Вар'ят

Етимологічний словник української мови зазначає, що це слово запозичено з польської мови, а польське warjat походить від латинського variatus, дієприкметника від дієслова vario «змінюю», отже означає буквально «змінений, відмінний (від нормальної людини)». Спорідненим зі словом «вар'ят» («варіят») є слово «варіянт» («варіант»)[5]. Аналогічної позиції дотримується і багатотомний «Етимологічний словник білоруської мови» [6].

У тритомній «Історії Львова» зазначено: «У сучасному мовленні українського Львова залишилося найбільше польських запозичень: колежанка, філіжанка, гербата, бальон, вар'ят тощо. Деякі з них на українському мовному ґрунті значно розширили свою семантику, наприклад бальон, вар'ят, чому сприяли насамперед позамовні чинники» [7]. Там же наведено п'ять сучасних значень слова «вар'ят»:

• божевільний, розумово обмежена людина;
• людина, яка своїми словами чи поведінкою викликає подив, шокує інших;
• чолов'яга;
• чоловічий статевий орган;
• цигарка.

Обкладинка книги Богуміла Грабала

Слово «вар'ят» досі активно вживають у галицькому жаргоні. Слово згадують, наприклад, у пісні, написаній музикантами групи «Скрябін», «То моє море» (слова А. Кузьменка і Р. Домішевського, музика С. Гери)[8]:

Кругом одні вар'яти, я вар'ятом чуть не став

Твір «То моє море» виконували «Скрябін», Сестричка Віка, Брати Гадюкіни, «ФлайzZzа» та Dakh Daughters.

У пісні «Братів Гадюкіних» «Міську, вважай!» є рядок[9]:

Вперед поволи граєм собі вар'ята

у розумінні — «робимо вигляд, що нічого не сталося».

Одне з ранніх оповідань Петра Козланюка має назву «Варіят». Написане 1929 року, воно увійшло до збірки «Вогонь», що побачила світ 1930 року в Харкові та Львові [10][11].

2001 року вийшла збірка гуморесок письменника Івана Ярича під назвою «Повна хата вар'ята».

2003 року під назвою «Вар'яти» вийшла збірка творів чеського письменника Богуміла Грабала в українському перекладі Юрія Винничука. Назву збірці дало оповідання про двох пенсіонерів, які сидять попід заводом, де працювали, і продовжують сперечатися на професійні теми [12]. Світлана Самохіна статтю про письменника назвала «Геніальний вар'ят Богуміл Грабал». За її словами, чеські вар'яти після трансформації Винничука стали галицькими вуйками з місцевих генделиків, які за кухлем доброго пива «по-львівськи» оповідають свої історії [13].

2008 року мережа «!FEST» відкрила у Львові біля головного корпусу Національного університету «Львівська політехніка» заклад харчування «Вар'яти»[14].

Ретельний аналіз доцільності вживання слова «вар'ят» в одному з гумористичних віршів Юрія Кругляка провела мовознавець Алла Коваль. У праці «Культура української мови» (1964), процитувавши рядки поета:

 — На просо стала ти! О мука! —

Шалено скрикнув я, як вар'ят,

 — Яка ганьба! Яка докука!

Та в нас же з нього кашу варять!

Алла Петрівна зазначила [15]:

Автор вдало вибрав слово ва́р'ят (польське warjat — ненормальний), яке на тлі інших, загальнолітературних слів яскраво виділяється і своїм звучанням, і загалом своєю незвичністю, «винятковістю». Навіть більше того, іменник ва́р'ят дає підставу вимовляти дієслово ва́рять (вари́ти), що з ним римується, майже так, як воно вимовляється в західноукраїнських говірках: ва́р'ять (там це слово вимовляється точно так, як ва́р'ят — з твердим т на кінці).

