Репехів

Назва села Репехів, на думку українського мовознавця Михайла Худаша, походить від кореня «леп», який означає «кращий» у багатьох слов'янських мовах[7].

Село розташоване на півночі району, за 36 кілометрів від районного центру. Фізична відстань до Жидачева — 36 км, до Києва — 578 км.[6]

Сусідні населені пункти:

	П'ятничани (~3,2 км)		Трибоківці (~2,1 км)
		𝒩	Баківці (~3,4 км)
		𝒲    'Репехів'    ℰ
		𝒮
	Бертишів (~2,3 км)	Кнісело (~4,5 км)

Місцеві топоніми, зафіксовані у земельній метриці 1787 року: «Загуменики», «Помярки», «В Жолобі», «П'ятничанські Гони», «Попова долина», «Попів ліс», «Коротиші», «Зарваниця», «Коритовина», «Гнилі кернички», «Острий Горб», «Глиниська»[7].

У селі розташована ботанічна пам'ятка природи — Тополя-патріарх.

Ботанічна пам'ятка природи «Тополя-патріарх»

За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 258 осіб.[1][3] Рідною мовою назвали[9]:

Перша згадка про село датується 1406 роком: вона міститься у борговому зобов'язанні польського короля Казимира шляхтичеві Чебровському, у якому король дозволив збирати прибутки з ряду сіл, серед яких був і Репехів, як покриття боргу розміром 50 гривень. Село на той час належало Короні Польській, було віддано братам Ч(Ц)ебровським до 1469 року.[2]

19 лютого 1506 року село, як і сусідні Баківці, Трибоківці та Жабокруки, були звільнені від сплати податків, що могло бути спричинено набігом татар. У той час воно належало польському шляхтичу — галицькому хорунжому Рафалу з Сєняви (Рафаелю із Сеняви). У 1515 році, за наявності 3 ланів землі[lower-alpha 2], село належало Мсцішкам. У актовому записі 1521 року зазначено про те, що Репехів було залишено у довічну власність Яну Чебровському (Цебровському), хоча вже у 1525 році села Репехів, Баківці, Трибоківці та Борилів[lower-alpha 3] були віддані як борг за позичені 300 золотих хорунжому Миколі Сенявському. Через вісім років, 31 травня 1533 року, король надав села Баківці, Трибоківці, Репехів, Жабокруки, Дворище та Любшу у довічне утримання Александру і Прокопу Сенявським[2] — молодшим братам майбутнього великого коронного гетьмана[10] Миколая Сєнявського (між іншим, побратима Дмитра-Байди Вишневецького). У 1547 році король надав села Репехів і Баківці у спадкове володіння Олександру і Прокопу Сенявським. За даними податкового реєстру 1578 року у селі оброблялись 6 ланів[lower-alpha 2] землі, жив священик, а саме село належало жмигродському каштелянові[11].

Навесні 1600 року король Зигмунд III Ваза дозволив Яну Щасному Гербуртові викупити села Репехів, Баківці і Трибоківці у їх власниці — Анни Стадніцкої. Довічним володінням Станіслава Глембоцького село стало весною 1622 року з волі короля, Зигмунта III Вази, хоча через 2 роки село було передане Яну Каменомойському. У 1626 році село зазнало спустошливого нападу татарської орди, що не дозволило зібрати і 5-ї частини нормального податку [11]. У Репехові, у 1630—1640 роках, було 2 стави, 2 млини, мешкало 15 сімей кметів. У довічне володіння Маріанні Кросновській село перейшло на початку 1641 року, за рішенням польського короля Владислава IV, хоч через кілька років село перебувало у власності Анни Казановської.[12]

Під час національно-визвольної війни українського народу село, як і сусідні Трибоківці і Баківці, спустошили татарські орди. Опис 1662 року зазначає, що у селі були 4 кмети, 6 комірників, 1 загородник, млин, став і не менше 30-ти бджолосімей. На той час село перебувало у довічному володінні Анни з Потока Слушки та її другого чоловіка Міхала Яна Станіславського.[8]

