Вулиця Короленка (Львів)

Ву́лиця Короле́нка — вулиця у Личаківському районі міста Львова, у місцевості Личаків. Сполучає вулиці Личаківську і Лисенка. Нумерація будинків бере початок від вулиці Лисенка.

Вулиця Короленка
Львів
Район Личаківський
Назва на честь Короленка Володимира Галактіоновича
Колишні назви
Френціскана Ґассе, Францішканська, Францісканаґассе, Францісканська
австрійського періоду (українською) Френціскана Ґассе
австрійського періоду (німецькою) Franciskaner Gasse
польського періоду (польською) Franciszkańska
радянського періоду (українською) Францісканська
радянського періоду (російською) Францисканская
Загальні відомості
Протяжність 400 м
Координати початку 49°50′34″ пн. ш. 24°02′27″ сх. д.
Координати кінця 49°50′23″ пн. ш. 24°02′20″ сх. д.
Поштові індекси 79008[1]
Транспорт
Рух двосторонній, односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки  1, 3, 10, 12[2]
Пам'ятники Пам'ятник товариству «Просвіта»[3]
Храми Церква св. Георгія, Церква християн адвентистів сьомого дня
Навчальні заклади дитячий заклад дошкільної освіти «Ангелики» Центру опіки сиріт
Медичні заклади Центр репродуктивного здоров'я населення
Поштові відділення ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1]
Забудова класицизм, сецесія, сучасна житлова забудова 2000-х років[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Короленка у Вікісховищі

З парного боку прилучається вулиця Просвіти, з непарного Смольського. Обидві — з одностороннім рухом транспорту. В'їзд на них з вулиці Короленка заборонений. В'їзд з боку вулиці Личаківської можливий лише через вул. Смольського, оскільки рух на кінцевій ділянці Короленка є одностороннім.

Історія та назва

  • 1820 — 1871 Френціскана Ґассе, бо проходила повз монастирем францисканців (нині частково належить церкві християн адвентистів сьомого дня).
  • 1871 — 1943 Францішканська.
  • 1943 — липень 1944 Францісканаґассе.
  • липень 1943 — грудень 1944 Францісканська.
  • сучасна назва від грудня 1944 року Короленка, на честь російського письменника, громадського діяча Короленка Володимира Галактіоновича[5].

Забудова

В архітектурному ансамблі вулиці Короленка переважають класицизм, сецесія, також присутня сучасна житлова забудова 2000-х років[4]. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.

Будинки

 1 — церква християн адвентистів сьомого дня. У колишньому монастирі, що примикає до храму влаштовано школу для дітей із важкими розладами мови. Початково храм і монастир збудовані капуцинами у 17081718 роках. 1785 року передано францисканцям[6]. 23 вересня 2008 року комплекс храму і монастиря внесено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації[7]. Будівлі колишніх костелу та монастиря францисканців внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 145-м та № 1329-м відповідно[2].

 1-а — будинок громадського центру при монастирі францисканців, збудований збудований у 19321934 роках у стилі конструктивізму за проєктом Вавжинця Дайчака. Більшу частину споруди займав кінотеатр «Пакс» (лат. Pax — мир) з глядацькою залою на 324 місця. Тут демонструвались вистави та фільми на релігійну тематику. У радянські часи, від 1939 року — кінотеатр імені Фелікса Дзержинського, згодом — імені В. Короленка. У 1990—2017 роках тут містився Російський культурний центр у Львові[8][9], 13 жовтня 2018 року тут відкрили Будинок воїна[10].

 3 церква святого Георгія Української православної церкви (Московського патріархату). Збудована у 18971899 роках на місці дерев'яного будинку, що від 1856 року використовувався як тимчасовий храм. Проєкт розроблено віденським архітектором Ґуставом Захсом у неовізантійському стилі з елементами неороманського. Іконостас виконали австрійські художники Карл Фортмунд і Фрідріх фон Шиллер. Внутрішні розписи храму — Карл Йобст. Освячена 1901 року[11]. Від 1992 року виконує функції катедрального собору Львівської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату)[12]. Будівля церкви святого Георгія внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2445-м[2].

 5 — одноповерхова вілла, початково збудована для родини Коморовських, близько 1850 року, у стилі класицизму. Вілла перебудована у 1891 році архітектором Яном Шульцом для тодішнього власника Романа Ґостковського. В центрі головного фасаду височіє мансарда з півкруглим балконом, завершена трикутним фронтоном. Фасад прикрашають ліпні арабески та рослинні орнаменти над вікнами та балконом. Тут 1866 року разом з родиною мешкав польський поет Корнель Уєйський. Пізніше, після розлучення, тут мешкала його колишня дружина Генрика з Коморовських та два його сини — Кордіан та Роман[13].

