Токмак
Токма́к (до 1962 — Великий Токмак) — місто над річкою Токмак у Пологівському районі Запорізької області, колишній адміністративний центр Токмацького району. Колишній центр Мелітопольського повіту Таврійської губернії.
| Токмак | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
.JPG.webp) .JPG.webp) _(YDS_8441).JPG.webp) | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Регіон | Запорізька область | ||||||||
| Район | Пологівський район | ||||||||
| Засноване | 1784 як селище Великий Токмак | ||||||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||||||
| Населення | ▼ 30 132 (01.01.2021)[1] | ||||||||
| - повне | ▼ 30 132 (01.01.2021)[2] | ||||||||
| Площа | 32.46 км² | ||||||||
| Густота населення | 928 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 71700 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6178 | ||||||||
| Координати | 47°14′56″ пн. ш. 35°42′11″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 40 м | ||||||||
| Водойма | річка Токмак | ||||||||
| День міста | 20 вересня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Великий Токмак | ||||||||
| До станції | 3 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 130 км | ||||||||
| - автошляхами | 98,8 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - автошляхами | 614 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 71700, Запорізька обл., м. Токмак, вул. Центральна, 45 | ||||||||
| Вебсторінка | Токмацька міськрада | ||||||||
| Міський голова | Котелевський Ігор Вікторович | ||||||||
| |||||||||
Назва
Назва міста походить від річки Токмак. Гідронім від тюркського täkmäk «лити» хоча більш ймовірна версія від тюркського токмок «дубина, палиця, обушо́к». Слід також враховувати можливість утворення токмак з етноніма: відомі токмак — одна з назв половців, і токмак, токмок — родоплемінні назви у киргизів, туркменів.
Історія
Стародавні часи
Території Токмацького району були заселені ще з доби неоліту. Про це свідчать розкопки декількох поселень та курганів поблизу міста, де знайдені поховання епохи бронзи (III—I тисячоріччя до н. е.), скіфів (IV ст. до н. е.), сарма́тів (III—II ст. до н. е.) і кочівників (X—XII до н. е.).
Заснування
Інтенсивне заселення краю почалося після 1791 року, коли на березі річки Токмак поселилося кілька родин нащадків запорозьких козаків і державних селян з Полтавщини. Токмак швидко зростав, цьому сприяв торговельний шлях, який проходив через місто Токмак — Старий чумацький шлях. Поселення одержало назву Великий Токмак від назви річки (біля неї серед буйного різнотрав'я у свій час татари випасали коней; звідси й татарська назва річки — Токмак — ситий, нагодований).
Царат
Під час Кримської війни у селі розташовувався військовий шпиталь, у 1854–1856 рр. було поховано 281 воїна, вони померлих від ран та хвороб.
У 1861 році поселення увійшло до складу Бердянського повіту Таврійської губернії. Його жителі займалися землеробством, скотарством, торгівлею та ремеслами. Товари реалізовувалися на весняному (9 травня) і осінньому (1 жовтня) ярмарках, куди прибували купці з Москви, Курська, Бердянська.
Уже на початку XX ст. на дев'ятьох токмацьких підприємствах налічувалося близько однієї тисячі робітників. Найбільшими з них були заводи з виробництва сільськогосподарських машин, засновані в 1882 році І. І. Фуксом і в 1885 році — І. В. Клейнером.
Подальшому економічному розвиткові сприяло будівництво під'їзних колій, які з'єднали містечко зі станцією Пришиб на лінії Харків — Севастополь.
Напередодні Першої світової війни місцеві фабриканти й купці побудували залізничну колію Царекостянтинівка — Федорівка, а на ній станцію Великий Токмак, яка сприяла росту торгівлі й розвиткові міста загалом.
