Владислав Бандурський

Владислав Бандурський (пол. Władysław Bandurski; 25 травня 1865, м. Сокаль, нині Львівської області — 6 березня 1932, м. Вільнюс) — польський римо-католицький релігійний діяч, діяч польського національного руху. Львівський римо-католицький єпископ-суфраган[1] (26 вересня 1906 — 1918)[2]. Почесний громадянин Львова (1927)[3].

Владислав Бандурський
Львівський єпископ-суфраган
з 1906—1918
Конфесія: Римо-Католицька церква
Попередник: Йозеф Вебер
Наступник: Болеслав Твардовський
 
Альма-матер: Богословський факультет Львівського університетуd
Діяльність: офіцер, католицький священник
Народження: 25 травня 1865(1865-05-25)
Сокаль
Смерть: 6 березня 1932(1932-03-06) (66 років)
Вільнюс
Похований: Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)
Престол: Львівська архідієцезія
Посада: Єпископ-суфраган Львівський

Нагороди:

 Владислав Бандурський у Вікісховищі

Життєпис

У 1892 році Владислав Бандурський був призначений вікарієм Станиславівської «колегіати», окрім того, викладав катехізис у школах імені Адама Міцкевича, імені королеви Софії та промисловій, а також у пансіонаті Меланії Дубровської. З катехитичною метою ксьондз Бандурський їздив селами Станиславівського деканату, а в час, коли лютувала холера, сповідував хворих та причащав помираючих. 1893 року перебрався до Львова, приєднався до польських таємних радикальних організацій і став прибічником польської національної демократії. Виступав проти політики зросійщення Холмщини, але брав участь в акціях, спрямованих на спольщення українців–уніатів цього регіону[4]. 26 вересня 1906 року Владислав Бандурський обраний римо-католицьким єпископом-суфраганом у Львові та перебував на цій посаді до 1918 року[2].

23 червня 1907 року єпископ Владислав Бандурський провів обряд посвячення новозбудованого приміщення польського товариства «Сокіл» у Бучачі[5], а 16 вересня 1909 року — посвятив наріжний камінь під будівництво нового дому польського товариства «Сокіл» у Буську на передмісті Німецький Бік[6]. 2 травня 1910 року освятив каплицю у Репехові[7] і 23 червня 1912 року муровану філіальну каплицю у Старому Скалаті (нині — костел блаженого Якуба Стрепи)[8][9] та заклав перший освячений камінь у підмурки майбутніх храмів: 14 травня 1911 року — костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у Кам'янці-Струмиловій[10], а 27 червня 1913 року — костелу святого Серця Ісусового у Ладичині (освячений 19 листопада 1922 року)[11].

1914 року помер доктор Альфред Бужинський, власник будинків — на вулиці Вірменській, 22 та на вулиці Словацького, 18 у Львові. Покійний у своєму заповіті записав один мільйон корон для придбання п'ятиморгових ділянок для потреб колоній скаутів, а виконавцями заповіту призначив правління польського товариства «Сокіл» та єпископа Владислава Бандурського.[12] Під час першої світової війни співпрацював із польськими легіонами Юзефа Пілсудського[4].

Вшанування

10 вересня 1927 року відбулося урочисте вручення диплома «Почесного громадянина Львова» львівському римо-католицькому єпископу-суфрагану Владиславу Бандурському[3].

Ще за життя єпископа, наприкінці 1920-х років, одному з підрозділів польського Стрілецького союзу, що діяв на той час у Поворську на Волині, присвоєно ім'я єпископа Владислава Бандурського.[13]

Давня площа Митна (Цлова, назва була відома вже наприкінці XVIII століття) у Львові 1933 року була перейменована на честь єпископа Владислава Бандурського та зберігала цю назву до 1945 року. У 1945—1990 роках — площа Радянська, а 1990 року повернена історична назва — площа Митна.[14]

Примітки
  1. Бандурський Владислав. litopys.lviv.ua. Літопис. Процитовано 27 червня 2020.
  2. Львівські єпископи-помічники. rkc.lviv.ua. Львівська архідієцезія РКЦ в Україні. Процитовано 27 червня 2020.
  3. Wielkiemu patriocie w hołdzie // Gazeta Lwowska. — nr. 209. — 13 września 1927. — S. 1. (пол.)
  4. Скаврон Б. (6 січня 2017). Кров у лазні й наближення виборів. zbruc.eu. Zbruć. Процитовано 27 червня 2020.
  5. Nowa placówka Sokola // Nowości Illustrowane. — 1907. — № 6 (29 czer.). — S. 15—16. (пол.)
  6. Ціхоцький І. Нариси історії сокільського руху в Буську// Клекіт бузька: Буський історико-краєзнавчий альманах № 2. — Львів: Растр-7, 2018. — С. 23. — ISBN 978-617-7726-16-5.
  7. Каплиця в Репехові. castles.com.ua. Замки та храми України. Процитовано 27 червня 2020.
  8. Старий Скалат. Костел бл. Якова Стрепи. ecclesia.atf.li. Львівська архідієцезія. Процитовано 27 червня 2020.
  9. Старий Скалат. Костел бл. Якова Стрепи. rkc.in.ua. РКЦв Україні. 23 листопада 2011. Процитовано 27 червня 2020.
  10. Спадщина. Кам'янка-Бузька. Церква Успіння Богородиці. m-a-d-m-a-x.livejournal.com. 19 квітня 2018. Процитовано 27 червня 2020.
  11. Костел Серця Іісуса в Ладичині. castles.com.ua. Замки та храми України. Процитовано 27 червня 2020.
  12. Million koron na skaut polski // Nowości Illustrowane. — 1914. — № 12. — S. 7. (пол.)
  13. Про Стрілецький союз на Волині у 80-ту річницю Катинського злочину. Частина 3. monitor-press.com. Волинський монітор. 27 травня 2020. Процитовано 27 червня 2020.
  14. Урбаністичні образи. Площа Митна. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 27 червня 2020.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.