Вар'ят

Вар'ят (варія́т; від пол. wariat) — слово галицького діалекту української мови і львівської ґвари[1], що означає «ненормальний, несамовитий, божевільний». Вживане у Львові та на Галичині[2]. Слово зафіксовано також у білоруській мові як літературне [3][4].

Походження

Етимологічний словник української мови зазначає, що це слово запозичено з польської мови, а польське warjat походить від латинського variatus, дієприкметника від дієслова vario «змінюю», отже означає буквально «змінений, відмінний (від нормальної людини)». Спорідненим зі словом «вар'ят» («варіят») є слово «варіянт» («варіант»)[5]. Аналогічної позиції дотримується і багатотомний «Етимологічний словник білоруської мови» [6].

Сучасні значення

У тритомній «Історії Львова» зазначено: «У сучасному мовленні українського Львова залишилося найбільше польських запозичень: колежанка, філіжанка, гербата, бальон, вар'ят тощо. Деякі з них на українському мовному ґрунті значно розширили свою семантику, наприклад бальон, вар'ят, чому сприяли насамперед позамовні чинники» [7]. Там же наведено п'ять сучасних значень слова «вар'ят»:

Приклади вживання

Обкладинка книги Богуміла Грабала

Слово «вар'ят» досі активно вживають у галицькому жаргоні. Слово згадують, наприклад, у пісні, написаній музикантами групи «Скрябін», «То моє море» (слова А. Кузьменка і Р. Домішевського, музика С. Гери)[8]:

Кругом одні вар'яти, я вар'ятом чуть не став

Твір «То моє море» виконували «Скрябін», Сестричка Віка, Брати Гадюкіни, «ФлайzZzа» та Dakh Daughters.

У пісні «Братів Гадюкіних» «Міську, вважай!» є рядок[9]:

Вперед поволи граєм собі вар'ята

у розумінні — «робимо вигляд, що нічого не сталося».

Одне з ранніх оповідань Петра Козланюка має назву «Варіят». Написане 1929 року, воно увійшло до збірки «Вогонь», що побачила світ 1930 року в Харкові та Львові [10][11].

2001 року вийшла збірка гуморесок письменника Івана Ярича під назвою «Повна хата вар'ята».

2003 року під назвою «Вар'яти» вийшла збірка творів чеського письменника Богуміла Грабала в українському перекладі Юрія Винничука. Назву збірці дало оповідання про двох пенсіонерів, які сидять попід заводом, де працювали, і продовжують сперечатися на професійні теми [12]. Світлана Самохіна статтю про письменника назвала «Геніальний вар'ят Богуміл Грабал». За її словами, чеські вар'яти після трансформації Винничука стали галицькими вуйками з місцевих генделиків, які за кухлем доброго пива «по-львівськи» оповідають свої історії [13].

2008 року мережа «!FEST» відкрила у Львові біля головного корпусу Національного університету «Львівська політехніка» заклад харчування «Вар'яти»[14].

Ретельний аналіз доцільності вживання слова «вар'ят» в одному з гумористичних віршів Юрія Кругляка провела мовознавець Алла Коваль. У праці «Культура української мови» (1964), процитувавши рядки поета:

 — На просо стала ти! О мука! 
Шалено скрикнув я, як вар'ят,
 — Яка ганьба! Яка докука!
Та в нас же з нього кашу варять!

Алла Петрівна зазначила [15]:

Автор вдало вибрав слово ва́р'ят (польське warjat — ненормальний), яке на тлі інших, загальнолітературних слів яскраво виділяється і своїм звучанням, і загалом своєю незвичністю, «винятковістю». Навіть більше того, іменник ва́р'ят дає підставу вимовляти дієслово ва́рять (вари́ти), що з ним римується, майже так, як воно вимовляється в західноукраїнських говірках: ва́р'ять (там це слово вимовляється точно так, як ва́р'ят — з твердим т на кінці).

Похідні форми

Серед похідних форм:

  • варіюва́тий — божевільний;
  • вар'юва́ти (неозначена форма дієслова) — «божеволіти», «біситися»;
  • зварія́тіти, звар'юва́ти (доконаний вид) — «з глузду з'їхати»;
  • вар'ятка — жіночий відповідник до «вар'ят»: «Я не знаходжу жодного іншого пояснення, окрім того, що вона така сама вар'ятка, як і ми, хоч і працює в телефонній службі довіри» (Олександр Ушкалов) [16].
  • вар'ятський. У науковому збірнику «Варшавські українознавчі записки» зазначено, що «ряд слів пройшов ускладнений шлях входження в галицьке мовлення: спочатку польською мовою були фонетично та семантично освоєні певні іменники іншомовного походження, від них з часом були утворені прикметники, потім ці іменники і (або) прикметники включалися в мовленнєву практику галичан. До таких ад'єктів, запозичених за посередництвом польської мови, належать вар'ятський, фамілійний (з латинської)…» [17]
  • вар'ятство: «Таке вар'ятство дуже розізлило дідуся, і він сказав, що гріх дерти шкуру з чоловіка, а ремінь з машини» (Михайло Стельмах, повість «Гуси-лебеді летять»).