Почали працювати машинобудівний і чавуноливарний заводи Бергера та Загореліна. Але значна частина населення працюва́ла коло землі́. На той час у Великому Токмаку працювала невелика друкарня, дві фотомайстерні, земська лікарня на 15 ліжок, 5 початкових шкіл. На початку XX сторіччя Великий Токмак був одним із найбільших населених пунктів Північної Таврії, де відділення Азово-Донського комерційного банку сприяло ростові експортно — закупівельних операцій хліба, товариство «Тріумф» почало випускати бензинові двигуни, успішно розвивалося гончарство.
Радянська влада
.jpg.webp)
Період радянської окупації почався у 1918 році. 23 березня 1921 року м. Великий Токмак стало центром Великотокмацького повіту. Постановою Всеукраїнського Комітету від 7 березня 1923 року було утворено Великотокмацький район із центром у Великому Токмаку, який став селищем міського типу. У ті роки військовим комісаром у Токмаку був С. Ковпак, радянський військовий діяч, який у час національно-визвольних змагань в Україні очолював більшовицький диверсійний загін, а в часи радянсько-німецької війни став одним з очільників радянського партизанського руху.
Окрім формування органів адміністративної влади, увага приділялася зокрема промисловості й освіті. Так, у приміщенні, де розташовувався партійний комітет і виконком Ради (нинішній будинок швейної фабрики), було відкрито бібліотеку. Виконком організував курси з ліквідації неграмотності. Фахівців різного профілю готували механічний технікум, Школа медичних сестер і Школа колгоспних бухгалтерів, діяло 8 клубів, 2 кінотеатри, 13 загальноосвітніх шкіл. Почали роботу інфекційні відділення й 2 аптеки.
У 1923–1927 роках завод «Красний прогрес» випускав серійний триколісний трактор конструкції «Запорожець». За оригінальну конструкцію і його високу продуктивність колектив заводу був нагороджений державним дипломом І ступеня. Це був перший державний завод сільськогосподарських машин. У 30-ті роки завод випускав 75 % нафтових двигунів малої потужності в СРСР. На ньому почав свою трудову діяльність ще один знаменитий токмачанин Олександр Георгійович Івченко — пізніше генеральний конструктор КБ «Прогрес», академік АН України, Герой Соціалістичної Праці, винахідник поршневих, турбореактивних і турбогвинтових двигунів для літаків різних типів.
Друга світова війна
.JPG.webp)
7 жовтня 1941 року радянські війська полишили Великий Токмак[3].
У період окупації 1941—1943 рр. нацистськими військами у місті активно діяв радянський партизанський загін під керівництвом В. Г. Акулова й І. К. Щави й підпільна партизанська група, організована Г. Ф. Буркутом, В. В. Веретенніковим і В. О. Федюшиним. 20 вересня 1943 року передові частини Другої гвардійської армії звільнили Великий Токмак від військ гітлерівської коаліції. Ця військова операція Червоної армії увіковічена вдячними токмачанами в пам'ятниках, меморіалах, братських могилах.
Повоєнні роки
30.12.1962 Великий Токмак перейменований на Токмак і призначений містом обласного підпорядкування.[4]
Незалежність
19 травня 2016 року, на підставі розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 275, перейменовані об'єкти топоніміки міста Токмак[5].
| Сучасна назва | Попередня назва | Дата перейменування |
|---|---|---|
| вулиця Залізнична | вулиця Щорса | 19 травня 2016 |
| вулиця Василя Вишиваного | вулиця Володарського | 19 травня 2016 |
| вулиця Героїв України | вулиця Жовтнева | 19 травня 2016 |
| вулиця Перемоги | вулиця Пролетарська | 19 травня 2016 |
| вулиця Центральна | вулиця Революційна | 19 травня 2016 |
Населення
Чисельність населення
| 1959 | 1979 | 1989 | 2001 | 2021 |
|---|---|---|---|---|
| 28 575 | 42 178 | 45 112 | 36 275 | 30 132 |
Мовний склад (2001)
| українська мова | російська |
|---|---|
| 70,25 % | 29,35 % |
Найбільші підприємства міста
- ВАТ «Південдизельмаш» (Дизелебудівний завод) — в стадії ліквідації
- ЗАТ ТОКМАК-АГРО
- ПАТ «Токмацький ковальсько-штампувальний завод» (ТКШЗ)
- Токмацький завод будівельних матеріалів «Стройкераміка»
- ЗАТ "Токмацький завод «Прогрес»
- ТОВ «Токмацька феросплавна компанія»
- ТОВ «Токмак Солар Енерджі» Архівовано 3 листопада 2016 у Wayback Machine.
