Ваня Радауш

Ваня Радауш (29 квітня 1906, Вінковці 24 квітня 1975, Загреб) ― хорватський і югославський скульптор, художник, поет, педагог. Лауреат вищої державної премії Хорватії в області мистецтв премії Владимира Назора (1959).

Ваня Радауш
хорв. Vanja Radauš
Народився 29 квітня 1906(1906-04-29)
Вінковці, Королівство Хорватія і Славонія,  Австро-Угорщина
Помер 24 квітня 1975(1975-04-24) (68 років)
Загреб, СФРЮ
Громадянство  Югославія
Жанр живопис, скульптура
Навчання Академія красних мистецтв
Нагороди

Премія Владимира Назора

Біографія

Могила Радеуша на кладовищі Мирогой.

У 19241930 роках навчався в Академії красних мистецтв в Загребі. З 1932 року — член художньої групи Земља. З 1940 року викладав у Школі ремесел в Загребі.

Учасник Другої світової війни. Брав активну участь в антифашистському партизанському руху Хорватії. Був членом президії Земельного антифашистського віче народного визволення Хорватії. Після закінчення війни ― професор Загребської академії красних мистецтв (19451969).

У 1975 році покінчив життя самогубством. Похований на кладовищі Мирогой в Загребі.

Творчість

На ранньому періоді творчості В. Радауша (до 1943 року) очевидно вплив Родена і Бурделя.

Після війни зосередився на створенні скульптурних «циклів», в тому числі: «Тиф» (19561959), «Panopticum Croaticum» (19591961), «Людина і вапняк» (19611963), «Тези форми» (19661968), і «Стовпи хорватської культури» (19691975).

Автор широкого переліку скульптурних робіт від медалей до монументальних пам'ятників, картин. Разом з хорватським художником Антуном Августинчичом брав участь у створенні ряду орденів СФРЮ і в дизайні герба соціалістичної Югославії.[1]

Організував персональні виставки в Загребі, Белграді, Рієці, Любляні і Спліті. Брав участь у багатьох групових виставках Асоціації югославських художників, Асоціації художників Хорватії, Бієнале у Венеції, Міжнародному фестивалі скульптури в Арнемі, Бієнале скульптури під відкритим небом в Белграді і Антверпені, «Виставці художників партизан» в Загребі, Шибенику і Задарі, виставках «Живопис і скульптура народів Югославії XIX і XX століть» в Белграді, Загребі, Любляні, Варшаві, Москві, Ленінграді, Братиславі, Празі, Кракові, Будапешті та ряді інших представницьких заходів.

Пам'ять

  • В 2006 році пошта Хорватії випустила марку присвячену 100-річному ювілею скульптора;
  • У 1998 р в Вінковцях створена меморіальна бібліотека його імені.

Галерея

Примітки

  1. Milovan Djilas, Memoir of a revolutionary. Harcourt Brace Jovanovich, 1973.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.