Гірчак почечуйний

Гірчак почечуйний (Persicaria maculosa Gray; синонім — Polygonum persicaria L.). Народні назви: сорочі лапки, гусячі лапки, жаблір, гусяче зілля, баранячі хвостики, блошник, дрезен плямистий, гусятник, почечуйник, стільчики.

Гірчак почечуйний
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гречкові (Polygonaceae)
Рід: Persicaria
Вид:
Гірчак почечуйний (P. maculosa)
Біноміальна назва
Persicaria maculosa
Gray, 1821
Синоніми

Persicaria dolichopoda (Ohki) Nakai
Persicaria fusiformis (Greene) Greene
Persicaria incana Gray
Persicaria interrupta Gray
Persicaria mitis Garsault
Persicaria pulicariodea Montandon
Persicaria pusilla Gray
Persicaria rivularis Opiz
Persicaria salicifolia Gray
Peutalis persicaria Raf.
Polygonon persicarium St.-Lag.
Polygonum biforme Wahlenb.
Polygonum dolichopodum Ohki
Polygonum fusiforme Greene
Polygonum niloticum Meisn.
Polygonum persicaria L.
Polygonum puritanorum Fernald
Polygonum ruderale Salisb.
Polygonum serotinum Ten.

Морфологічна характеристика

Однорічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло пряме, червонуватого відтінку, заввишки 30—100 см. Листки ланцетоподібні, чергові, яскраво-зелені, нижні — на черешках, довгастозагострені, з верхнього боку — з червоно-бурою плямою. Квітки дрібні, рожеві, зібрані на верхівці стебла і гілок у густі колосоподібні суцвіття. Плід — чорний блискучий горішок.. Цвіте у червні-серпні.

Поширення

Росте по берегах річок, у різних вологих місцях по всій території України.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують траву гірчака почечуйного (Herba Polygoni persicariae).

Збирають під час цвітіння у червні-серпні, зрізуючи всю надземну частину рослини (вкриті листям квітконосні стебла завдовжки 35—40 см), і сушать на відкритому повітрі або у приміщенні, що провітрюється, та на горищі.

Хімічний склад

Трава рослини містить флавоноїди, дубильні речовини, антраглікозиди, вітаміни (рутин, аскорбінову кислоту), органічні кислоти, слиз, β-ситостерин, флобафени, ефірну олію, цукри тощо.

Фармакологічні властивості

Рослина виявляє ніжну послаблюючу (за рахунок активізації перистальтики кишківника), кровоспинну (за рахунок підвищення зсідання та в'язкості крові), сечогінну, протизапальну, болетамувальну та судиннозвужувальну дію, тонізує м'язи матки, посилює діяльність серця, виявляє гіпотензивний ефект. При звуженні судин підвищення артеріального тиску не спостерігається.

Застосування у народній медицині

У народній медицині відвар трави використовують для лікування ран, виразок, лишаїв і висипів на шкірі. Ним полощуть горло при ангіні та ларингіті. Свіжу потовчену траву прикладають до потилиці при головному болі. Для лікування ран використовують і свіжий сік рослини.

Див. також

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.