Вілла родини Коморовських

 7 — колишній будинок товариства ремісників «Зірка» (пол. «Gwiazda»). З вулиці видно найстаршу одноповерхову частину будівлі. Збудована у 1840-х1850-х роках, реконструйована у 18561857 роках. Ґрунтовно реконструйована за проєктом Емануеля Галля у 1875 році (існував також нереалізований проєкт перебудови авторства Юліана Захаревича від того ж року[14]). В глибині подвір'я розташований основний чотириповерховий будинок, збудований 1912 року архітектором Зигмунтом Добжанським[15][16]. До 2010-х років приміщення належали середній школі-інтернату № 2[17], згодом припинило свою роботу.
Восени 2018 року Львівська обласна рада вирішила продати цей будинок на аукціоні, але Львівська мерія звернулась з проханням передати його Центру опіки сиріт. Проте обласна рада відмовила і будинок виставили на продаж. Тоді Центр опіки сиріт оголосив про збір грошей для викупу приміщення, проте необхідної суми зібрати не вдалося. Пізніше мерія виділила обласній раді субвенцію в розмірі 40 млн грн за приміщення, а опісля безоплатно передала Центру опіки сиріт для створення центру милосердя святого Миколая. 30 вересня 2020 року тут запрацював дитячий заклад дошкільної освіти «Ангелики» Центру опіки сиріт. Новий простір відкрили при Домі милосердя святого Миколая. Тут діятиме 2 групи: для дітей 4—5 та 5—6 років. Навчання триватиме з жовтня до травня та відбуватиметься за програмою розвитку дитини «Впевнений старт»[18].

 8 — триповерховий житловий будинок. У цьому будинку на початку XX століття мешкали і творили українські скульптори Теофіл і Олександра Джулинські[19][20]. До бічної стіни примикає невеликий фрагмент валу колишніх передміських фортифікацій XVII століття[21].

 9 — будинок, збудований у 1886 році за проєктом майстерні Івана Левинського. Початково житловий, 1911 року перебудований за проєктом Едмунда Жиховича для потреб приватної купецької гімназії імені Ернеста Адама. Друга реконструкція (надбудовано третій поверх) відбулась близько 1926 року за проєктом Вавжинця Дайчака. Існував також нереалізований проєкт реконструкції Яна Новорити від 1923 року[22]. До червня 2020 року тут функціював Львівський обласний центр репродуктивного здоров'я населення. Рішенням Львівської облради від 4 червня 2020 року Львівський обласний центр репродуктивного здоров'я населення приєднаний як відділення репродуктивного здоров'я та планування сім'ї до Львівського обласного клінічного перинатального центру, що на вул. Вашингтона, 6[23].

 10 — житловий будинок, внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2446-м[2].

 12 — житловий будинок, внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2447-м[2].

Примітки

  1. Міське відділення поштового зв'язку. Львів—8. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 3 січня 2022.
  2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 22 березня 2021.
  3. Ілько Лемко (23 березня 2007). Пам'ятник «Просвіті». pslava.info. Прадідівська слава. Процитовано 22 березня 2021.
  4. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 170.
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 30.
  6. Архітектура Львова, 2008, с. 131.
  7. Закон України «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23 вересня 2008 року № 574-VI. rada.gov.ua. Верховна рада України. 23 вересня 2008. Процитовано 22 березня 2021.
  8. Бірюльов Ю. Дайчак Вавжинець // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — С. 11. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  9. Архітектура Львова, 2008, с. 547.
  10. У Львові відкрили Дім воїна. radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 13 жовтня 2018. Процитовано 22 березня 2021.
  11. Архітектура Львова, 2008, с. 308.
  12. Офіційний сайт Львівської єпархії Української православної церкви (Московський патріархат). orthodox.is.lviv.ua. Львівська єпархія УПЦ (МП). Процитовано 26 березня 2021.
  13. Харчук Х. Коморовських вілла // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 361—362. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  14. Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 44—45. — ISBN 978-966-7022-86-0.
  15. Архітектура Львова, 2008, с. 443.
  16. Бірюльов Ю. Добжанський Зиґмунт // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — С. 106—107. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  17. Харчук Х. «Зірка», будинок товариства ремісників // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — С. 470. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  18. Ольга Гринько (30 вересня 2020). Центр опіки сиріт відкрив у Львові освітній заклад для дошкільнят. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 26 березня 2021.
  19. Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 210. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
  20. Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 117. — ISBN 966-7022-44-7.
  21. М. Бевз, Оконченко І. В. Ідентифікація втраченої оборонної архітектури Львова XVII ст.: «Лінія Беренса» // Галицька брама. — 2005. — № 4-6 (124—126). — С. 18 (передрук із «Пам'ятки України». — 2004. — № 1 (142).
  22. Ґранкін П. Е. Будинки Комерційної академії у Львові // Галицька брама. — 2003. — № 1—3 (97—99). — С. 21—22.
  23. Соломія Головіна (5 червня 2020). До Львівського перинатального центру доєднали центр репродуктології. portal.lviv.ua. Львівський портал. Процитовано 26 березня 2021.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.