Грібуліна Ірина Євгеніївна

Ірина Грібуліна народилася 29 вересня 1953 року в Сочі в сім'ї творчих людей. Мати Ірини була відомою в Сочі опереточною актрисою і співачкою[5], а батько — журналістом і літератором[6]. У чотирічному віці вона вже писала вірші і музику, виступала на сцені рідного міста Сочі[7].

З 1962[1] по 1972 рік навчалася в Центральній музичній школі при Московській консерваторії, в класі Дмитра Кабалевського, потім — в консерваторії[5]. З 14-річного віку стала виступати на професійній естрадній сцені разом з відомими вітчизняними виконавцями тих років. Була співведучою телепрограми «Будильник», «Ширше коло», «Ранкова пошта», «В суботу ввечері», «Музичний дитячий клуб»[8]. Писала музику до театральних постановок (спектаклю Лева Дурова «Жорстокі ігри» в Театрі на Малій Бронній, спектаклів Аркадія Райкіна, «Єралаш», телевізійних фільмів. Після закінчення консерваторії Грібуліна стала не тільки виконавицею власних пісень, а й почала співпрацювати в якості композитора і поетеси з багатьма відомими вітчизняними співаками та акторами. Першими виконавцями її пісень стали Валерій Леонтьєв і Людмила Гурченко. Поступово пісні Грібуліна з'явилися репертуарі та інших артистів: Йосипа Кобзона (більше 30 пісень), Рози Римбаєвої, Бориса Мойсеєва, Анне Вєскі, Валерія Ободзинського, Валентини Толкунової, Сергія Шакурова, Катерини Гусєвої, Олександра Маршала, Євгенія Кемеровського, Миколи Караченцова, Олександра Абдулова, Юліана, Сергія Рогожина, Наташі Богацької, Анжеліки Агурбаш, Миколи Єременка, Еммануїла Віторгана та інших відомих виконавців. У 1980-ті роки особливої популярністю користувалися пісні у виконанні самої Ірини, в числі яких «Недоторка», «Подруга», «Риби, птахи, звірі», «Розлучені мости» . У 1987 році для новорічного «Блакитного вогника» на пісню Грібуліна «Сварка», яку вона виконала в дуеті з Миколою Караченцовим, був знятий один з перших у СРСР вітчизняних відеокліпів. Популярність цієї пісні була настільки велика, що через деякий час Караченцов і Грібуліна записали ще одну спільну пісню — «Бюрократ», яка, всупереч очікуванням, подією все ж не стала.

Ірина Грібуліна є авторкою музики так само для дитячих музичних вистав «Чарівник Майстер ФЛО», «Оскар і Рожева дама» в Театрі Місяця, мультфільмів «Незнайко в сонячному місті», «Незнайко, перетворення тривають» тощо. Нею написана величезна кількість музики до випусків «Єралашу» Бориса Грачевського. Серед написаних І. Грібуліна «Гимнов» — пісні про Астану, Донецьк, Марокко, Україну, Кострому, Воронеж, Ступіно, Пущино, Карелію, Сергієв-Посад, Подпорож'є, Юрмалу, Владивосток, Ямал, гімн Спорту тощо.

Ірина Грібуліна чотири рази була заміжньою, після розлучення зі своїм третім чоловіком Володимиром Маргойтом, з яким прожила десять років в Юрмалі, покинула Росію і кілька років жила в Італії, потім повернулася до Москви[5].

У 2014 році в Театрі Луни вийшов новий мюзикл Грібуліна «Шантеклер» (постановка Сергія Проханова)[6][9]. В даний час вона працює як педагог і продюсер. Дає майстер-класи з вокалу, по композиції. Веде програму «Всі плюси зрілого віку» на московському телеканалі «Довіра»[5].

Ірина Грібуліна є, як правило, автором і музики, і віршів до своїх пісень, але іноді пише музику і на чужі вірші[10] . Живе і працює в Москві.

• Дочка — Анастасія Грібуліна (нар.. 17 жовтня 1996 року) — актриса[11] .

• 2001 — «Подруга» (CD)
• 2007 — «Судьба-гадалка» (CD)

• Орден Ломоносова Загальноросійської громадської організації "Академія проблем безпеки, оборони і правопорядку (2006) — за внесок в музичну культуру Росії[13] .
• Заслужена артиска РФ[4][14][15] .

• Мегаенціклопедія Кирила і Мефодія: ІРИНА Грібуліна
• Детальна біографія Ірини Грібуліна
• Офіційний сайт
• Ірина Грібуліна: «Людина повинна вчитися не заради оцінок, а заради знань»
• http://www.baza-artistov.ru/artist/irina_gribulina.html І. Грібуліна
• Канал Грібуліна Ірина Євгеніївна на YouTube