Соціально-економічна інформація
Токмак розташований за 98 км від обласного центру, автошлях Н30 та E105.
Загальна площа міста Токмак і Токмацького району становить — 1474,9 км² (м. Токмак — 32,4 км², Токмацький район — 1442,5 км²).
Чисельність населення міста Токмак і Токмацького району — 65,25 тис. ос. (м. Токмак — 36,76 тис. ос., Токмацький район — 28,49 тис. ос.).
Місто Токмак перебуває на перехресті автомобільних доріг державного значення: Кам'янка-Дніпровська — Василівка — Токмак — Бердянськ Н30 та обласного: Новомиколаївка — Оріхів— Токмак — Мелітополь Т 0401 і Гуляйполе — Пологи — Токмак — Мелітополь.
У місті є залізнична станція Великий Токмак Придніпровської залізниці, яка перебуває на залізничному напрямку Луганськ — Донецьк —Волноваха — Токмак — Мелітополь — Федорівка.
5 вересня 2002 року місто Токмак територіально поділений на 8 мікрорайонів: «Короленко», «Калінінський», «Лівий Берег», «Рижок», «Залізничний», «Ахраміївка», «Ковальський», «Центральний». На території Токмацького району функціонує 12 сільських рад.
25 квітня 2018 року у Токмаку відкрито найпотужнішу в Україні сонячну електростанцію «Токмак Солар Енерджі». 160 000 сонячних модулів розташовані на площі 96 га. Потужність електростанції — 50 МВт. При будівництві станції було використано 1000 тонн алюмінієвих конструкцій та 1500 тонн конструкцій з металу. Загальний обсяг інвестицій в проект склав 45 млн євро, термін окупності — 5 років. Планується збудувати другу чергу електростанції і повністю завершити проект планують в грудні 2018 року. Згідно Державної програми, до 2035 року 25 % енергетичних потужностей України повинні складати відновлювані джерела енергії[8].
Культура
Як і всі міста області, Токмак живе повнокровним культурним життям. У ньому діють міський будинок культури, міський краєзнавчий музей, громадський народний музей ВАТ «Півддизельмаш», 3 публічні бібліотеки, дитяча музична й художня школи.
У міському Будинку культури діє 21 колектив художньої самодіяльності, 6 клубних формувань із числом учасників понад 300 людей.
Звання «народний» мають хор української пісні «Таврійські зірки», фольклорний колектив «Веселка», колектив естрадного танцю «Аеліта». Дитячий колектив естрадного танцю «Динозаврик» має звання «зразковий». Роботи самодіяльних майстрів декоративно-ужиткового мистецтва — вишивальниць Мелай В. М., Федан З. П., лозоплетіння — Олизько В. Д. демонструвалися на виставках у м. Запоріжжя, м. Києві.
