Репехів

Ре́пехів село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 258 осіб.[1] Орган місцевого самоврядування Баковецька сільська рада.

село Репехів
Лелече гніздо на даху закинутого храму
Лелече гніздо на даху закинутого храму
Країна  Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Львівський район
Громада Бібрська міська громада
Облікова картка с. Репехів[1] 
Основні дані
Засноване 1406[2]
Населення 258 осіб[1][3]
Поштовий індекс 81923[4]
Телефонний код +380 3239[1]
Географічні дані
Географічні координати 49°32′37″ пн. ш. 24°20′50″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
305 м[5]
Відстань до
обласного центру
45 км[6]
Відстань до
районного центру
36 км[6]
Найближча залізнична станція Глібовичі
Відстань до
залізничної станції
22 км
Місцева влада
Адреса ради 81712, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Баківці, вул. Львівська, 2[1]
Карта
Репехів
Репехів
Мапа

 Репехів у Вікісховищі

Назва

Назва села Репехів, на думку українського мовознавця Михайла Худаша, походить від кореня «леп», який означає «кращий» у багатьох слов'янських мовах[7].

Географія

Село розташоване на півночі району, за 36 кілометрів від районного центру. Фізична відстань до Жидачева — 36 км, до Києва — 578 км.[6]

Сусідні населені пункти:

П'ятничани (~3,2 км) Трибоківці (~2,1 км)
𝒩 Баківці (~3,4 км)
𝒲    'Репехів'    
𝒮
Бертишів (~2,3 км) Кнісело (~4,5 км)

Місцеві топоніми, зафіксовані у земельній метриці 1787 року: «Загуменики», «Помярки», «В Жолобі», «П'ятничанські Гони», «Попова долина», «Попів ліс», «Коротиші», «Зарваниця», «Коритовина», «Гнилі кернички», «Острий Горб», «Глиниська»[7].

Клімат Репехова
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −1,3 0,0 5,0 12,6 18,6 21,8 23,1 22,6 18,3 12,7 5,5 0,6 11,6
Середня температура, °C −4 −2,6 1,6 8,0 13,4 16,6 17,8 17,2 13,4 8,3 2,7 −1,7 7,6
Середній мінімум, °C −6,7 −5,1 −1,7 3,5 8,3 11,4 12,6 11,9 8,5 3,9 0,0 −4 3,6
Норма опадів, мм 36 35 39 51 79 94 96 73 58 43 41 47 692
Джерело:

У селі розташована ботанічна пам'ятка природи Тополя-патріарх.

Ботанічна пам'ятка природи «Тополя-патріарх»

Населення

Населення села Репехів (1765–?)
Рік Загальна кількість Релігійний склад
Греко-католики % Римо-католики % Юдеї %
1765[8] 187[lower-alpha 1]
1880
1909
1935 - -

За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 258 осіб.[1][3] Рідною мовою назвали[9]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 258 100,00 %

Історія

Перша згадка про село датується 1406 роком: вона міститься у борговому зобов'язанні польського короля Казимира шляхтичеві Чебровському, у якому король дозволив збирати прибутки з ряду сіл, серед яких був і Репехів, як покриття боргу розміром 50 гривень. Село на той час належало Короні Польській, було віддано братам Ч(Ц)ебровським до 1469 року.[2]

19 лютого 1506 року село, як і сусідні Баківці, Трибоківці та Жабокруки, були звільнені від сплати податків, що могло бути спричинено набігом татар. У той час воно належало польському шляхтичу — галицькому хорунжому Рафалу з Сєняви (Рафаелю із Сеняви). У 1515 році, за наявності 3 ланів землі[lower-alpha 2], село належало Мсцішкам. У актовому записі 1521 року зазначено про те, що Репехів було залишено у довічну власність Яну Чебровському (Цебровському), хоча вже у 1525 році села Репехів, Баківці, Трибоківці та Борилів[lower-alpha 3] були віддані як борг за позичені 300 золотих хорунжому Миколі Сенявському. Через вісім років, 31 травня 1533 року, король надав села Баківці, Трибоківці, Репехів, Жабокруки, Дворище та Любшу у довічне утримання Александру і Прокопу Сенявським[2] — молодшим братам майбутнього великого коронного гетьмана[10] Миколая Сєнявського (між іншим, побратима Дмитра-Байди Вишневецького). У 1547 році король надав села Репехів і Баківці у спадкове володіння Олександру і Прокопу Сенявським. За даними податкового реєстру 1578 року у селі оброблялись 6 ланів[lower-alpha 2] землі, жив священик, а саме село належало жмигродському каштелянові[11].