Фразеологізми

Зі словом «вар'ят» утворилася у сучасній мові низка фразеологізмів [7]:

  • грати вар'я́та або стругати вар'я́та або траскати (тріскати) вар'ята — «вдавати, що нічого не розумієш», «клеїти дурня»[2][18]
  • вар'ят з Кульпаркова — «розумово обмежений чоловік», буквально: «той, хто перебуває в лікарні для розумово хворих на вулиці Кульпарківській»
  • вар'ят з мокрою головою — «божевільний, дурник»
  • дурний вар'ят — «недотепа, дурень»
  • йти на вар'ята — «йти непідготовленим на урок чи на іспит» (зі шкільного сленгу)
  • комплєтний вар'ят — «пришелепкуватий, придурок, цілковитий дурень»
  • вмочити вар'ята — «здійснити статевий акт»
  • свій вар'ят — «своя, надійна, порядна людина»
  • мамо, я вар'ят — інші особи про когось, хто веде себе невідповідно, або в звертанні до нього, щоб він себе опанував («щоб він ся стримав»); вживається переважно в гумористичному чи поблажливому контексті. Зразок вживання — у газеті «Поступ» [19].
  • не робіть з тата вар'ята - не принижуйте безпідставно.

Найвідоміші львівські вар'яти

У спогадах «Моє життя» адвокат Степан Шухевич, який від 1886 року навчався у Львівській академічній гімназії, писав у розділі «Львівські оригінали» [20]:

Львів мав у свойому нутрі багато умовохорих, т. зв. «вар'ятів», але в тім часі загально знаними і такими, що викликували у всіх львов'яків симпатію, були два «вар'яти», т. зв. «дурний Ясьо» і «пан» Пшибильські, знані, може, більше, чим, приміром, сам президент королівського престольного города.

Далі Шухевич детальніше розповів про обох. Серед львівських школярів навіть існувало повір'я: якщо вранці по дорозі до школи зустрінеш когось із цих двох вар'ятів, то можеш розраховувати на гарну оцінку під час опитування [21].

Боротьба навколо слова

1973 року проти вживання слова «вар'ят» та низки інших слів в українській літературній мові виступив мовознавець Віталій Русанівський. У статті «Розквіт і взаємозбагачення мов соціалістичних націй», опублікованій у № 3 журналу «Комуніст України», він писав [22]:

На поверхню мови численних перекладів стала спливати піна своєрідного перекладацького суржику, щедро пересипана такими словами, як заказати замість заборонити, нараз замість раптом, вар'ят замість божевільний… Це здебільшого полонізми, які були поширені в західноукраїнській мовній практиці і вживалися в перекладах тоді, коли не було ще чітких мовних норм. Зловживання цими й подібними словами призводило до збіднення, примітивізації мови перекладів.

2005 року слово «вар'ят» включено до «Реєстру репресованих слів», наведеному у збірнику документів і матеріалів «Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду», укладеному за редакцією Лариси Масенко [23].

У словниках («Словник української мови» в одинадцяти томах, «Великий тлумачний словник сучасної української мови») слово «вар'ят» наводиться у формі «варія́т» із позначкою «діалектне». Як зразок молодіжного сленгу слово у формі «вар'ят» увійшло до «Словника українського молодіжного сленгу» Світлани Пиркало та словника «Український жарґон» Лесі Ставицької.

Див. також

Примітки

  1. Короткий словник львівської ґвари (Незалежний культурологічний часопис «Ї»)
  2. Божевільний Дьодьо помер на сотнях кілограмів срібла (Газета по-українськи, 16.06.2010)
  3. Беларуска-рускі слоўнік. — Мн.: Народная асвета, 1991. — С. 49.
  4. Русско-белорусский словарь: В трёх томах. — Т. 1. — Издание 8-ое. — Мн.: Беларуская энцыклапедыя, 2002. — С. 87.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А  Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.— С. 331—332.
  6. Вар'ят // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. — Т. 2: В — Вяшчэль. — Мн.: Беларуская навука, 1980. — С. 71.
  7. Історія Львова: У трьох томах. — Т. 3: Листопад 1918 — початок XXI століття. — Львів: Центр Європи, 2007. — С. 444.
  8. Інформація про пісню «То моє море» на pisni.org.ua
  9. Сергій Кузьминський «Міську, вважай!» на сайті «НАШЕ»
  10. Дубина М. Сурмачі возз'єднання: Літературно-критичні нариси. — К.: Радянський письменник, 1976. — С. 133.
  11. Качкан В. А. Петро Козланюк: Нарис життя і творчості. — К.: Дніпро, 1980. — С. 61.
  12. Богуміл Грабал. Вар'яти // Львівська газета. — 2004. — 8 грудня. Архів оригіналу за 10 грудня 2007. Процитовано 10 грудня 2007.
  13. Світлана Самохіна: Геніальний вар'ят Богуміл Грабал. Архів оригіналу за 12 листопада 2009. Процитовано 10 січня 2011.
  14. Кафе «Вар'яти» укладає рейтинг хабарів «Політехніки» // Газета по-українськи. — 2008. — 23 жовтня.
  15. Коваль А. П. Культура української мови. — К.: Наукова думка, 1964. — С. 53.
  16. Ушкалов Олександр. БЖД. — К.: Факт, 2007. — С. 84.
  17. Варшавські українознавчі записки. — Зошити 15—16. — Варшава: Видають оо. Василіяни, 2003. — С. 470.
  18. «Шафа грає, а бамбетель скаче…» («Високий Замок», 23.04.2009)[недоступне посилання з листопадаа 2019]
  19. Юзьо Обсерватор. Майонезом по Європі // Поступ
  20. Шухевич Степан. Моє життя: Спогади. — Лондон: Українська видавнича спілка, 1991. — С. 127.
  21. Шухевич Степан. Моє життя: Спогади. — Лондон: Українська видавнича спілка, 1991. — С. 128.
  22. Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду: Документи і матеріали / За редакцією Лариси Масенко. — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005. — С. 320—321.
  23. Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду: Документи і матеріали / За редакцією Лариси Масенко. — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005. — С. 358.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.