Книжковий фонд бібліотек централізованої системи нараховує 112700 екземплярів, щорічно бібліотеки обслуговують понад 42 тис. читачів, книговидача становить 140830 екземплярів книг, в бібліотеках міста працюють Інтернет-центри для читачів з безкоштовним доступом до Інтернету, пункти доступу громадян до офіційної інформації про органи державної влади. У міському краєзнавчому музеї зберігається 17307 експонатів, у державному музеї — 8485 експонатів. У місті налічується 47 пам'яток історії й мистецтва. Контингент початкових спеціалізованих художніх навчальних закладів, до яких відноситься дитяча музична й художня школи, налічує понад 340 учнів. Робота педагогічних колективів націлена на розвиток здібностей, талантів дітей, задоволення їх інтересів і духовних запитів і потреб у професійнім визначенні. Гордістю шкіл естетичного виховання й міста є інструментальний ансамбль викладачів під керівництвом І.Лобуря, вокальний ансамбль викладачів музичних шкіл Токмака й Молочанська (керівник Локотков Сергій), естрадний ансамбль учнів (керівник Крутько В. В.), танцювальний ансамбль «Екіпаж» лауреат обласних конкурсів. Найкращі учні як художньої, так і музичної шкіл — лауреати, дипломанти й учасники обласних, регіональних конкурсів і фестивалів.
На території міста виходить 3 газети, працює місцеве радіомовлення, які всебічно висвітлюють життя міста, проблеми й досягнення його жителів.
У 2012 році відкрито етнографічний комплекс «Український двір XIX ст.» з культурно-розважальним парком: кузнею, ставком і млином на ньому, церквою, музеєм побуту XIX ст., сіновалом.
Відомі люди
- Красуля Георгій Андрійович (1929—1996) — соліст Національної опери України ім. Т. Г. Шевченко, заслужений артист України (1974)
- Гаврик Костянтин Миколайович (1978—2019) — Сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[9][10].
- Єфименко Петро Савич — історик, етнограф.
- Левчук Павло Миколайович (1988 — † 2014) — український політолог, викладач, учасник російсько-української війни.
- Чечет Григорій Герасимович — конструктор літальних апаратів.
- Сардак Григорій — український хірург, піонер судинної хірургії.
- Ковтуненко Іван Наумович — козак 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу.
- Дмитро Дзюба — український музикант-мультиінструменталіст.
- Марко Безручко — військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.
- Івченко Олександр Георгійович — радянський авіаконструктор, керівник розробки поршневих, пізніше турбореактивних двигунів для багатьох типів літаків.
- Денисенко Василь Семенович — історик та етнограф, належав до наукової школи М. С. Грушевського.
- Биченко Василь Васильович (1911—1990) — мінер, орденоносець німецько-радянської війни. Нагороджений орденами Великої вітчизняної війни II ст., Слави III ст., бойовими медалями.
- Шелепаєв Олександр Анатолійович — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Матюх Павло Іванович (1911—1980) — Герой Радянського Союзу, учасник німецько-радянської війни.
- Шумак Максим Васильович (1991—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Радомський Олександр Максимович (1887—1938) — член Української Центральної Ради як обраний до Всеросійських Установчих Зборів від Катеринославської губернії.
- Очкаленко Яків Костянтинович (1951—2021) — футбольний тренер та функціонер.
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
- Медведський В. І., Медведська Г. В. «Что нас ожидает, неизвестно…» // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2020, № 15, с. 75-85
- Указ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР «Про віднесення міст до категорії обласного підпорядкування»
- Розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 19.05.2016 року № 275 Перейменування об'єктів топоніміки міст та районів Запорізької області
- У Токмаку вночі були потужні бої
- Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.
- Найпотужнішу в Україні сонячну електростанцію відкрито у Токмаку //alextv.zp.ua, 25 квітня 2018
- Небойові втрати — бійці Гаврик і Попко
- Про відзначення державними нагородами України
Література
- Саєнко В. М. Токмацькі витоки родини Єфименків. (До 170-літньої річниці від народження П. С. Єфименка) // Музейний вісник [ЗКМ]. — Вип. 4. — Запоріжжя, 2004. — С.88–92.
- Саєнко В. М. Токмаччина під час Східної (Кримської) війни. 1853—1856 рр. — Токмак: Gutenbergpress, 2008. — 67 с.
Посилання
- Токмак — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
- Сайт Токмака
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Облікова картка на сайті Верховної Ради
- JewishGen Locality Page — Tokmak, Ukraine
- ІМСУ
- Туристичний портал Запорізької області
- Історична довідка та мапа Токмака