Гудзівка
Гудзі́вка — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 5 км від районного центру — міста Звенигородка та за 18 км від залізничної станції Звенигородка. Населення — 794 чоловіка, дворів — 362 (на 2009 рік).
| село Гудзівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район/міськрада | Звенигородський |
| Рада | Гудзівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA71020130050046230 |
| Облікова картка | Гудзівка |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1750 |
| Населення | 794 чоловіка (2009) |
| Територія | 7,7 км² |
| Поштовий індекс | 20225 |
| Телефонний код | +380 4740 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°07′01″ пн. ш. 30°59′29″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
163 м[1] |
| Водойми | річка Звенигородка |
| Відстань до обласного центру |
84,8 (фізична) км[2] |
| Відстань до районного центру |
5 км |
| Найближча залізнична станція | Звенигородка |
| Відстань до залізничної станції |
18 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Гудзівка |
| Сільський голова | Дяченко Ірина Миколаївна |
| Карта | |
  Гудзівка | |
 Гудзівка | |
| Мапа | |
| |
Географія
Селом тече річка Звенигородка.
Історія
Село вперше згадується 1750 року. Воно мало дві назви: Поповий Ріг та Казенна Гудзівка. Назва Поповий Ріг збереглась за сусіднім лісом. За переказами, у ньому існував хутір, де жили священики.
В селі Гудзівка найпоширені прізвища: Рябоненко, Сапітоненко, Ляпун (навіть куток є на сьогоднішній день — Ляпунівка)
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Богачівської волості Звенигородського повіту Київської губернії мешкало 650 осіб, налічувалось 127 дворових господарств, існував постоялий будинок[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1035 осіб (520 чоловічої статі та 515 — жіночої), з яких 1032 — православної віри[4].
У 1927 році, під час примусової колективізації, у селі було створено колгосп ім. 10-річчя КІМу.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках[джерело?].
Понад 300 жителів села воювали на фронтах радянсько-німецької війни, 77 з них нагороджені орденами й медалями, 125 загинули. Воїнам-визволителям в селі споруджено пам'ятник. На сільському кладовищі у Братській могилі поховано 11 загиблих у цій війні солдат.
1959 року село електрифіковано та радіофіковане.
Станом на початок 1970-х років у селі розміщувалась центральна садиба колгоспу імені 10-річчя КІМу, за яким було закріплено 1,5 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,2 тисячі га орної землі. Виробничим напрямком господарства було рільництво і тваринництво. З допоміжних підприємств працював млин.
Також на той час працювали середня школа, клуб, дві бібліотеки з фондом 12 тисяч книг, пологовий будинок, майстерня з пошиття одягу та взуття.
У 1976 році колгосп реорганізовано у радгосп. Вагомий внесок у розвиток колгоспу зробив голова правління Король Іван Савович (понад 26 років керував господарством). Багато працівників радгоспу було відзначено урядовими нагородами, серед них: М. М. Свердліченко, М. І. Кузнецов, Я. М. Мусін, Н. Т. Андрущенко, Є. М. Яровенко, Г. П. Кудієнко, К. А. Поліщук, Г. Т. Сиваченко, П. М. Матвієнко, В. М. Мосінзова, Г. Ф. Нечитайло, М. Ф. Яровенко, Н. В. Ляпун.
Сучасність
У 2005 році в село підведено природний газ. На території села розташовані фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, сільська бібліотека, сільська рада, поштове відділення; функціонують чотири торгові точки та сільськогосподарське підприємство СФГ «Сад».
Відомі люди
Дубовський Костянтин Юрійович (1988—2014) — герой АТО, загинув в районі селища Піски.
Посилання
- Погода в селі Гудзівка
- maps.vlasenko.net(рос.)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-80)
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.