Вознесенська церква (Кудрявець)

Це́рква Вознесіння Господнього (Кудрявська[1]) — православний храм у Києві, в місцевості Кудрявець, збудований 1718 року та розібраний у 1879 році. Знаходилася приблизно на місці незабудованої ділянки між будівлею Академії образотворчого мистецтва (Вознесенський узвіз, 20) та будинком № 18 на Вознесенському узвозі[2].

Вознесенська церква
Вознесенська церква
50°27′32″ пн. ш. 30°30′26″ сх. д.
Тип споруди церква
Розташування  Україна, Київ
Засновник Іоасаф Кроковський
Початок будівництва 1718
Зруйновано 1879
Відбудовано не відбудовувалась
Стиль бароко
Епонім Вознесіння Господнє
Вознесенська церква (Кудрявець) (Київ)

Історія

Місцевість, де стояла Вознесенська церква, історично належала київським митрополитам, тут розташовувався їхній літній заміський палац, який з 1604 року, за литовсько-польської доби належав католицьким єпископам[1][3]. У другій половині XVII століття указом Богдана Хмельницького ці землі знову перейшли у власність до київських митрополитів[4] і 1718 року митрополит Іоасаф Кроковський збудував тут нову заміську резиденцію із дерев'яною домовою церквою Вознесіння[2][5][4][6][3], яка постала на фундаменті старої Спаської церкви, що існувала тут у XVI столітті[7]. На північний захід від Вознесенської церкви були знайдені фундаменти культових споруд часів Київської Русі, досліджені археологами у 1947 році; ймовірно, це були залишки монастиря святого Симеона, заснованого 1073 року князем Святославом II, сином Ярослава Мудрого[5][8][7]. Близько 1763 року митрополит Арсеній Могилянський розбив при митрополичому палаці регулярний сад[7].

У 1788 році резиденцію митрополитів перенесли на Шулявку, тому Вознесенська церква з домової стала парафіяльною[2][7][6][3]. У колишньому палаці розташували військовий шпиталь, який 1804 року згорів; після пожежі був спустошений і сад при колишньому палаці[7][6].

Станом на середину XIX століття парафія храму включала увесь Кудрявець та Лук'янівку і налічувала 2264 особи православних та 53 особи католиків і лютеран[9]. Вознесенська церква розташовувалася у вельми незручному місці — на самому краї парафії[3], тому, коли в 1850 році постало питання створення в Києві болгарського монастиря, з'явилася думка відвести під нього Вознесенську церкву із навколишніми землями[7][6]. Хоча ці ідеї так і не були втілені в життя, Вознесенську церкву в рамках впорядкування парафій через стрімку забудову Лук'янівки та Кудрявця все ж вирішили перенести на колишній Старокиївський цвинтар, що розташовувався в районі сучасної вулиці Січових Стрільців[6][3]. Первісно планували фізично перемістити будівлю старої дерев'яної церкви на нове місце, але у зрештою 1862 році єпархіальний архітектор Павло Спарро розробив проєкт нового теплого мурованого храму. Будівництво останнього через брак коштів тривало досить довго, з 1863 по 1872 рік[2][7][6], а 1879 року будівлю старої Вознесенської церкви розібрали[2][5]. У 1899—1901 роках[8] на її місці спорудили навчальний корпус Духовної семінарії (сучасна будівля Академії образотворчого мистецтва та архітектури)[2][5].

Пам'ять про Вознесенську церкву лишилася у місцевих топонімах — Вознесенському узвозі, Вознесенському провулку (сучасна назва — Киянівський) і вулиці Вознесенський Яр (сучасна назва — Петрівська)[5][4].

Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 року) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)[10].

Опис

Вознесенська Кудрявська церква була дерев'яною, тричастною, трибанною, зведеною у стилі українського бароко[2]. Після 1788 року, коли церква стала парафіяльною, до неї прибудували окремо поставлену дерев'яну, квадратну у плані дзвіницю[2].

Див. також

Примітки
  1. Похилевич, 1865, с. 80.
  2. Кальницький, 2012, с. 70.
  3. Захарченко, 1888, с. 226.
  4. Звід, 1999, с. 354.
  5. Малаков, 2015, с. 23.
  6. Закревский, 1868, с. 434.
  7. Похилевич, 1865, с. 81.
  8. Звід, 1999, с. 353.
  9. Похилевич, 1865, с. 82.
  10. Церква Вознесіння Господнього (Вознесенська) на Кудрявці у Старокиївській частині у м. Києві // Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України

Джерела
  • Малаков Д. В. Від Кудрявця до Лук'янівки. — К. : Либідь, 2015. — 80 с. — (Твій Київ) — ISBN 978-966-06-0705-7.
  • Білокінь С., Бондаренко Р., Кальницький М., Криволапов М. Духовна семінарія (Академія образотворчого мистецтва і архітектури), 1899—1901 // Київ: Кн. 1, ч. 1: А—Л Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — 608 с. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-1-4.
  • Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — ISBN 978-966-489-183-4.
  • Захарченко М. М. Кіевъ теперь и прежде. — К. : «С. В. Кульженко», 1888. (рос. дореф.)
  • Похилевичъ Л. Монастыри и церкви г. Кіева: Прежнее и нынешнее состояніе и средства содержанія причтовъ, а также иноверческие молитвенные дома. — К. : Въ типографіи губернского управленія, 1865. — 134 с. (рос. дореф.)
  • Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 1. — 455 с. (рос. дореф.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.