Весоловський Богдан Остапович

Іван-Богдан Весоловський[1] (нар. 30 травня 1915(19150530), Відень — 17 грудня 1971, Монреаль ) — український пісняр, композитор, акордеоніст. Увійшов в історію музичного Львова як композитор легкого жанру.

Богдан Весоловський
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Іван-Богдан Весоловський
Дата народження 30 травня 1915(1915-05-30)
Місце народження Відень, Австро-Угорщина
Дата смерті 17 грудня 1971(1971-12-17) (56 років)
Місце смерті Монреаль, Канада
Громадянство Друга Польська Республіка (1918—1939)
 Карпатська Україна
 Канада
Національність українець
Професія композитор, правник
Жанр танго, фокстрот, вальс, румба
Псевдоніми «Бонді»
Колективи «Ябцьо-джаз» (Джаз-капела Леоніда Яблонського)
Зовнішні відеофайли
«Дівчина була як цукорок», виконує Богдан Весоловський

Життєпис

Народився у Відні 31 травня 1915. Після Першої світової війни родина переїхала до Стрия. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Також закінчив Консульську академію у Відні. Знав кілька іноземних мов.

Джаз-капела «Ябця»

Почав писати музику з 16 років, у 22-річному віці написав одну зі своїх найпопулярніших пісень — «Прийде ще час». Уже перші музичні твори принесли Богданові Весоловському славу. У 1930-х роках разом зі скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьом) і акордеоністом Анатолем Кос-Анатольським входив до складу популярної на той час молодіжної «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-Джаз»; солісткою була Ірина Яросевич). Джаз-капела мала неабиякий успіх на вечірках львівської молоді міжвоєнного періоду, зокрема на корпоративних балах.[2]

Здобувши освіту, у грудні 1938 року виїхав до Закарпаття для участі в розбудові Карпатської України. Після поразки карпатських січовиків емігрував до Відня, де згодом побрався з Оленою Залізняк[3].

У Відні під час Другої світової війни разом з композитором Андрієм Гнатишином опрацьовував ноти українських народних пісень для видавництва Бориса Тищенка.

У роки війни у подружжя Весоловських народилися двоє синів. 1949 року за допомогою української громади Канади сім'я переселилася до цієї країни. Решту життя працював в українській редакції Міжнародного канадського радіо в Монреалі.

Наприкінці 1960-х років йому дозволили за канадсько-радянським обміном відвідати Україну. Тоді він побував у Львові, зустрівся зі своїм родичем Остапом Охримовичем, побував на могилі Тараса Шевченка у Каневі. Повернувшись до Канади, невдовзі помер (17 грудня 1971). Через 20 років дружина виконала його заповіт — урну з прахом Богдана Весоловського поховали у Стрию в родинному гробівці.

Сім'я

Творча спадщина композитора

За словами пісняра, безпосереднім поштовхом, який виявив його композиторський хист, було те, що бракувало української розважальної музики. На той час домінувала польська музика. Конкурувати з нею можна було тільки якістю[4].

Пісенна спадщина композитора нараховує понад 130 творів. У першому (львівському) періоді творчості вони написані, в основному, в жанрі танго, фокстроту, легкого вальсу. Змістом віршових текстів цих пісень була переважно любовна лірика. У наступні роки пісні набули яскравого громадянського звучання («Лети, тужлива пісне» та «Чар карпатських гір»).

У післявоєнні роки у Канаді були випущені платівки з піснями Весоловського.

В Україні також виконували його пісні, але як твори «невідомого автора». Зі сцени кілька пісень зазвучали лише наприкінці 1980-х років у виконанні гурту «Львівське ретро».

1998 року вийшов диск із записом 15 пісень Б. Весоловського у виконанні співака Остапа Зорича. Заходами О. Зорича за фінансової підтримки Лідії Матіяшек-Чорної також зняли 4 відеокасети спогадів Олени Весоловської про її чоловіка[5].

У 2001 році за участі дружини композитора Олени Весоловської (Залізняк) була видана перша збірка пісень Весоловського, до якої увійшло 56 творів.[6]

Наступний крок у поверненні творчої спадщини Весоловського до України зробив Олег Скрипка, який на основі знайдених в Торонто музичних матеріалів композитора записав два альбоми «Серце у мене вразливе…» (2009)[7] і «Жоржина» (2011)[8].

Мелодія Б. Весоловського була використана для музичного оформлення документального фільму Ю. Луканова «Три любові Степана Бандери».

Танго «Прийде ще час»

До найпопулярніших пісень композитора належить танго «Прийде ще час»:

Ще раз поглянути на тебе,
З тобою стрінутись ще раз,
У вечір, як зірки засяють в небі,
В осінній вечір, як тільки день погас.
Ще раз піти удвох з тобою,
За руки взявшись, як колись,
В гаях стежками осінню сумною,
де перший раз ми давно зійшлись…

Приспів:

Прийде ще час, коли затужиш ти за мною,
Прийде ще час, коли згадаєш наші дні,
Може, тоді любов ти зрозумієш мою,
І, може, за ту любов вдячна будеш мені.
Поглянути у твої очі
І слухати слова твої,
У сяйві місяця літньої ночі
Послухать ще, як співають солов'ї.
Невже лише це тільки мрія?
Невже лише це тільки сни?
Чому, чому пропала вся надія,
зів'яла так, мов квіт навесні[9]

Приспів.

Вшанування

Примітки
  1. Весоловський Іван-Богдан «Енциклопедія Сучасної України»
  2. Бонді Весоловський і «Ябцьо-джаз»: львівські поп-зірки 1930-х. amnesia.in.ua. Процитовано 28 січня 2019.
  3. Олена Залізняк (Весоловська) нар. 1917 // rodovid
  4. Юрій Луканов. Піонер легкого жанру // День, № 96, 1.06.2000
  5. Лариса Брюховецька. Пісні заблукалого перехожого. // «Дзеркало тижня. Україна», 9 серпня 2002[недоступне посилання]
  6. Весоловський Б. Прийде ще час: Пісні і танцювальні мелодії. Ч. 1. / Упоряд.-ред. О.Зелінський; Ілюстрації М.Зелінської. — Львів, 2001.
  7. Олег Скрипка. Серце у мене вразливе…
  8. Олег Скрипка. Жоржина
  9. Танго «Прийде ще час…»

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.