Володимирський повіт (II Річ Посполита)

Утворений 20 грудня 1920 року з колишнього Володимир-Волинського повіту Волинської губернії шляхом вилучення з приєднанням до новоутвореного Горохівського повіту ґмін Брани, Хорув, Подбрезє, Свінюхи, Скобєлка, Кісєлін і Горохув; до новоутвореного Любомльського повіту — ґмін Березьце, Головно, Гуща, Любомль, Пульмо, Шацк і Зґорави; до Ковельського повіту — ґмін Кримно і Нови Двур. Адміністративним центром було місто Володимир. У склад повіту входили 1 місто, 2 містечка і 6 сільських ґмін (414 сільських поселень)[1].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 25 листопада 1933 р. колонії Олександрівка і Северинівка передані з ґміни Коритниця до ґміни Верба[2].

27 листопада 1939 р. включений до новоутвореної Волинської області[3]. 17 січня 1940 р. повіт ліквідований у зв'язку з переформатуванням на Вербський, Володимир-Волинський, Порицький і Устилузький райони.

Повіт займав південно-західну частину воєводства і межував із заходу з Люблінським воєводством (Грубешівський повіт), з півночі — з Любомльським повітом, зі сходу — з Ковельським і Горохівським повітами, з півдня — зі Львівським воєводством (Сокальський повіт).

Площа повіту становила 2.208 км², населення було 150,4 тис. осіб (за переписом 1931 року), а густота населення становила 68 осіб на 1 км². Крім української більшості були польська, єврейська і чеська меншини.

Володимирський повіт

Міські ґміни:

1. м. Володимир
2. містечко Порицьк - до 1926. Статус понижено до містечка сільської ґміни
3. містечко Устилуг

Сільські ґміни:

1. Ґміна Верба (Werba)
2. Ґміна Ґжибовіца (Grzybowica)
3. Ґміна Коритніца (Korytnica)
4. Ґміна Мікуліче (Mikulicze)
5. Ґміна Олеськ (Olesk)
6. Ґміна Порицк (Poryck)
7. Ґміна Хотячув (Chotiaczów)

• Казімєж Бжозовскі (1920-)
• Вацлав Маляновскі (1921—1924)
• Іґнаци Дрояновскі
• Казімєж Рінґ