Голубєв Степан Тимофійович

Степан Тимофійович Голубєв
	портрет 1910-х років портрет 1910-х років
Народився	25 жовтня (6 листопада) 1848; Ардатовка
Помер	22 листопада 1920 (72 роки); Київ
Поховання	Флорівський монастир
Країна	Російська імперія
Діяльність	історик
Alma mater	Київська духовна академія
Галузь	історія християнства
Заклад	Київська духовна академія, Київський університет
Звання	професор
Ступінь	доктор наук, член-кореспондент Імператорської академії наук
Членство	Петербурзька академія наук
У шлюбі з	Терновська Олена Пилипівна
Діти	Володимир Голубєв, Олексій Голубєв
Орден Святого Станіслава 1 ступеня	Орден Святої Анни 2 ступеня
	Орден Святого Володимира 3 ступеня

Степан Тимофійович Голубєв (рос. Степан Тимофеевич Голубев, Стефан Тимофеевич Голубев, 6 листопада 1848, с. Ардатовка, Російська імперія — 22 листопада 1920) — російський церковний історик, професор Київської духовної академії та Київського університету[1]. Батько монархічного діяча Володимира Голубєва і архієпископа Гермогена (Олексія Голубєва).

Життєпис

Народився в селі Ардатовка Нижньоломовського повіту Пензенської губернії (Туймазинський район Башкортостану РФ). Його батьком був протоієрей Тимофій Голубєв.

У 1858—1894 рр. він навчався в Нижьоломовському духовному училищі.

У 1864—1870 р. — в Пензенській духовній семінарії.

У 1870—1874 рр. освіту здобув у Київській духовній академії[2].

Друкувати свої твори почав з 1872 р., опублікував свою роботу «Опис і тлумачення дворянських гербів південноросійських прізвищ в творах духовних письменників XVII ст.» в працях Київської духовної академії (рос. Описание и истолкование дворянских гербов южнорусских фамилий в произведениях духовных писателей XVII в., Труды КДА), і отримав за неї Євгенієво-Румянцевську премію. 24 травня 1874 р. він був затверджений у ступені кандидата богослов'я з правом отримання магістерського ступеня без нового усного випробування за успіхи в навчанні та за працю «Петро Могила і Ісайя Копинський: Вступ Петра Могили на Київську митрополію та його відношення до Ісаї Копинського» (рос. Пётр Могила и Исайя Копинский: Вступление Петра Могилы на Киевскую митрополию и его отношения к Исайи Копинскому).

27 вересня 1874 р. став приват-доцентом на кафедрі російської церковної історії Київської духовної академії.

15 вересня 1883 р. отримав ступінь магістра богослов'я за працю: «Київський митрополит Петро Могила і його сподвижники» (рос. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники, К., 1883 р.). Ця робота була високо оцінена, і за неї він отримав половинну Уваровської і Макарівської премії Священного Синоду РПЦ МП.

З 15 лютого 1884 р. перебував штатним доцентом на кафедрі історії та викриття російського розколу.

5 березня 1885 р. його було обрано приват-доцентом Київського університету Святого Володимира на кафедру церковної історії.

У 1887 р. одружився з дочкою професора П. Терновського Олені Пилипівні Терновській.

З 1891 р. був виконуючим обов'язки екстраординарного професора Київського університету і був затверджений на цій посаді 8 жовтня 1899 р..

У 1898 році вийшов його другий том праці «Київський митрополит Петро Могила і його сподвижники», тоді ж удостоєний Уваровської і Макарівської премій.

17 березня 1899 р. удостоєний ступеня доктора церковної історії за клопотанням Ради Казанської духовної академії. Від 1899 р. був ординарним професором Київської духовної академії, з 1900 року — заслуженим ординарним професором, від того ж року також ординарним професором Київського університету. Публікував багато робіт з історії малоросійської і західноросійської церкви, рецензії на праці інших досліджень у різних наукових виданнях.

У 1906 р. брав участь в засіданнях «Передсоборної присутності», де виступав за відновлення патріаршества.

29 грудня 1908 р. був обраний членом-кореспондентом Російської академії наук на відділенні російської мови та словесності. З того ж 1908 р. — дійсний статський радник.

Автор досліджень з історії Київської духовної академії, церковного і культурного життя України XVI—XVIII ст.[1].

Професор Голубєв був затятим противником українства. Як розповів у спогадах Олександр Лотоцький, професор Голубєв надіслав до Синоду заяву про «неблагонадійність» Василя Біднова і на доказ цього — написаний Василем Олексійовичем лист українською мовою. Лист не містив нічого «крамольного», «злочином» була його мова [3].

Після Жовтневого перевороту 1917 р. брав участь в обговоренні проектів з розвитку богословської освіти.

Помер у м. Києві 22 листопада 1920 р. і похований у Києві на верхньому кладовищі Флорівського монастиря на Замковій горі.

Був членом

Історичного товариства Нестора-літописця,
Товариства історії і старожитностей російських,
Київського товариства старожитностей і мистецтв,
Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва,
Київської археографічної комісії,
Київського церковно-історичного та археологічного товариства при Київській духовній академії,
почесним членом Пензенського історико-статистичного та археологічного комітету

та інших наукових товариств, також був членом Київського клубу російських націоналістів[4].

Нагороди

Праці

Примітки

Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — Кн. 1. –Ч. 1. — Київ. — А — Л. — 608 с.
Голубев, Степан Тимофеевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IX. — С. 113 (Т.Ia С.593). (рос. дореф.)
Лотоцький Олександр. Сторінки минулого. — Варшава, 1932. — T. l. — C. 127.
Кальченко Т., «Киевский клуб русских националистов Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.», «Большая энциклопедия русского народа». (рос.)

Джерела та література

Дзюба О. М. Голубєв Степан Тимофійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 149. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; відп. ред. Л.А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – К.: НБУВ, 2017. – С. 103-104. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146
Дзюба О.М. Голубєв Степан Тимофійович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Голубев, Степан Тимофеевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IX. — С. 113 (Т.Ia С.593). (рос. дореф.)

Посилання

Биография и библиография, сайт «Богослов.ru» (рос.)
Полный православный богословский энциклопедический словарь, изданный в Санкт-Петербурге в 1913 году, издательством Петра Сойкина том 1 (рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[zvid-1] Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — Кн. 1. –Ч. 1. — Київ. — А — Л. — 608 с.

[2] Голубев, Степан Тимофеевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IX. — С. 113 (Т.Ia С.593). (рос. дореф.)

[3] Лотоцький Олександр. Сторінки минулого. — Варшава, 1932. — T. l. — C. 127.

[4] Кальченко Т., «Киевский клуб русских националистов Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.», «Большая энциклопедия русского народа». (рос.)