Географія Монтсеррату

Монтсеррат — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 102 км² (226-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 102 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни трохи менша за площу території Святошинського району міста Києва.

Географія Монтсеррату
Географічне положення Монтсеррату
Географічне положення
Континент Північна Америка
Регіон Вест-Індія
Координати 16°45′ пн. ш. 62°12′ зх. д.
Територія
Площа 102 км² (226-те)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 40 км
Державний кордон 0 км
Рельєф
Тип гірський
Найвища точка діючий вулкан Суфрієр (1050 м)
Найнижча точка Карибське море (0 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Стихійні лиха активний вулканізм, тропічні циклони
Екологічні проблеми ерозія ґрунтів

Назва

Офіційна назва — Монтсеррат (англ. Montserrat)[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова, який відкрив Христофор Колумб 1493 року і назвав Санта-Марія-де-Монсеррат на честь монастиря Пресвятої Богородиці Монсеррат в Іспанії поблизу Барселони[3]. У топонімі Монтсеррат «монте» буквально означає гори, а «серрат» — зубчасті, скелясті, або «саградо» — священний[3].

Історія дослідження території


Географічне положення

Монтсеррат — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острів лежить в групі Навітряних островів Малих Антильських островів[4]. За формою схожий на острів Шрі-Ланка, в довжину 16 км, у ширину 11 км. Монтсеррат на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану[4]. Острів на північному сході межує з Антигуа й Барбудою, на південному сході із французькою Гваделупою. Загальна довжина морського узбережжя 40 км[1].

  • Морські кордони країн Карибського регіону

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 3 морські милі[5]. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1].

Крайні пункти

Час

Час у Монтсерраті: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)[6].

Геологія

Корисні копалини

Надра Монтсеррату не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[7].

Сейсмічність

Рельєф

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — вершина Шанс-Пік діючого вулкану Суфрієр (915—1050 м). Острів вулканічного походження. Вздовж узбережжя простягається низовина. Загалом на острові налічується 9 вулканічних кратерів, які розташовані на трьох гірських масивах: на півночі гора Сілвер-Гілл (392 м), в центрі Центр-Гілл (747 м), а на півдні найбільша й найвища гірська гряда Суфрієр (915 м). Низинною частиною острова вважається його узбережжя, яке лише в деяких місцях має широту понад 500 м.

  • Річмонд Гілл (Ricmond Hill)
  • Сент-Джордж Гілл (St. George's Hill)
  • Ґарібальді Гілл (Garibaldi Hill)
  • Чансіс Пік (Chances Peak)
  • Кастл Пік (Castle Peak)
  • Рочес Маунтайн (Roche's Mountain)
  • Кеті Гілл (Katy Hill)
  • Сілвер Гілл (Silver Hill)
  • Вінді Гілл (Windi Hill)
  • Суфрієр Саут Гілл (South Soufriere Hill)
  • Суфрієр Ґолвей (Soufriere Galway)
  • Рельєф Монтсеррату
  • Гіпсометрична карта Монтсеррату
  • Супутниковий знімок поверхні країни
  • Карта країни (англ.)
  • Карта країни (нім.)
  • Вулкан Суфрієр
  • Монтсеррат з висоти пташиного польоту

Узбережжя

Берегова лінія острова становить близько 40 км і сформована вулканічними напливами, тож при взаємодії з карибськими хвилями утворилися кам'янисті кручі у висоту 10—15 м. Піщані лагуни рідкісні, утворені в пониззі й річищах невеличких річок.

  • Літтл-Бей
  • Норт-Вест-Блафф
  • Вудлендс-Біч
  • Нове узбережжя

Клімат

Територія Монтсеррату лежить у тропічному кліматичному поясі[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[9]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[9]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[9]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[9].

  • Сонячна радіація (англ.)
  • Кліматична карта Антильських островів за Кеппеном
Клімат Плімута
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 32 33 34 34 36 37 37 37 36 34 37 33 37
Середній максимум, °C 29 30 31 31 32 32 33 33 32 31 30 29
Середній мінімум, °C 23 23 24 24 24 25 25 25 24 24 24 23
Абсолютний мінімум, °C 17 18 18 18 19 21 22 22 21 19 19 18
Норма опадів, мм 122 86 112 89 97 112 155 183 168 196 180 140 1640
Джерело: BBC Weather[10]

Монтсеррат не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)[11].

Внутрішні води

Станом на 2012 рік зрошувані землі в країні були відсутні[1].

Річки

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Річки острова невеличкі, вони витікають із верхів'їв гір та вулканічних ущелин, додатково живляться потоками тропічних лісів й стрімко впадають до моря. Унаслідок природного різкого перепаду висот формуються стрімкі перекати й водоспади, а також глибокі ущелини.

Озера

Ґрунти

Рослинність

Практично весь острів покритий тропічними лісами, вузька прибережна рівнина піднімається до внутрішніх пагорбів та гірських пасом.

  • Флора Монтсеррату
  • Кассія

Земельні ресурси Монтсеррату (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 30 %,
    • орні землі — 20 %,
    • багаторічні насадження — 0 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 10 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 25 %;
  • інше — 45 %[1].

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Антильської підобласті Неотропічної області[9].

Охорона природи


Стихійні лиха та екологічні проблеми

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: постійні виверження вулкану Суфрієр-Гіллс (915 м) починаючи з 1995 року зробили половину острова непридатною для проживання, 1997 року зруйновано столицю місто Плімут; нечасті урагани (з червня по листопад)[1].

  • Наслідки виверження Суфрієру
  • Засипаний попелом Плімут
  • Ерозія вулканічних схилів
  • Закинуті поселення

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • ерозію ґрунтів на вулканічних схилах через розчищення нових земель під сільське господарство, внаслідок знищення старих вулканічним виверженням.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Монтсеррату можна розділити на 3 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: Територію Монтсеррату ділять на три фізико-географічні райони:

  • Прибережний район охоплює низовину, видовжену вздовж усього узбережжя, шириною від 30 до 500 метрів, яка перетинається нижніми течіями декількох річок.
  • Північна частина острова, безпечна в геологічному плані, оскільки складається з невеликого передгір'я. Висоти коливаються між 150—400 м. Малі річки утворюють пороги й водоспади. Також, поширені вологі тропічні ліси.
  • Центральна й південна гірська частина — гірська гряда з передгір'ям, висотою від 300 до 950 метрів. Складена з магматичних порід та нині діючими вулканами. Річки, глибоко врізаючись у поверхню плата, утворюють численні пороги. Поширені вологі тропічні ліси.


Див. також

Примітки
  1. Montserrat, Geography. Factbook.
  2. Котляков В. М., 2006.
  3. Поспелов Е. М., 2005.
  4. Атлас світу, 2005.
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 23 January. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Монтсеррат // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  9. ФГАМ, 1964.
  10. Average Conditions Plymouth, Montserrat. BBC Weather. Архів оригіналу за 30 листопада 2010. Процитовано 14 липня 2010.
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

Література

Українською

Англійською
  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.