Верхній Вербіж

Важко встановити, коли людина вперше осіла на теренах нинішнього Верхнього Вербіжа. Прикарпатський археолог Богдан Томенчук у 1987 році виявив біля сільської церкви поселення голіградської культури фракійського гольштату, яке датується X—VIII ст. до н. е. .

Вперше в історичних джерелах Вербіж згадується у 1373 році, називалося воно тоді Вєрбяз. Та правдоподібно воно існувало ще задовго до цієї згадки. У перших писемних згадках за 1365 і 1373 роки йдеться лише про один Вербіж. Далі село розрослося і розділилося на два.

«Вижний» і «нижний» — це польські словотвори, які польська окупаційна влада накинула багатьом галицьким селам. У польській мові слово «виж» означає височину. Українські відповідники до «вижний» і «нижний» — «горішній» (або по-місцевому «горішний») і «долішній». Після захоплення СРСР Галичини, в 1947 році перейменовано його на російський кшталт — «Верхний» — «Верхній». Так ця назва і прижилася, хоча найсправедливіше було б назвати село «Горішний Вербіж».

Як окреме село вперше згадується в документі 1443 року.

В 1757 році мешканці села разом з опришками спалили садибу місцевого поміщика.

Від XV ст. і до 1772 p. воно належало до Коломийського повіту Руського воєводства Галицької землі;

Впродовж 1772–1854 років — до Коломийської округи Королівства Галичини та Володимирії;

1854–1918 років — до Печеніжинського повіту Коломийської округи Львівського Намісництва Королівства Галіції і Володимирії;

Листопад 1918 — травень 1919 — до Печеніжинського повіту Коломийської округи Західно-української Народної Республіки;

1919–1939 років — до Коломийського, а відтак — до Печеніжинського повіту Станіславського воєводства;

У 1934 у Польщі, до якої належала тоді Східна Галичина, прийняли закон, згідно з яким кілька сіл творили збірну громаду, або ґміну (Ґміна Вербяж Вижни). Центр такої ґміни був і у Вербіжі Вижному;

У 1939–1941 роках — з приходом у Галичину Червоної армії змінився адміністративний поділ і село стало належати до Коломийського повіту Станіславської області УРСР;

У 1941–1944 роках — в період німецької окупації належало до Коломийської округи Дистрикту Галичина Генерал-губернаторства польських земель;

У 1944–1957 роках — по війні Верхній Вербіж належав до Печеніжинського району Станіславської області УРСР;

У 1957–1963 роках — до Яблунівського району Станіславської (від 1962 р. — Івано-Франківської) області УРСР;

З 1963 року — до Коломийського району Івано-Франківської області.

Здавна кожне українське село поділялося на «кутки», мало різні урочища. Верхній Вербіж перетинає річка Лючка, яка тече майже всією площею села, а також траса, які розділяють його на три головні кутки: Толока, Осередок, Гора.

Перші відомості про кількість населення Верхнього Вербіжа є за 1880 рік, тут у 196 хатах мешкало 912 осіб: 893 українці, 13 євреїв і 6 осіб, які належали до римо-католицької конфесії. В 1883 році тут мешкало 979 українців; в 1893 році — 1028 українців, 48 євреїв і 30 осіб римо-католицького віровизнання; в 1911 році — 1218 українців, 46 євреїв, 40 римо-католиків; в 1925 році — 1220 українців, 38 євреїв, 22 римо-католики; в 1931 році мешкало 1299 осіб у 321 будинках. 1939 року — 1355 українців, 10 поляків, 5 євреїв. У 2000-му році у 520 дворах мешкали 1542 особи. В 2005 році у Верхньому Вербіжі нараховувався 1501 житель, стояло 527 дворів.

За національним складом усі мешканці Верхнього Вербіжа — українці. Найстарішою жителькою села є Марія Федорівна Вінтоняк, 1919 року народження.

• «Історія одного села» Верхній Вербіж youtube

• 
  Церква св. Михаїла
• 
  Церква св. Михаїла
• 
  Дзвіниця

• Werbiąż Wyżny (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 215. (пол.) — S. 215. (пол.)