Війна Коньякської ліги

Військам Ліги вдалось швидко захопити місто Лоді в італійських володіннях Іспанії, однак їх просування в Ломбардію було зупинено. Іспансько-імперська армія Карла зайняла Ломбардію й узяла Мілан, змусивши герцога Франческо Сфорцу відмовитись від свого володіння.

Представники італійського роду Колонна, між тим, організували напад на Рим, розбивши там війська Папської області та встановивши контроль над містом. Однак невдовзі війська Колоннів були розбиті, й вони були змушені залишити Рим.

Карл V, тим часом, зібрав нову армію ландскнехтів, яку очолив Георг фон Фрундсберг. Іспанську армію очолив екс-конетабль Франції Карл III де Бурбон, вигнаний Франциском з Франції. Дві армії з’єднались поблизу П'яченци й рушили в напрямку Рима. На чолі своїх загонів в цій армії стояли також Фабриціо Марамальдо, Алоїзій Гонзага, Філіберт де Шалон Оранський.

У Флоренції спалахнуло повстання проти роду Медичі. Папа Климент був зайнятий цим повстанням і не встиг підготувати оборону своєї столиці. 6 травня 1527 року почалась облога Рима. Казна Іспанії була спустошена, і воїни, не отримавши платні, прагнули будь-що поповнити свій статок. Проти іспансько-імперського війська вийшла швейцарська гвардія та близько 5000 ополченців, яких вів Ренцо да Чері. Ключовим моментом стало вбивство Карла де Бурбона, скоєне, за легендою, Бенвенуто Челліні. Після нього іспансько-імперські війська і ландскнехти увірвались до міста й піддали його небувалому пограбуванню.

Папу Климента було взято у полон та ув’язнено у замку Святого Янгола й випущено, коли той заплатив небувалу на ті часи суму в 400 тисяч дукатів. Папа відмовився від зазіхань на Парму, П'яченцу і Модену. Пограбування Рима повергло в шок європейців, навіть лютерани висловились проти цієї дії. Політичний престиж Рима був надовго й дуже сильно підірваний.

Пограбування Рима й фактичний вихід з війни папи Климента, побудили до рішучих дій французів. 30 квітня 1527 року Франциском I та Генріхом VIII Англійським було підписано Вестмінстерську угоду, яка передбачала об’єднання їхніх зусиль проти Карла. Нарешті переконавши Англію увійти до Коньячної ліги, Франциск відрядив війська під командуванням де Лотрека і Педро Наварро через Геную до Неаполя. В Генуї до французів приєднався Андреа Доріа, який вирушив разом з ними та генуезьким флотом. Почалась облога Неаполя.

Однак знову все було проти французів. Спочатку в їхньому таборі спалахнула чума, що забрала життя багатьох солдат і командирів. У 1528 році в битві при Ландріано іспанські війська здобули впевнену перемогу. Невдовзі антифранцузький заколот спалахнув у Генуї. Найцікавіше, що заколот очолив сам Андреа Доріа, невдоволений тим, як його оцінив Франциск I. Доріа перейшов на бік іспанського імператора й змусив капітулювати французький гарнізон в Савоні.

Франциск вимушений був зняти облогу й вивести війська з Італії.

Поразки французів змусили Франциска I підписати з Карлом V угоду. Перемовини почались в липні 1529 року в місті Камбре. Первинно вони проводились між Луїзою Савойською, матір’ю Франциска та Маргаритою Австрійською, тіткою Карла (тому він відомий як Дамський мир), оскільки Карл незадовго до цього відправився з Барселони до Італії.

Умови угоди повторювали умови Мадридського миру 1526 року. Артуа, Фландрія та Турне закріплювались за Іспанією, затверджувалась гегемонія Карла в Італії (хоча Карл відмовився від зазіхань на Бургундію). Франція зобов’язалась виплатити два мільйони екю за звільнення синів Франциска дофіна Франциска та принца Генріха. Остаточно угоду було підписано 5 серпня. Франція вийшла з війни, залишивши Папську область, Венецію і Флоренцію одних проти могутньої Іспанії.

Після підписання угоди Карл прибув до Генуї, а потім підступив до Болоньї, щоб зустрітись з папою. Климент мав звільнити полонених при взятті Рима й коронувати Карла V короною імператора Священної Римської імперії. У відповідь на це Карл повернув папі Равенну і Червіа. Венеційські міста разом з володіннями в Апулії змушені були здатись Карлу, щоб той дозволив їм зберегти те, що вони здобули у битві при Маріньяно 15 років тому. Окрім того, Франческо Сфорці було дозволено повернутись і знову очолити Міланське герцогство за суму в 900 тисяч ескудо.

Проти Іспанії продовжувала битись тільки Флорентійська республіка.

У 1529 році іспансько-імперські війська під командуванням оранського принца Філіберта де Шолона взяли в облогу Флоренцію. Флорентійським військом командував Франческо Феруччі. 3 серпня 1530 року іспансько-імперські війська здобули перемогу в останній битві цієї війни - при Гавінані. В цій битві і Філіберт Оранський, і Франческо Феруччі загинули. За 10 днів, Флоренція здалась.

Підсумок війни для флорентійців був сумним. Багатьох республіканців було страчено, а Флорентійську республіку було скасовано, було скасовано і флорентійську конституцію. Флорентійці погодились на повернення роду Медічі й на те, щоб Флоренцію очолив Алессандро Медічі, якого було проголошено герцогом. Це поклало край Флорентійським республіканським традиціям.