Ганс Генріх Ламмерс

Рейхсканцлер Адольф Гітлер вітає Ламмерса з 60-річчям; травень 1939

30 січня 1933 року, в день призначення Адольфа Гітлера рейхсканцлером і формування їм нового уряду, Ламмерс стає начальником Імперської канцелярії в ранзі імперського статс-секретаря.

Ламмерс був однією з ключових фігур гітлерівської системи влади, хоча й не належав до найближчого оточення Гітлера. 26 листопада 1937 він був переведений з рангу імперського статс-секретаря в ранг рейхсміністра без портфеля, залишаючись шефом Імперської канцелярії. На цьому своєму посту Ламмерс був головною ланкою між фюрером і членами Імперського кабінету і взагалі всіма державними і урядовими органами різного рівня. Особливо роль Ламмерса зросла після 1938 року, коли Гітлер взагалі перестав збирати Імперський уряд на свої засідання, вважаючи за краще мати справу з конкретними рейхсміністром.

30 листопада 1939 року Ламмерс став членом Ради з оборони Рейху, головою якої був Гітлер. У 1943 році разом з начальником Партійної канцелярії Мартіном Борманом і начальником Верховного головнокомандування вермахту Вільгельмом Кейтелем склали т. н. «Комітет трьох», через який А. Гітлеру проходили всі документи. Фактично без згоди цих трьох людей не приймалося жодного важливого рішення.

В кінці війни був фактично відсторонений Мартіном Борманом від влади. 23 квітня 1945 року з юридичної точки зору обґрунтував для Германа Герінга як офіційного наступника Гітлера можливість прийняття ним на себе керівництва Рейхом, бо згідно із законом від 29 червня 1941 Герінг ставав наступником фюрера в разі, якщо той буде «нездатен керувати країною», а реальна влада Гітлера в той момент не поширювалася далі Берліна і прилеглих територій. Г. Герінг в спеціальній телеграмі Гітлеру питав його згоди на прийняття ним на себе функцій керівника уряду, заявивши, що якщо він не отримає відповіді на 22 годину, то буде вважати це згодою. У цих діях Г. Герінга і Г. Г. Ламмерса підтримали також начальник Канцелярії керівника партії Філіпп Боулер і генерал К. Коллер. Г. Герінг тоді ж отримав від Гітлера категоричний наказ, що забороняв йому брати на себе ініціативу. Одночасно за наказом Мартіна Бормана Ламмерс разом з Герінгом, а також Ф. Боулером і Карлом Коллером був заарештований загоном СС як державний зрадник. М. Борман у спеціальній телеграмі шефу РСХА Е. Кальтенбруннеру наказав розстріляти зрадників, але наказ залишився невиконаним. 5 травня 1945 загін СС передав охорону змовників підрозділам Люфтваффе, після чого вони були негайно звільнені[5].

У травні 1945 року був заарештований американськими військами. Виступав як свідок на Нюрнберзькому процесі у справі головних військових злочинців. 11 квітня 1949 року на процесі Американського військового трибуналу по «Справі Вільгельмштрассе» Ламмерс був засуджений до 20 років тюремного ув'язнення. Відбував ув'язнення в тюрмі в Ландсберзі-на-Леху. 31 січня 1951 року Верховний окупаційний комісар Джон Макклой знизив Ламмерсу термін до 10 років, а 16 грудня 1951 року Ламмерс був звільнений.