Вулиця Глибока (Львів)

• Канонерґассе або Канонерська — до 1871 року, назва вулиці через близьке розташування до артилерійських складів.
• Ґлибока — від 1871 року, найімовірніше, через те, що перетинала яр у місці, де розташовувались рибні ставки фільварку монастиря Домініканок.
• Пінінського — від 1935 року, на честь польського вченого, громадського та політичного діяча, намісника Галичини, ректора Львівського університету Леона Пінінського.
• Йоркґассе — на часі нацистської окупації, від 1943 року.
• Глибока — від липня 1944 року, повернена історична назва.
• Чекістів — від 1968 року.
• Глибока — від липня 1990 року, повернена історична назва[3].

В архітектурному ансамблі вулиці Глибокої переважають архітектурні стилі — класицизм, сецесія, конструктивізм. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[2].

• № 1: у 1939—1941 роках тут мешкав заступник Голови Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради, член ОУН і член Проводу ОУН, керівник Головного осередку пропаганди Проводу ОУН Петро Федун-Полтава.

• № 3: склепіння сходової клітки будинку декоровано розписом, на якому зображено танцюючі жіночі постаті в саду. Двері квартир оздоблено дерев'яними барельєфами із зображеннями Орфея[4]. До 1939 року приміщення першого поверху займало поштове відділення № 13[5].

• № 4: триповерхова кам'яниця збудована у 1908 році на замовлення власниці цієї ділянки Гелени Рисяк за проєктом архітектора Владислава Гертманна, затвердженим у вересні 1907 року. Фасад декоровано ліпним рослинним сецесійним декором. Ковані балконні балюстради своїм плетінням доповнюють сецесійне оздоблення будинку. Вітражі в під'їзді виконані з використанням квіткових мотивів[4]. 1909 року Гелена Рисяк продала будинок Елеонорі Гердлічек з Маєвських[6]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1077-м[2]. Нині в будинку міститься стоматологічна клініка «Пародент».

• № 5: одноповерховий нежитловий будинок, на першому поверсі якого міститься офіс ГО «Об'єднання садівників-любителів та городників Львівщини», а у напівпідвальних приміщеннях — пункт приймання вторсировини[7].

• № 6: кам'яниця збудована у 1908 році за проектом архітектора Владислава Гертманна на замовлення власниці цієї ділянки Ґелени Рисяк. Фасад декоровано ліпним рослинним сецесійним декором. Ковані балконні балюстради своїм плетінням доповнюють сецесійне оздоблення будинку. Вітражі в під'їзді виконані з використанням квіткових мотивів.[4] Нині на першому поверсі міститься салон краси «BlissStudio»[8].

• № 7: у 1893—1896 роках в цьому будинку мешкав Іван Франко. Саме його адреса стала офіційною адресою журналу «Житіє і слово». Нині будинку не існує, його розібрали[9].

• № 8: будинок збудований у 1910 році за проєктом архітектора Августа Богохвальського для Юзефа Кенінга та Анни Шурегер. Фасади оздоблено ліпним сецесійним декором зі стилізованими квітами та маскаронами. В будинку вікна сходової клітки заповнені вітражними панно з намальованими та витравленими малюнками[4]. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1078-м[2]. В цьому будинку до 1944 року мешкала родина Левів, з якої походить відома американська співачка українського походження Квітка Цісик. 22 січня 2010 року відбулося урочисте відкриття меморіальної таблиці Квітці Цісик, встановленої на фасаді цього будинку[10].

• № 10: будинок збудований у 1910 році за проєктом архітектора Августа Богохвальського для Юзефа Кенінга та Анни Шурегер. Фасади оздоблено ліпним сецесійним декором зі стилізованими квітами та маскаронами. В будинку вікна сходової клітки заповнені вітражними панно з намальованими та витравленими малюнками[4]. До 1942 року тут мешкав художник і архітектор, директор Промислової школи Зигмунт Гарлянд[11].

• № 11: будинок зведений у 1938—1939 роках для працівників товариства «Карпатія» за проєктом архітектора Олександра Пежанського[12] у стилі функціоналізму.

• № 12: власний прибутковий будинок архітектора Якова Рисяка та його дружини Ґелени, споруджений у 1910 році за власним проєктом архітектора. Особливістю споруди є високі аттики, оздоблені барельєфами, що зображають танцюючих молодих жінок зі стрічками та гірляндами з квітів.[4] На сходовій клітці будинку у 1908—1910 роках був встановлений класичний вітраж, виготовлений за проектом архітектора Якова Рисяка[13], на жаль, до наших днів вітраж не зберігся. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1079-м[2]. За Польщі в будинку містилася перукарня Залевського, що працювала тут до 1950-х років. Від 1944 року тут у квартирі № 6 містився кореспондентський пункт газети «Правда Украины»[14]. Нині тут міститься офіс львівського міського благодійного фонду «Сестри Даліли»[15].

• № 13: прибутковий житловий будинок, споруджений наприкінці 1930-х років[12] за проєктом архітектора Олександра Пежанського у стилі функціоналізму. У 1991—2007 роках тут мешкав ректор Львівської політехніки Юрій Рудавський. 17 жовтня 2012 року в пам'ять про це встановлено меморіальну таблицю. Скульптор Ярослав Скакун, архітектор Богдан Черкес[16].

• № 14: кам'яниця збудована у 1909 році за проєктом архітектора Мар'яна Осінського для працівників львівської залізниці[9] в неоготичному стилі[4]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 373-м[2].

• № 16: будинок на розі вулиць Глибокої та Японської, споруджений у 1910 році за спільним проєктом архітекторів Генрика Сальвера та Ігнатія Віняжа на замовлення Юзефа Сассовера[4]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1080-м[2]. На першому поверсі нині міститься ресторан «Фраєрка».

• № 19: триповерховий будинок на розі вулиць Глибокої та Новий Світ. До 1939 року тут містилося ательє дамських капелюхів Цукерман[17].

• № 21: триповерхова прибуткова кам'яниця споруджена у 1900-х роках, декоративне оздоблення якої (рельєфи, майолікові плитки та решітки) має характерні ознаки стилю сецесії[18]. За Польщі тут містилося асфальтове підприємство Ковальського[19]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1407-м[2].

• 
  Меморіальна таблиця Квітці Цісик (вул. Глибока, 8)
• 
  Колишній будинок товариства «Карпатія» (вул. Глибока, 11)

• Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 485, 534. — ISBN 978-966-7022-77-8.
• Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX — початку XX століття. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2004. — С. 210. — ISBN 966-02-2844-9.
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Глибока вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 319—320. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. (рос.)
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 15, 78, 89, 95, 104, 107, 116, 125. — ISBN 966-603-115-9.
• Мельник І. Глибока вулиця // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 523. — ISBN 978-966-7007-68-8.
• Якубовський І. Особливості морфології львівського функціоналізму // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2006. — № 568: Архітектура. — С. 167—171.
• Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
• Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 127. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)

• Ухвала Львівської міської ради від 10.07.1990 року «Про відновлення історичних назв вулиць і площ м. Львова»
• Проект «Вулиці Львова»: вулиця Глибока
• Бендюг В. Вулиця Квітки Цісик Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.