Вулиця Шпитальна (Львів)

Вулиця розташована поблизу давнього передміського єврейського кварталу. Була межею старого єврейського цвинтаря. Не пізніше 1664 року зафіксована перша офіційна назва — Богданівська, на честь вірменина Богдана Доноваковича, який 1606 року отримав від магістрату право заснувати тут осаду. Це була давня (перша) львівська Богданівка, що вже у першій половині XVII століття містилася на Краківському передмісті Львова — між сучасними вулицями Клепарівською та Куліша[4]. Пізніше мала назви — Бровару, Жидівська цвинтарна, 1844 року зафіксовано назву «Юденфрідгофґассе». Згодом у 1864 році зустрічається назва «вулиця Жидівського шпиталю» (шпиталь розташований дещо вище, на сучасній вулиці Раппапорта). Остаточна назва — «Шпитальна» прийнята 1871 року й досі не змінювалася[5].

Майже до середини 1930-х років вулиця Шпитальна була у два рази довшою та сполучалася з вулицею Ветеранів. 1934 року горішню частину вулиці Шпитальної (між перехрестям Шпитальної з сучасними вулицями Джерельною, Шолом-Алейхема, Раппапорта й до вулиці Ветеранів) виділили в окрему вулицю і назвали її на честь польського громадського діяча Філіпа Шляйхера, а від 1950 року — вулиця Базарна. Через це трапляється плутанина з нумерацією будинків у старих польських адресних книгах (до 1934 року), де вона сягає № 90, хоча в реальності, сучасна вулиця Шпитальна має кінцевий № 32, а ті, що були більшими за № 32, належать сучасним вулицям Джерельній, Шолом-Алейхема, Раппапорта та Базарній, зокрема, у 1916 році Єврейський шпиталь рахувався під № 23 і належав до вулиці Шпитальної, а нині — вулиця Раппапорта, 8.

У забудові вулиці присутні класицизм та віденська сецесія кінця XIX — початку XX століття, польський 1930-х та радянський конструктивізм 1960-х років[3].

№ 1 — торговельний центр «Магнус», збудований у стилі раціональної сецесії фірмою Міхала Уляма за проєктом Романа Фелінського у 1912—1913 роках[6] як «Товарний дім»[7]. За польських часів, поряд із крамницями «Товарного дому», у цій будівлі ще містилося бюро подорожей «Орбіс»[8]. Упродовж другої половини 1940-х — початку 1950-х років у будівлі містилися райком КП(б)У, виконком Шевченківської районної ради депутатів трудящих[9], райком ЛКСМУ[10], РАЦС, відділ охорони здоров'я, районний комітет ДТСААФ та «Червоного Хреста», відділення Держбанку СРСР Шевченківського району м. Львова. Також відкрилися приймальний пункт пральні і хімчистки та продовольчий магазин. У 1959—1961 роках будівлю переобладнали під ЦУМ, який проіснував до квітня 2003 року, коли його закрили. Після ґрунтовної реконструкції у серпні 2003 року відкрився відновлений торгівельний центр «Магнус»[8]. Після реконструкції частину першого поверху торгового центру займає крамниця мережі супермаркетів «Рукавичка» (окремий вхід на розі вулиць Шпитальної та Городоцької).

№ 3 — наприкінці XIX століття в будинку містилися склади заліза Р. Гюнцберга[11]. Нині цього будинку не існує.

№ 4 — тут розташовувалася двоповерхова будівля синагоги «Ковеа ітім ле-Тора» або «Ковеа Ітім шул» (у перекладі з їдиш — час призначений для тори), яка була збудована 1878 року за проєктом Еміля Возняковського в стилі ампір. 1893 року реконструйована за проєктом Міхала Фехтера[12]. На першому поверсі була власне синагога, а на другому — місце, спеціально призначене для постійного вивчення Тори — бейт-мідраш або ж «дім вчення». У цьому будинку в останній третині XIX століття працювала скульптурна майстерня родини Юдем, що спеціалізувалися на виготовленні надгробних плит для єврейського цвинтаря. Пізніше майстерня належала його спадкоємцям — родині Манделів[13]. Наприкінці XIX століття тут також працювала лазня Лейби Ґюса[14], згодом власником лазні став Саломон Вурзель[15]. Будинок та синагогу зруйновано під час німецької окупації. За радянських часів ця ділянка не забудовувалася. Лише було встановлено декілька кіосків, а ближче до вул. Шпитальної розташовувалася зупинка громадського транспорту, скасована у 2010-х роках. На наприкінці 2000-х років на цьому місці збудований ресторан «Фабрика їжі „Біля Магнуса“».

