Газовоз
Газово́з (англ. gas carrier; нім. Gastanker m) — судно для перевезення газів, передусім зріджених (скраплених).
Розрізняють за призначенням, способом перевезення газу, а також конструкції судна.
Газовози за призначенням розділяють на три головні групи:
- для скраплених нафтових газів (пропан, бутан, їх суміш), а також пропілену;
Незначна кількість суден запроектована для використання у якості багатоцільових (універсальних) газовозів. Крім того, існують судна для транспортування вуглекислого газу та проектуються танкери для перевезень водню.
Кожна наступна із перелічених трьох основних груп потребує більшого ступеню охолодження продукту — пропілен зріджується при -47,6 °C (пропан та бутан мають вищу температуру кипіння, тому саме похідний від пропану олефін визначає порогове значення), етилен при −103,7 °C (для етану достатньо -89 °С), а метан при -161,6 °C. Також для перевезень першої групи може застосовуватись підвищений тиск, який (повністю або частково) компенсує відсутність зазначеного вище охолодження. У 2016 році став до ладу перший танкер для транспортування метану під тиском (Jayanti Baruna).
Цистерни газовозів підрозділяють на вбудовані, мембранні, напівмембранні і вкладні. Вбудовані — частина конструкції корпуса, мембранні складаються з тонкої оболонки, яка не несе навантаження. Напівмембранні мають елементи перших і других. Вкладні цистерни автономні від корпуса. Форма газових цистерн газовоза — призматична, сферична, циліндрична та ін.
Вперше перевезення скраплених газів спеціальними суднами здійснена компанією «Shell» на початку 30-х рр. XX ст. Сучасні міжнародні перевезення скрапленого газу складають близько 20 % загального обсягу природного газу, який транспортується споживачам.
Крім того, газовозами називають спеціальні вантажні автомобілі, призначені для перевезення і заправки зрідженими вуглеводневими газами автомобілів або для зливу в стаціонарні ємності газонаповнювальних станцій власним насосом по лічильнику.
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.