Вулиця Нечуя-Левицького (Львів)

Вулиця Нечуя́-Леви́цького — вулиця у Франківському районі Львова, в місцевості Кастелівка. Прямує від перехрестя вулиць Коперника, Вітовського, Героїв Майдану і Сахарова до вулиці Генерала Чупринки, утворюючи перехрестя з вулицею Котляревського.

Вулиця Нечуя-Левицького
Львів
Місцевість Кастелівка
Район Франківський
Назва на честь Нечуя-Левицького
Колишні назви
Ленартовича, Драгоманова, Ленартовича
польського періоду (польською) Lenartowicza
радянського періоду (українською) Ленартовича
радянського періоду (російською) Ленартовича
Загальні відомості
Протяжність 285 м
Координати початку 49°49′56″ пн. ш. 24°01′04″ сх. д.
Координати кінця 49°50′01″ пн. ш. 24°00′53″ сх. д.
Поштові індекси 79013[1]
Транспорт
Рух односторонній[2], двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 3, 5, 8-11, 11а, 12-17, 19-21, 23[3]
Поштові відділення ВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24)
Забудова класицизм, віденська сецесія, вілли[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Нечуя-Левицького у Вікісховищі

Назва

Від 1895 році мала назву вулиця Ленартовича, на честь польського поета епохи романтизму, етнографа Теофіла Ленартовича. У жовтні 1945 року була перейменована на вулицю Драгоманова, на честь українського публіциста, історика Михайла Драгоманова, але у грудні того ж року повернена передвоєнна назва — вулиця Ленартовича. Сучасна назва від 1946 року — вулиця Нечуя-Левицького, на честь українського письменника Нечуя-Левицького[5].

Забудова

В архітектурному ансамблі вулиці переважає класицизм, віденська сецесія та садибна (віллова) забудова[4]. Декілька будинків на вулиці внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення м. Львова[3].

Будівлі

№ 11 — житловий будинок споруджений у 1911 році за проєктом Йосипа Делькевича[6]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 607-м[3].

№ 11а — житловий будинок виконаний у стилі сецесія Каспером Юліаном Драневичем та Соломоном Рімером (1906, 1907). Фасад завершується високим аттиком. Оздобленням фасаду є пишний, ліпний, рослинний, сецесійний декор, доповнений круглими, кольоровими керамічними плитками та кованими ґратами балконів[7][8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 608-м[3].

№ 13 — житловий будинок виконаний у стилі сецесія Каспером Юліаном Драневичем та Соломоном Рімером (1906, 1907). Кам'яниця пишно декорована сецесійною ліпниною, що доповнена кованими балюстрадами балконів. Фасад у центральній частині завершується криволінійним, високим аттиком[7][8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1315-м[3].

№ 15 — житловий будинок збудований у 1907 році за проєктом Альфреда Захаревича для інженера Яна Лопушинського. Ліпний декор фасаду виконаний з модернізованими ампірними мотивами[9][10]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1316-м[3].

№ 17, 19 — житловий будинки зведені у 1907 році Якубом Рисяком для себе та своєї дружини Гелени. Фасад оздоблено ліпним декором з використанням квіткових та рослинних мотивів у тому числі стилізованого буряка. Такі ж мотиви прослідковуються у вітражних вікнах та розписах у під'їзді[9]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1641-м та № 1318-м[3].

№ 18 — житловий будинок збудований фірмою Івана Левинського у 1889—1890 роках[11].

№ 20 — вілла «Марія» збудована у (1889—1891) роках фірмою Івана Левинського, ймовірно за проектом Юліана Захаревича для родини Мадейських[12]. Архітектором використано інтерпретацію форм народної карпатської архітектури[13][11]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 611-м[3].

№ 23 — житловий будинок споруджений у 1897—1898 роках за спільним проєктом Юліана Захаревича та Івана Левинського в стилі історизму кінця ХІХ століття, наближеному до необароко[14]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 612-м[3].

  • Житловий будинок
    (Нечуя-Левицького, 13)
  • Житловий будинок
    (Нечуя-Левицького, 15)

Транспорт

Від 3 липня 2019 року змінилася організація дорожнього руху на вулицях Богуна та Нечуя-Левицького. Рух на вул. Нечуя-Левицького став одностороннім на ділянці від вул. Чупринки до вул. Котляревського[2]. Рух на ділянці вулиці Нечуя-Левицького до перехрестя з вулицями Коперника, Вітовського, Героїв Майдану і Сахарова залишився двостороннім.

Примітки
  1. Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: Львів-13. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 31 березня 2021.
  2. Катерина Родак (3 липня 2019). У Львові змінилась організація руху на вул. Нечуя-Левицького та вул. Богуна. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 31 березня 2021.
  3. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 31 березня 2021.
  4. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 305.
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 42.
  6. Бірюльов Ю. Делькевич Йосип // ЕСУ
  7. Мистецтво львівської сецесії, 2005, с. 71.
  8. Архітектура Львова, 2008, с. 477.
  9. Архітектура Львова, 2008, с. 478.
  10. Архітектура Львова, 2008, с. 482, 483.
  11. Нога О. Іван Левинський: Архітектор, підприємець, меценат. — Львів : Центр Європи, 2009. — С. 29, 47. — ISBN 978-966-7022-81-5.
  12. Przemysław Włodek, Adam Kulewski Lwów: przewodnik. — Pruszków: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2006. — S. 297. (пол.)
  13. Архітектура Львова, 2008, с. 353.
  14. Ігор Жук. Вул. Нечуя-Левицького, 23 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 31 березня 2021.

Джерела
  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 71. — ISBN 966-7022-44-7.
  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 89. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Нечуя-Левицького вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — 528 с. — ISBN 978-966-2154-54-5.
  • Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 42. — ISBN 966-603-115-9.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.