№ 7 — триповерховий житловий будинок на розі з вулицею Данилишина. На першому поверсі містяться салон мобільного зв'язку «Київстар», магазини жіночого одягу «Пінк», електротоварів «Електротехніка», салон мобільного зв'язку «Мобіманія». З боку торговельного центру «Магнус» до будинку існує одноповерхова прибудова, що має адресу — вулиця Шпитальна, 1, в якій розташовані кафе «Шпилька» та крамниця мережі «Гуртові ціни. Алкоголь».

№ 8 — триповерхова житлова кам'яниця. У міжвоєнний період тут містилася контора першої крайової фабрики дзеркал та шліфування скла Юзефа Фрідлендера[16], сама фабрика була на вул. Жовківській, 121 (нині — вул. Хмельницького)[17], від початку XX століття тут ще містилася перукарня Юзефа Макса Фарба[18]. За радянських часів, з кінця 1940-х років, тут працювала артіль «Скло-дзеркало» львівського облрізнопромсоюзу[19] та перукарня. Нині тут містяться перукарня, гриль-бар та аптечна крамниця мережі «Аптека низьких цін».

№ 9. Двоповерховий будинок у стилі функціоналізму, на розі з вулицею Данилишина, збудований 1935 року за проєктом архітекторів Максимільяна Когута та Юзефа Тіша як торговельний склад галантерейної фабрики.[20] Від повоєнних років й до середини 2000-х років другий поверх будівлі займав військкомат Шевченківського району м. Львова[21], а на першому поверсі від грудня 1966 року до 2006 року містився гастроном «Зустріч». Нині на першому поверсі міститься декілька крамниць, а другий поверх займає Центр ділового партнерства обласної асоціації малого та середнього підприємництва. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 2239-М[2].

№ 11 — двоповерховий будинок у стилі функціоналізму, що виходить східним фасадом на вулицю Шпитальну, південним — на вулицю Данилишина, збудований у 1930-х роках. За Польщі тут була лазня, що належала Максові Мейлаху Посаменту[22]. За радянських часів тут містилася лазня № 3 лазнево-ванного тресту[23], пральня самообслуговування та перукарня[3]. Від другої половини 2000-х років в будинку містився міні-ринок, згодом торгівельний центр «На Шпитальній». У 2018—2020 роках тривала реконструкція будинку під торгово-офісний центр шляхом надбудови ще двох поверхів. 2020 року тут відкрився багатофункційний комплекс «FamEst7»[24].

№ 11-А — (нині — вул. Шпитальна, 13). В цьому будинку за Польщі містився ресторан Абраґама Друкера[25]. Від радянських часів магазин «Господарські товари»[3].

№ 19 — на початку XX століття цю адресу мав склад нафти Шміля Еллмера[26]. У будинку за радянських часів працював магазин «Радіоелектротовари».

№ 21 — триповерхова кам'яниця. За Польщі тут містився ресторан Шимона Крауса[27]. Нині у подвір'ї будинку розташований готель «Старий Краків»[28], а на першому поверсі містяться — крамниця одягу «Lux-Elite», весільний салон «Щасливий день», ювелірний салон «Онікс», ломбард «Благо».

№ 30 — двоповерхова кам'яниця кінця XIX — початку XX століття. До 1939 року на першому поверсі містилася бляхарська майстерня Тобіяша Адлера[29]. Нині тут аптечна крамниця мережі «D.S.» та салон побутової техніки «Євротехніка».

№ 32 — двоповерхова кам'яниця кінця XIX — початку XX століття на розі з вулицею Джерельною. Наприкінці 1940-х років в будинку містилася артіль «9 Травня» львівського облтекстильпошившкірпромсоюзу[30]. Нині тут аптечна крамниця мережі аптек «Сімейна аптека» та ресторан швидкої їжі «Я люблю кебаб».

• Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Шпитальна вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — 528 с. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. (рос.)
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ—ХХ століття. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — ISBN 966-603-115-9.
• Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe. — Lwów: Nakład księgarni F. H. Richtera, 1883. — 60 s. (пол.)
• Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. — Lwów, 1909. — 904 s. (пол.)
• Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)

• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Шпитальна. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 24 серпня 2020.