Васьковичі

Село Васьковичі розташовано в межах Українського щита, який утворився ще в докембрійський період. На території села щит в багатьох місцях виходить та поверхню, у вигляді окремих гранітних виступів. З середини протерозою (1 150 — 1 600 млн pp.) почався етап стабілізації щита. Відклалися типові платформні осадові породи, які пройшли слабкий ступінь метаморфізації, перетворившись на кварцити і лупаки. Утворилися маси вивержених порід (коростенський плутон) Породи верхнього протерозою у межах щита відомі лише в його північно-західній частині, де вони складають овруцьку серію, утворену в континентальних умовах (теригенно-ефузивна формація). До цього ж циклу належать дайкові породи з ізотопним віком, меншим 1 500 млн p. Більшість їх — діабази, частково порфірити. Вони фіксують найпізніші прояви магматизму в докембрії українського кристалічного щита.[1]

Близько 70 млн р. тому в крейдяний період на території сучасного села Васьковичі формується відносно глибоке море. Цей морський басейн проіснував на цій території до палеогену. В цей період на даній території формується морські відклади і лише 30 млн р. тому морські умови змінюються на континентальні. Остаточно на оточуючі ландшафти села Васьковичі вплинув період четвертних зледенінь, особливо Дніпровське зледеніння, що завершилось в палейстоцені протягом 15-20 тисяч років тому. Саме від тоді територія села Васьковичі не зазнала кардинальних змін в рельєфі та ландшафтах.

Село Васьковичі розташоване в межах південної частини Поліської низовини, яка має нахил на північ та північний схід. Дана місцевість розташована на 120—200 м вище рівня моря. Територію села прорізають долини річок Шистень та Граничівка, які є лівими притоками річки Уж.

Село Васьковичі має сприятливе географічне положення. На південь від села розташоване місто Коростень, а на північ — місто Овруч. Через село проходить залізниця Санкт-Петербург-Одеса, автострада Житомир-Мозир, нафтопровід «Дружба», та високовольтна лінія електропередач із Кремечуцької ГЕС на Білорусь. Село розташоване від міста Коростень на відстані 18 км, від Житомира — 104 км, а від Києва — 162 км. Біля села розташоване селище: Нафтоперекачувальна станція «Плещівка» Державного акціонерного товариства "Магістральні нафтопроводи «Дружба».

Село розташоване в межах Українського Полісся, а тому тут переважає лісова рослинність. В долинах річок Шистень та Граничівка є лучні та лучно-болотні ландшафти. Але більшість ландшафтів в межах Васьковичів є антропогенними, здебільшого — агроландшафти та місця видобутку корисних копалин (кар'єри).

• 
  Картина К. В. Лебедєва «Князь Ігорь збирає данину з древлян в 945 році»

Територію нинішнього села Васьковичі із VI—X століття заселяли племена древлян. Вони були поширеними на території від Случі і Горині на заході і до Дніпра на сході, а на північ сягали Прип'яті, а до півдня були поширені аж до Тетерева та Здвижу.

Назва села Васьковичі походить від назви місцевості, у якій воно виникло. Про винекнення села існує наступна легенда:

Два дружинники Київського князя Ущап і Ханевич за військову службу в князівській дружині були нагороджені землею. Князь дав їм дозвіл, щоб вони їхали на захід від Києва і знайшли собі ще не зайняті землі, які їм сподобаються. Вони облюбували собі землю в місцевості Васьковичі по течії річки Шістень, притоки річки Ужи. По обох берегах річки Шістень були поляни та ліси. Південний берег річки був вкритий листяним лісом, а північний - сосновим. На цій місцевості дружинники поселились і почали займатись землеробством, мисливством, рибальством та бортництвом.

У Справі Можаровських село згадується під назвою  — пол. Waskowa (1581).

«          пол. „I. m. kapituła● Wileńska, dali pobór z imion, z tych wsi mianawicie, które leżą w powiecie kijowskim. Naprzód ze wsi: Horodca, Brytowinców, Biehuna, Torynia, Możarow, Listwina, Zalesza, Waskowa, Timochow, Ozieran, Wojkowicz, Kulikow.“[4]

рос. дореф. „…Каменецкой вотчины въ Кіевской землѣ состоящей, селеній: Бигумія, Литвина, Цуликовичь, Торина,..“[5]

Перші згадки про село Васьковичі зустрічається в історичних документах за 1494 р., 1518 та 1545 роках, виданих литовськими князями, які підтверджували право жителів села на володіння землями.[3]

Печатка литовського князя Вітовта

Приміром, у акті 1494 року згадано первісну отчину цього роду — Ущаповичі та Васьковичі, а також вислугу, отриману від великого князя Вітовта, — Білево та Горошовичі. Ці володіння залишались у частинній співвласності нащадків роду Ущапа протягом XVI—XVII століть. А в 1518 році король Сигізмунд І Старий потвердив шляхтичам Васьковичам ґрунт у Васьковичах, половину Горошович разом із селищем Базарівкою та половину Ущапович, названих у документі отчиною Васьковичів, де були „дворища їхніх предків“.[4]

Жителі села відносились здебільшого до міщан, які відбували підводну, шляхову та квартирну повинності. По підводній повинності жителі села були забов'язані забезпечувати підводами потреби поліції, перевезення рекрутів та засуджених на каторгу. По шляховій повинності жителі села мусили ремонтувати шляхи та мости, а по квартирній — надавати квартири різним урядовим особам.

В роки Першої світової війни, жителі села Васьковичі брали активну участь у військових діях в лавах царської армії на східному фронті. В 1917 році після ліквідації самодержавства в Російській імперії, відбувається зміна влади. В 1918 році в селі Васьковичі проводяться перші вибори до сільської ради.

7 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Васьковичі проходила Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.

В 1929 році в селі було організовано колгосп «Червоний хлібороб». В 1930 році створюються ще два — «Червоний ударник» та «Воля».

В 1941 році в село вторгаються німецькі війська, які руйнують колгоспне господарство і вчинять масові розстріли не покірного населення. Частину населення близько 40 чоловік було відправлено на примусові роботи до Німеччини. В 1942—1943 роках місцеве населення поповнює лави партизанського руху. Протягом 1941—1943 року в селі встановлюється режим німецької окупації. Село входило до генерального округу «Житомир» та Коростенського «крайзу». Наприкінці грудня 1943 року село визволяють від загарбників військові частини Червоної армії, а саме перейшли в наступ 13-а і 60-а армії. 13-а армія, обходячи Коростень з півночі і півдня, звільнила близько 150 населених пунктів. 60-а армія, посилена двома танковими корпусами, просунулася більш ніж на 40 км у напрямку м. Черняхів. Успішно просувалися вперед на Житомир 1-а гвардійська, 18-а та 3-а гвардійська танкова армії.[5]

До 2020 року село входило до складу Васьковицької сільської ради Коростенського району Житомирської області, територію та населені пункти котрої, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», включено до складу Коростенської міської територіальної громади Коростенського району Житомирської області[6].