгоров, Микола Сліпченко);
панно «Будівельники» для Краснодонського будинку культури (1966, сграфіто; співавтор Григорій Галкін).

Брав участь у республіканських виставках з 1954 року, всесоюзних з 1957 року, зарубіжних з 1955 року. Персональні виставки пройшли у:

Харкові (1972, Харківський художній музей);
Києві (1974, Виставковий зал Спілки художників України);
Москві (1996, Московська міська Дума).

Твори художника знаходяться в Харківському музеї образотворчих мистецтв, в музеях Сімферополя, Донецька, в фондах Кіровоградського обласного художнього музею, а також в приватних колекціях в Росії, США, Японії, Німеччині, Франції, Італії[3].

Примітки

Пам'ять народу.(рос.)
Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, сторінка 71.
Масловка. Сайт художников Верхней Масловки и НП «Национальное художественное наследие «ИЗОФОНД».(рос.)

Література

Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — 563 с., сторінка 65;
Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 2. — Москва: Искусство, 1972 (рос.);
Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 38.

;

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.;
Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 99—100. — ISBN 5-88500-042-5.;
Вакс Борис (Бенціон) Йосипович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В . — 1995, сторінка 278;
Путятін В. Д. Вакс Борис Йосипович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.;
Скляренко Г. Гончаренко М. Вакс Борис (Бенціон) Йосипович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. 240 с. сторінки 184—185. ISBN 978-966-02-8960-4.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Пам'ять народу.(рос.)

[2] Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, сторінка 71.

[3] Масловка. Сайт художников Верхней Масловки и НП «Национальное художественное наследие «ИЗОФОНД».(рос.)