Серед похідних форм:

• варіюва́тий — божевільний;
• вар'юва́ти (неозначена форма дієслова) — «божеволіти», «біситися»;
• зварія́тіти, звар'юва́ти (доконаний вид) — «з глузду з'їхати»;
• вар'ятка — жіночий відповідник до «вар'ят»: «Я не знаходжу жодного іншого пояснення, окрім того, що вона така сама вар'ятка, як і ми, хоч і працює в телефонній службі довіри» (Олександр Ушкалов) [16].
• вар'ятський. У науковому збірнику «Варшавські українознавчі записки» зазначено, що «ряд слів пройшов ускладнений шлях входження в галицьке мовлення: спочатку польською мовою були фонетично та семантично освоєні певні іменники іншомовного походження, від них з часом були утворені прикметники, потім ці іменники і (або) прикметники включалися в мовленнєву практику галичан. До таких ад'єктів, запозичених за посередництвом польської мови, належать вар'ятський, фамілійний (з латинської)…» [17]
• вар'ятство: «Таке вар'ятство дуже розізлило дідуся, і він сказав, що гріх дерти шкуру з чоловіка, а ремінь з машини» (Михайло Стельмах, повість «Гуси-лебеді летять»).

Зі словом «вар'ят» утворилася у сучасній мові низка фразеологізмів [7]:

• грати вар'я́та або стругати вар'я́та або траскати (тріскати) вар'ята — «вдавати, що нічого не розумієш», «клеїти дурня»[2][18]
• вар'ят з Кульпаркова — «розумово обмежений чоловік», буквально: «той, хто перебуває в лікарні для розумово хворих на вулиці Кульпарківській»
• вар'ят з мокрою головою — «божевільний, дурник»
• дурний вар'ят — «недотепа, дурень»
• йти на вар'ята — «йти непідготовленим на урок чи на іспит» (зі шкільного сленгу)
• комплєтний вар'ят — «пришелепкуватий, придурок, цілковитий дурень»
• вмочити вар'ята — «здійснити статевий акт»
• свій вар'ят — «своя, надійна, порядна людина»
• мамо, я вар'ят — інші особи про когось, хто веде себе невідповідно, або в звертанні до нього, щоб він себе опанував («щоб він ся стримав»); вживається переважно в гумористичному чи поблажливому контексті. Зразок вживання — у газеті «Поступ» [19].
• не робіть з тата вар'ята - не принижуйте безпідставно.

У спогадах «Моє життя» адвокат Степан Шухевич, який від 1886 року навчався у Львівській академічній гімназії, писав у розділі «Львівські оригінали» [20]:

Львів мав у свойому нутрі багато умовохорих, т. зв. «вар'ятів», але в тім часі загально знаними і такими, що викликували у всіх львов'яків симпатію, були два «вар'яти», т. зв. «дурний Ясьо» і «пан» Пшибильські, знані, може, більше, чим, приміром, сам президент королівського престольного города.

Далі Шухевич детальніше розповів про обох. Серед львівських школярів навіть існувало повір'я: якщо вранці по дорозі до школи зустрінеш когось із цих двох вар'ятів, то можеш розраховувати на гарну оцінку під час опитування [21].

1973 року проти вживання слова «вар'ят» та низки інших слів в українській літературній мові виступив мовознавець Віталій Русанівський. У статті «Розквіт і взаємозбагачення мов соціалістичних націй», опублікованій у № 3 журналу «Комуніст України», він писав [22]:

На поверхню мови численних перекладів стала спливати піна своєрідного перекладацького суржику, щедро пересипана такими словами, як заказати замість заборонити, нараз замість раптом, вар'ят замість божевільний… Це здебільшого полонізми, які були поширені в західноукраїнській мовній практиці і вживалися в перекладах тоді, коли не було ще чітких мовних норм. Зловживання цими й подібними словами призводило до збіднення, примітивізації мови перекладів.

2005 року слово «вар'ят» включено до «Реєстру репресованих слів», наведеному у збірнику документів і матеріалів «Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду», укладеному за редакцією Лариси Масенко [23].

У словниках («Словник української мови» в одинадцяти томах, «Великий тлумачний словник сучасної української мови») слово «вар'ят» наводиться у формі «варія́т» із позначкою «діалектне». Як зразок молодіжного сленгу слово у формі «вар'ят» увійшло до «Словника українського молодіжного сленгу» Світлани Пиркало та словника «Український жарґон» Лесі Ставицької.

• Кульпарків
• Вар'яти-шоу

• Стаття «Вар'ят» у словнику Ставицька Л. Український жарґон. Словник. — Київ: Критика, 2005.