Горохолина

В Горохолині проживала найбільша німецька громада краю. До цього села в 1803 р. у статусі колоністів переїхали 11 німецьких сімей (49 осіб) із Рейн-Пфальцу (Регенсбурга). До них приєдналися і переселенці з Ландестроя та Угарсталя. Вони мирно вписалися в життя громади і стали її повноправними учасниками. У 1914 р. було вже 45 німецьких сімей (260 осіб). Упродовж понад 100 років відбувався двосторонній обмін етнокультурними елементами між німецькими поселенцями та місцевими українськими селянами. Німецькі чоловіки були вправними ремісниками, і навчали цьому селян. Також німецька громада мала свою школу та два храми. З початком другої світової війни 65 німецьких сімей із Горохолини було переселено до Німеччини. Станом на 01.01.1939 в селі проживало 4250 мешканців, з них 3830 українців-грекокатоликів, 100 українців-латинників, 10 поляків, 60 євреїв і 250 німців[3].

Сьогодні про це поселення німців нагадують кірха (костел), збудована в 1932 році, німецький цвинтар та пам’ятний знак на згадку про депортацію німецьких родин 1939-1940 років, побудований на кошти німецьких земляків у 1994 році. Традиційними стали поїздки громадян з Німеччини до Прикарпаття. Колишній поселенець села та педагог за фахом, Рудольф Штайнінґер, написав книгу "Горохолина. Історія та розповіді про німців українців, поляків та євреїв мого рідного села". З ініціативи німецьких поселенців започатковане стажування українських студентів, учнів, викладачів у навчальних закладах Німеччини, заснований фонд "Рудольф Штайнінгер — Горохолина" з метою підтримки обдарованих учнів та студентів Горохолини.

1936 року в селі існувало молодіжне товариство «Каменярі», що перебувало під впливом КПЗУ. Воно налічувало понад 150 членів.

У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова-Ріббентропа, село захоплено СРСР.

В 1943 році в околицях с.Горохолино, поруч із загонами УПА пройшов партизанський загін Сидора Ковпака.

Під час німецької окупації у Горохолиній було спалено одну із частин села. 28 липня 1944 року тривали бої між угорсько-німецькими та радянськими військами. Воякам, що загинули при відвоюванні села, споруджено обеліск.

На старому цвинтарі знаходиться братська могила воїнів УПА, які загинули в 1945-1950 роках. За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Богородчанському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Горохолина, Грабовець і Хмелівка.[4]

Станом на 1971 рік в селі мешкало 2 298 осіб. Тут були розташовані центральні садиби двох колгоспів — «Дружба» та імені Богдана Хмельницького. Вони вирощували зернові культури, картоплю, льон. В селі діяли середня та восьмирічна школи, три клуби, дві бібліотеки, чотири магазини, а також фельдшерсько-акушерський пункт.

З 24 серпня 1991 року село знаходиться у складі незалежної України.