Гайдебуров Павло Олександрович

Павло Олександрович Гайдебуров (рос. Павел Александрович Гайдебуров; 1841(1841), Миколаїв 31 грудня 1893 (12 січня 1894), Санкт-Петербург) російський громадський діяч, публіцист, революціонер-демократ, ліберальний народник, літератор, редактор-видавець газети «Неделя».

Павло Олександрович Гайдебуров
Павел Александрович Гайдебуров
Народився 1841(1841)
Миколаїв
Помер 31 грудня 1893 (12 січня 1894)(1894-01-12)
Санкт-Петербург
Поховання Смоленське православне кладовище
Підданство Російська імперія
Національність українець
Місце проживання Миколаїв, Херсон, Санкт-Петербург
Діяльність громадський діяч, публіцист, літератор, редактор-видавець
Відомий завдяки революціонер-демократ, ліберальний народник,
Alma mater Петербурзький університет
Знання мов російська
Посада редактор-видавець газети «Неделя»
Рід Гайдабура (курінний отаман)
Батько Олександр Гайдебуров
Діти Василь Павлович Гайдебуров (поет, видавець)
Павло Павлович Гайдебуров (народний артист РРФСР, театральний режисер і педагог)

Життєпис

Павло Гайдебуров, 1880-ті

Народився в місті Миколаєві у сім'ї священика (за родинними переказами, один з предків — Гайдабура — у Запорозькій Січі був курінним отаманом). До 11-літнього віку здобував освіту вдома. Навчався у Херсонській гімназії (1852—1857) та Петербурзькому університеті (спочатку на фізико-математичному, а з 1860 року на юридичному факультетах), де став одним із лідерів молоді й звідки 1861 його виключено за участь у студентських заворушеннях (восени того ж року після утримання в Петропавловській фортеці підпав під поліційний нагляд). За записами, зробленими слухачами Миколи Костомарова, склав «Лекции по русской истории проф. Н. И. Костомарова. ч. 1. Источники русской истории» (СПб., 1861).

Активно виступав у пресі (часописи «Очерки», «Санкт-Петербургские ведомости», «Сын отечества», «Искра», «Русское слово», «Библиотека для чтения», «Иллюстрация» тощо). Свій переклад російською мовою поеми «Гайдамаки» Тараса Шевченка, супроводжений власним віршем «Песни» та примітками, помістив у місячникові «Современник» (1861, № 5). З цим журналом співпрацював також як прозаїк, автор оглядів «Провинциальное обозрение».

Пише оповідання, повісті на теми задушливої атмосфери провінційного життя: «Наглядач» (1862), «Жебрачка» (1863), нарис «Дві миті» (1863). Роман П. О. Гайдебурова «На півдорозі» (1868) був заборонений цензурою. Є автором також забороненої свого часу цензурою комедії «Фантазерка».

У 1861—1862 роках П. О. Гайдебуров — співробітник українського громадсько-політичного і літературного журналу «Основа», що виходив у цей час у Петербурзі. Вів тут відділи «Современная южнорусская летопись» і «Новости по украинофильству». У журналі друкувалися твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова та інших українських письменників.

1863 відкрив книгарню та читальню, де здійснював демократичну пропаганду, зазнав обшуку, запідозрений у поширенні нелегальної прокламації «Свобода». 1866 видав «Рассказы о великих людях средних и новых времен» (низка біографій, у тому числі Яна Гуса, Джордано Бруно, Джорджа Вашингтона, Авраама Лінкольна). 1867 — фактичний редактор газети «Гласный суд», завідувач відділу белетристики журналу «Дело».

У 1868 році Павло Гайдебуров притягувався до слідства за проголошення промови на похоронах пубіциста і революціонера-демократа Д. І. Писарєва.

Від 1869 — один із авторів і видавців, а від 1875 — одноосібний власник тижневика «Неделя», який від 1878 виходив з додатками. Газета закликала інтелігенцію до просвітницької діяльності серед народу, проповідувала теорію «малих справ», «опрощення», закликала до «тихої культурної роботи» в земствах, школах, лікарнях. Залучив до співпраці, зокрема, Данила Мордовця, Костянтина Кавеліна, Миколу Михайловського, Михайла Салтикова-Щедріна, Олександрою Єфименко. 1872 спільно з письменницею Євгенією Конраді опублікував збірку «Русские общественные вопросы»; написав для нього статті «Реформы и русское общество» і «Личное объяснение, не лишенное общего интереса» (у співавторстві), умістив твори Василя Берві-Флеровського, Миколи Корфа, Веніаміна Португалова, Миколи Шелгунова та інших.

Брав діяльну участь як член комітет, скарбник і секретар у роботі Товариства для сприяння нужденним літераторам і вченим (Літературного фонду).

Помер у місті Санкт-Петербурзі.

Родина

Примітки

Твори/праці

  • Из прошлого «Недели». «Книжки Недели», 1893, № 1-3;
  • П. А. Гайдебуров (Автобиографический очерк). «Книжки Недели», 1894, № 2.

Література

  • Материалы для истории гонения студентов при Александре II. «Колокол», 1861, 1 декабря;
  • Меньшиков М. Памяти П. А. Гайдебурова. «Книжки Недели», 1894, № 1;
  • Смесь. «Исторический вестник», 1894, № 2;
  • Баренбаум И. Е. Из истории легальной пропаганды 60-х годов (книгоиздательская деятельность П. А. Гайдебурова и пропагандистская брошюра И. А. Худякова). «Русская литература», 1967, № 3;
  • Канаева Т. М. П. А. Гайдебуров (1841—1893) — общественный деятель и редактор «Недели». «Вестник Московского университета. Серия 8. История», 1982, № 4;
  • Лапшина Г. С. Русская пореформенная печать 70-80-х гг. XIX в. М., 1985.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.