Навесні 1600 року король Зигмунд III Ваза дозволив Яну Щасному Гербуртові викупити села Репехів, Баківці і Трибоківці у їх власниці — Анни Стадніцкої. Довічним володінням Станіслава Глембоцького село стало весною 1622 року з волі короля, Зигмунта III Вази, хоча через 2 роки село було передане Яну Каменомойському. У 1626 році село зазнало спустошливого нападу татарської орди, що не дозволило зібрати і 5-ї частини нормального податку [11]. У Репехові, у 1630—1640 роках, було 2 стави, 2 млини, мешкало 15 сімей кметів. У довічне володіння Маріанні Кросновській село перейшло на початку 1641 року, за рішенням польського короля Владислава IV, хоч через кілька років село перебувало у власності Анни Казановської.[12]

Під час національно-визвольної війни українського народу село, як і сусідні Трибоківці і Баківці, спустошили татарські орди. Опис 1662 року зазначає, що у селі були 4 кмети, 6 комірників, 1 загородник, млин, став і не менше 30-ти бджолосімей. На той час село перебувало у довічному володінні Анни з Потока Слушки та її другого чоловіка Міхала Яна Станіславського.[8]

Наступним зафіксованим власником села став ковельський староста князь Димитр Яблоновський, який 10 листопада 1740 року отримав села Баківці, Репехів і Трибоківці від польського короля Августа II Сильного. Згідно з актом люстрації села 1765 року, річний прибуток із села становив 2183 золотих. Після першого поділу Польщі, що відбувся у вересні 1772 року, село опинилось у складі імперії Габсбурґів (з 1804 року  Австрійської імперії). Власник не змінився — 5 червня 1778 року князь Яблоновський викупив Репехів, декілька довколишніх сіл за 28 000 злотих ринських.[8]

Релігійне життя

  • Римо-католицька капличка у Репехові спорудження якої розпочали 1906 року — але не як репехівської, а як баківської і закінчили лише 1910 року. Освятив новозбудовану святиню 2 травня 1910 року єпископ-суфраган Владислав Бандурський. Невелика за розмірами, мурована з цегли, покрита бляхою. До нави, з боку входу, прибудовано невеликий притвор з хрестом у вершині. Трикутний фронтон нави завершується також хрестом. З протилежного боку від головного входу до нави прибудовано чотиригранний вівтар, з чотиригранним дахом, у вершині якого знаходиться ще один хрест. З обох сторін вівтаря прибудовано маленькі різниці. Стіни храму мають високі стрільчаті вікна. В інтер'єрах збереглися рештки олійного розпису. На місці, де колись знаходилася сингатурка нині гніздо лелеки. В радянський час каплицю використовували як склад-станцію для заправки газових балонів, відтак, напевно, споруда дожила до наших днів ще у пристойному вигляді, хоча й тривалий час стояла пусткою.[13]
  • Греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці.[14] Адміністратор парафії — о. Андрій Соколовський.

Політика

Голова сільської ради — Лалак Ігор Семенович, 1975 року народження, вперше обраний у 2006 році, член Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина».

На виборах у селі Репехів працює окрема виборча дільниця, розташована в приміщенні народного дому «Просвіта». Результати виборів:

Парламентські вибори 2012,
результати голосування[18]
віддано голосів
ВО «Батьківщина»
 
55
ВО «Свобода»
 
42
«УДАР»
 
32
«Наша Україна»
 
6
«Партія регіонів»
 
5
Інші
 
3

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460310, розташована у приміщенні народного дому.

Результати

Примітки

  1. З них 64 — діти до 7-ми років.
  2. 1 лан≈16 га.
  3. Не існуючий населений пункт, приєднаний до Баківців.

Джерела

  1. Облікова картка с. Репехів. rada.gov.ua. Верховна рада України. Процитовано 27 червня 2020.
  2. Історія села Репехів, 2008, с. 6.
  3. Населення населених пунктів Львівської області за даними перепису 2001 року. pop-stat.mashke.org. Процитовано 27 червня 2020.
  4. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: ВПЗ с. Баківці. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 27 червня 2020.
  5. Погода в селі Репехів. weather.in.ua. Процитовано 27 червня 2020.
  6. Розрахунок відстаней між містами України, Європи, Азії. della.com.ua. Процитовано 27 червня 2020.
  7. Історія села Репехів, 2008, с. 5.
  8. Історія села Репехів, 2008, с. 9.
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - 046 ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Процитовано 2013-00-11.
  10. Sieniawscy (01). mariusz.eu.pn (пол.). Архів оригіналу за 6 січня 2016. Процитовано 6 січня 2016.
  11. Історія села Репехів, 2008, с. 7.
  12. Історія села Репехів, 2008, с. 8.
  13. Каплиця в Репехові. castles.com.ua. Замки та храми України. Процитовано 27 червня 2020.
  14. Церква в Репехові. pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 27 червня 2020.
  15. Результати голосування по дільницях: № округу 127, № виборчої дільниці 57
  16. Результати голосування по дільницях ТВО № 128, Львівська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004
  17. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 125, Львівська область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року
  18. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО №126, Львівська область
  19. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 125, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року
  20. Результати голосування по дільницях ТВО № 128, Львівська область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року
  21. Результати голосування по дільницях ТВО № 128, Львівська область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року
  22. Підсумки голосування на виборчих дільницях в одномандатному виборчому окрузі в межах ОВО № 126, Львівська область
  23. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Процитовано 29 грудня 2019.
  24. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Процитовано 29 грудня 2019.

Література

  • Лаба Василь. Історія села Репехів від найдавніших часів до 1939 року. Львів, 2008. — 32 с.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.