Наступним зафіксованим власником села став ковельський староста князь Димитр Яблоновський, який 10 листопада 1740 року отримав села Баківці, Репехів і Трибоківці від польського короля Августа II Сильного. Згідно з актом люстрації села 1765 року, річний прибуток із села становив 2183 золотих. Після першого поділу Польщі, що відбувся у вересні 1772 року, село опинилось у складі імперії Габсбурґів (з 1804 року — Австрійської імперії). Власник не змінився — 5 червня 1778 року князь Яблоновський викупив Репехів, декілька довколишніх сіл за 28 000 злотих ринських.[8]

• Римо-католицька капличка у Репехові спорудження якої розпочали 1906 року — але не як репехівської, а як баківської і закінчили лише 1910 року. Освятив новозбудовану святиню 2 травня 1910 року єпископ-суфраган Владислав Бандурський. Невелика за розмірами, мурована з цегли, покрита бляхою. До нави, з боку входу, прибудовано невеликий притвор з хрестом у вершині. Трикутний фронтон нави завершується також хрестом. З протилежного боку від головного входу до нави прибудовано чотиригранний вівтар, з чотиригранним дахом, у вершині якого знаходиться ще один хрест. З обох сторін вівтаря прибудовано маленькі різниці. Стіни храму мають високі стрільчаті вікна. В інтер'єрах збереглися рештки олійного розпису. На місці, де колись знаходилася сингатурка нині гніздо лелеки. В радянський час каплицю використовували як склад-станцію для заправки газових балонів, відтак, напевно, споруда дожила до наших днів ще у пристойному вигляді, хоча й тривалий час стояла пусткою.[13]
• Греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці.[14] Адміністратор парафії — о. Андрій Соколовський.

Голова сільської ради — Лалак Ігор Семенович, 1975 року народження, вперше обраний у 2006 році, член Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина».

На виборах у селі Репехів працює окрема виборча дільниця, розташована в приміщенні народного дому «Просвіта». Результати виборів:

• Парламентські вибори 2002: зареєстровано 190 виборців, явка 92,63 %, найбільше голосів віддано за Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» — 91,48 %, за Блок Юлії Тимошенко — 3,41 %, за Виборчий блок політичних партій «За Єдину Україну!» — 1,14 %. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Осташ Ігор Іванович («Наша Україна») — 59,66 %, за Антонова Віталія Борисовича (Народна партія) — 23,86 %, за Осташа Івана Богдановича (самовисування) — 7,95 %[15].
• Вибори Президента України 2004 (третій тур): зареєстровано 184 виборці, явка 96,20 %, з них за Віктора Ющенка — 99,44 %, за Віктора Януковича — 0,00 %[16].
• Парламентські вибори 2006: зареєстровано 178 виборців, явка 92,70 %, найбільше голосів віддано за блок «Наша Україна» — 71,52 %, за Український народний блок Костенка і Плюща — 10,91 %, за Блок Юлії Тимошенко — 7,27 %[17].

• Парламентські вибори 2007: зареєстрований 181 виборець, явка 92,27 %, найбільше голосів віддано за Блок «Наша Україна — Народна самооборона» — 54,49 %, за Блок Юлії Тимошенко — 43,71 %, за Соціалістичну партію України — 0,60 %[19].
• Вибори Президента України 2010 (перший тур): зареєстровано 178 виборців, явка 86,52 %, найбільше голосів віддано за Юлію Тимошенко — 41,56 %, за Віктора Ющенка — 24,03 %, за Арсенія Яценюка — 13,64 %[20].
• Вибори Президента України 2010 (другий тур): зареєстровано 179 виборців, явка 87,71 %, з них за Юлію Тимошенко — 94,27 %, за Віктора Януковича — 5,73 %[21].
• Парламентські вибори 2012: зареєстровано 187 виборців, явка 73,80 %, найбільше голосів віддано за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 38,46 %, за Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 29,37 % та партію «УДАР» — 22,38 %[18]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Кіт Андрій Богданович («УДАР») — 57,64 %, за Канівця Олега Леонідовича (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 35,42 %, за Осташа Ігоря Івановича (самовисування) — 3,47 %[22].

• Лаба Василь. Історія села Репехів від найдавніших часів до 1939 року. — Львів, 2008. — 32 с.

• Парафіяльне свято «Прощання з колядою» у с. Репехів Жидачівського району. old.stryiugcc.org.ua. Стрийська єпархія УГКЦ. 14 лютого 2017. Процитовано 27 червня 2020.