Верхньосадове

Верхньосадо́ве (до 1945 року — Дуванкой, крим. Duvanköy) — село в Україні, у Нахімовському районі Севастопольської міської ради. Розташоване в долині річки Бельбек за 31 км на північний схід від Севастополя і за 1,5 км від залізничної станції Верхньосадова. Через село проходить автошлях Н06 (Сімферополь — Севастополь). Дворів — 886, населення становить 2 436 осіб.

село Верхньосадове
Герб Верхньосадового Прапор Верхньосадового
Країна  Україна
Область м. Севастополь
Район/міськрада Нахімовський район
Рада Верхньосадівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01020070010032091
Облікова картка Верхньосадове 
Основні дані
Засноване середина XIX століття
Населення 2 436
Площа 2,485 км²
Поштовий індекс 99802
Телефонний код +380 692
Географічні дані
Географічні координати 44°41′18″ пн. ш. 33°42′22″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 78 м
Відстань до
обласного центру		 31 км
Найближча залізнична станція Верхньосадова
Відстань до
залізничної станції		 1,5 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Севастопольська, 82, с. Верхньосадове, Нахімовський р-н, м. Севастополь, 99802
Карта
Верхньосадове
Мапа

 Верхньосадове у Вікісховищі

Історія

Село засноване в середині XIX століття. Назва Дуванкой означала — село із заїздом, оскільки тут можна було зупинитися перепочити, змінити коней тощо. Дуванкой був центром Дуванкойської волості Сімферопольського повіту Таврійської губернії. Станом на 1886 рік в ньому мешкало 890 осіб, налічувалось 168 дворових господарств, існували 2 мечеті, школа, поштова станція, 6 лавок, 3 пекарні, 3 харчевні[1]. За 3 версти — мечеть, цегельний завод, поташний завод, лавка. За 4 версти — православна церква, винокурний завод. За 6 верст — православна церква. За 8 верст — 2 мечеті, лавка. За 10 верст — мечеть. За 14 верст — мечеть. За 16 верст — мечеть. За 18 верст — 3 мечеті. За 20 верст — 2 мечеті, кузня. За 22 версти — мечеть, лавка. За 2 версти — залізнична станція Бельбек. За 9 верст — 2 казарми.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1574 осіб (825 чоловічої статі та 749 — жіночої), з яких , 1472 — магометанської[2].

У січні 1918 року в селі встановлено радянську владу. У 1925 році утворене Товариство спільного обробітку землі, на базі якого у 1930 році створений радгосп «Гігант».

До німецько-радянської війни село входило до Бахчисарайського району Кримської АРСР. У війні брали участь 130 жителів села. За участь у партизанському русі орденом Леніна нагороджено П. Д. Безрукова[3].

Після звільнення села від німецьких військ почала працювати Дуванкойська сільська рада. У червні 1945 року село було перейменоване на Верхньосадове[4].

1945 року в селі встановлений бетонний обеліск на місці подвигу п'яти моряків-чорноморців: політрука Миколи Фільченкова, червонофлотців Івана Красносільського, Данила Одинцова, Юрія Паршина, Василя Цибулька.

1967 року відкрито Народний музей «4-й сектор Оборони Севастополя», у якому з 1972 року перебуває Діорама «Героїчна загибель п'яти матросів Чорноморського флоту у листопаді 1941 року», перша сільська діорама на території СРСР.

На початку 1970-х років в селі було 550 дворів і мешкало 1 980 осіб. Працював радгосп «Садівник» садово-виноградного напряму. Із 2 206,5 га сільськогосподарських угідь виноградники займали 100 га, сади — 285,5 га. З допоміжних підприємств працювали холодильник на 500 тонн для зберігання винограду, фруктів і овочів, цех переробки винограду потужністю чотири тисячі тонн. Також на той час працювали середня школа (304 учня, 27 вчителів), будинок культури із залом на 600 місць, дві бібліотеки з фондом близько 15 тисяч книжок, медичний пункт, пошта, телеграф, АТС, два магазина, кафетерій, їдальня[3].

Пам'ятки археології

Біля с. Верхньосадове знаходяться два поселення і курган. Пам'ятки розташовані на південному березі р. Бельбек, у районі залізничної станції Верхньосадова. Щодо поселень даних немає, щебенистий курган заввишки 1 м, діаметром 3 м не розкопувався.[5]

Примітки
  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-217)
  3. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  4. Хто є Хто. Міста і села України. Севастополь
  5. Кравченко Евеліна. Пам'ятки таврів

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.