Віктор Палссон

Народився 30 квітня 1991 року в Рейк'явіку в родині португальця і ісландки, а його дід по батьківській лінії був уродженцем Мозамбіку. Почав займатись футболом в рідному місті в клубі «Фількір». Незабаром спортивний директор данського клубу «Орхус» помітив його талант і у 2007 Віктор підписав трирічний контракт з клубом, де він регулярно грав у молодіжній команді. За цей час Палссон встиг зіграти за збірні Ісландії всіх рівнів.

Саме там їм зацікавився англійський «Ліверпуль». «Червоні» влаштували ісландцю перегляд, на якому Віктор переконав тренерів клубу у своїй спроможності. Палссон тільки повинен був почати виступати за першу команду «Орхуса», але мерсісайдці хотіли, щоб він перебрався на «Енфілд» негайно. Ціна переходу склала 300 тис. фунтів, а Палссон підписав контракт на 2,5 роки. Свою першу гру за резерв він зіграв у січні, провівши 15 хвилин у грі проти дубля «Манчестер Юнайтед», а у наступному сезоні він став основним гравцем резерву, при цьому він грав не в півзахисті, а на позиції центрального захисника. Таким чином Палссон почав кар'єру на батьківщині, як нападник, у Данії він став півзахисником, а в «Ліверпулі» став грати в обороні. Віктор був регулярним партнером Даніеля Аяли або Кріса Мавінги на позиції центрального захисника в тому сезоні, в якому резерв «червоних» завоював черговий титул чемпіона Прем'єр-Ліги серед резервних команд[1].

На професійному рівні Віктор дебютував у листопаді 2010 року, перейшовши на правах оренди до клубу третього за рівнем дивізіону Англії «Дагенем енд Редбрідж»[2][3], за який зіграв дві гри у чемпіонаті і одну гру в Кубку Англії, після чого повернувся в «Ліверпуль», але за першу команду «червоних» так і не зіграв жодної гри[4].

28 січня 2011 року Віктор підписав 18-місячний контракт з клубом шотландської Прем'єр-ліги «Гіберніан»[5][6], де взяв 91 номер за роком свого народження. Через два дні дебютував у вищому дивізіоні в грі проти «Данді Юнайтед» (0:3)[7], а забив перший гол за клуб у матчі проти «Кілмарнока» (2:1) з пенальті 12 лютого того ж року[8]. Віктор був основним тренером команди за тренерства Коліна Келдервуда, але втратив місце після того як Кальдервуд був замінений на Пета Фенлона[9]. В результаті 10 січня 2012 року «Гіберніан» оголосив, що Віктор покинув клуб після того, як було досягнута домовленість про розірвання контракту[9][10].

10 лютого 2012 року Палссон підписав контракт з клубом МЛС «Нью-Йорк Ред Буллз»[11][12]. Втім у американській команді Палссон теж не став основним гравцем[13] і вже у серпні був відданий в оренду в нідерландський «Неймеген»[14], який в кінці року підписав з гравцем повноцінний контракт на 3,5 року[15]. Граючи у складі «Неймегена» здебільшого виходив на поле в основному складі команди, але за підсумками сезону 2013/14 клуб зайняв 17 місце та вилетів з вищого дивізіону, після чого у серпні 2014 року став гравцем шведського «Гельсінгборга»[16], де провів один рік.

31 серпня 2015 року підписав чотирирічний контракт з данським «Есб'єргом»[17]. Щоправда і з цією командою вилетів з вищого дивізіону за результатами сезону 2016/17 і У липні 2017 року підписав трирічний контракт з швейцарським «Цюрихом»[18]. З цією ж командою у першому ж сезоні виграв Кубок Швейцарії 2017/18. Станом на 10 грудня 2018 року відіграв за команду з Цюриха 47 матчів в національному чемпіонаті.

2007 року дебютував у складі юнацької збірної Ісландії, взяв участь у 13 іграх на юнацькому рівні.

Протягом 2009—2012 років залучався до складу молодіжної збірної Ісландії. На молодіжному рівні зіграв в 11 офіційних матчах.

4 червня 2014 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Ісландії в товариському матчі проти Естонії (1:0) у Рейк'явіку, замінивши на 84-й хвилині матчу Гільві Сігюрдссона.