Великоолександрівка (Васильківський район)

Великоолекса́ндрівка (до 1964 року — Олександрівка) — село в Україні, у Васильківській селищній територіальній громаді Васильківського району Дніпропетровської області. Центр Великоолександрівської сільської ради. Населення становить 2057 осіб.

село Великоолександрівка
Будинок культури
Країна  Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Васильківський район
Громада Васильківська селищна громада
Облікова картка Великоолександрівка 
Основні дані
Засноване 1776
Населення 2 057
Територія 9,74 км²
Густота населення 211 осіб/км²
Поштовий індекс 52610
Телефонний код +380 5639
Географічні дані
Географічні координати 48°22′17″ пн. ш. 35°54′51″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 71 м
Водойми р. Вовча
Відстань до
обласного центру		 64 км
Відстань до
районного центру		 15 км
Найближча залізнична станція Улянівка
Відстань до
залізничної станції		 20 км
Місцева влада
Адреса ради 52600, Дніпропетровська обл., Васильківський р-н, смт Васильківка, вул. Першотравнева, буд. 140
Сільський голова Недокус Петро Іванович
Карта
Великоолександрівка
Великоолександрівка
Мапа

Географія

Розташоване на півночі Васильківського району Дніпропетровської області на правому березі річки Вовчої в межах Придніпровської низовини. Середня висота над рівнем моря — 70-75 м.

Поблизу села є невеликі лісові насадження.

Сусідні населені пункти: Троїцьке Павлоградського району (півн.-зах.), Левадки Павлоградського району (півн.-сх.), Первомайське (півд.), Воскресенівка (півд.-сх.).

Селом проходить автошлях Т 0408 Павлоград — Васильківка — Новомиколаївка — Оріхів — Токмак.

Історія

На місці сучасної Великоолександрівки на початку XVIII століття був зимівник запорізького старшини Олександра Шпака, — Шпаківка, яка відносилася до земель Самарської паланки Запорозької Січі.

За розпорядженням Азовської губернської канцелярії у 1776 році у Шпаківці була створена військова слобода Олександрівка. Родючі землі, багата на рибу річка, чумацькі шляхи, що проходили через село, приваблювали сюди нових поселенців. Число жителів Олександрівни швидко зростало. У 1791 році тут проживало 691 людей. Вони займалися хліборобством, тваринництвом і рибальством.

У 1857 році населення слободи було віднесено до розряду державних селян.

Станом на 1886 рік у селі Добровільської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії мешкало 755 осіб, налічувалось 148 дворів[1].

Перша половина ХХ сторіччя

Під час земельної реформи на початку ХХ сторіччя, царський уряд розпочав роздачу земель. Так, у 1907—1910 роках біля Олександрівки виникли хутори Вишневий, Дмитренків, Очеретуватий, Бровки, Бовківський та інші. Частина олександрівських селян переселилась на Саратовщину, де в Озинському повіті виникло село Новоолександрівка.

У 1913 році населення Олександрівки становило 8757 чоловік. Тут було 10 млинів — 8 вітряків і 2 водяні млини, які виробляли продукцію для власних потреб і на ринок. Хліб вивозився в Павлоград, Васильківку та інші навколишні населені пункти. В селі були розміщені волосне правління, земська поштова станція, медпункт.

Переважна більшість населення Олександрівки була неписьменною. В 1894 році тут почала працювати церковнопарафіальна школа, у якій навчалося 87 дітей 3. У 1911 році відкрилися 2 земські початкові школи, у яких навчалися 125 дітей і працювали 9 учителів.

Після жовтневого перевороту в Петербурзі 7 листопада 1917 року було створено волосний революційний комітет на чолі з представником Павлоградського повітового комітету більшовиків який почав відбір земель і хліба у селян.

Але вже у квітні 1918 року село зайняли австро-німецькі війська, які підтримували Центральну раду.

У жовтні 1918 року владу в селі захопила Червона Армія, проте їх влада в селі протрималась до червня 1919 року, коли село зайняли війська Антона Денікіна. 30 грудня 1919 року Червона Армія остаточно захопила село, почалося встановлення радянської влади.

Під час колективізації у 1920—1930 роках в Олексадрівці створювалися сільськогосподарські артілі, комуни та колгоспи.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 148 жителів села[2].

У 1940 році в селі були збудовані лікарня, амбулаторія, аптека, 3 школи, сільський клуб.

Друга світова війна

Село окуповане німецькими військами у жовтні 1941 року. Визволене 18 вересня 1943 року.

50—60 роки XX століття

У 1950 році відбулося укрупнення колгоспів, створено один великий колгосп на базі трьох — ім. Карла Маркса (з 1964 року — ім. Мічуріна).

У 1964 році село перейменоване у Великоолександрівку.

Також в ті часи в селі була середня, восьмирічна та 2 початкові школи, лікарня, амбулаторія і аптека, будинок культури, бібліотека, декілька магазинів.

У 1982 році відкрито музей історії села.

Господарство, побут

Село частково газифіковане. Працюють декілька фермерських господарств.

У Великоолександрівці є середня загальносвітня школа І-ІІІ ступенів, медична амбулаторія, бібліотека, клуб.

Див. також

Примітки
  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. Великоолександрівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.

Джерела

Література
  • Дорошенко Л.О., Остапенко І.М. Великоолекса́ндрівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.153-160

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.