Доброводи (Тернопільський район)
Доброво́ди — село в Україні, у Збаразькому районі Тернопільської області. Розташоване на річці Гніздечна, на півночі району. До 2020 адміністративний центр Доброводівської сільської ради. Населення становить 1713 осіб (2003)[1].
| село Доброводи | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Тернопільський район |
| Рада | Доброводівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA61040150120013072 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1463 |
| Населення | 1 917 |
| Територія | 29,889 км² |
| Густота населення | 64,14 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47341 |
| Телефонний код | +380 3550 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°43′17″ пн. ш. 25°37′55″ сх. д. |
| Водойми | річки Гніздечна |
| Відстань до районного центру |
14 км |
| Найближча залізнична станція | Збараж |
| Відстань до залізничної станції |
14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47341, Тернопільська обл., Збаразький р-н, с. Доброводи |
| Карта | |
  Доброводи | |
 Доброводи | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
На території села Добровод є геологічний заказник — міоценові відклади — 0,5 га.
Історія
Перша письмова згадка про поселення «Добра-вода» датована 9 липня 1463 р. в документі «Про поділ маєтностей князів Збаразьких». Разом із ще 23-ма іншими селами і містечками село відійшло князю Семену, званому пізніше Колоденським[2].
Адміністративно село належало до Збаразького повіту (Галицьке намісництво).
Від 1903 року в селі активно діяло товариство «Просвіта», що тоді містилося у звичайній сільській хаті Івана Якимовича Залеського. На початку 1930-х років в селі розпочалося будівництво Народного Дому, а 1938 року будівництво завершене й будівлю літком того ж року був освячений на честь Володимира Великого.
•Восени 1935р. силами польської громади села на честь 17-тої річниці “ополчення” Доброводів, на місці де зараз стоїть монумент О.Смакули, був зведений найбільший пам’ятник за всю його багатовікову історію. Кам’яний обеліск висотою 6м 60см на вершині якого красувався орел з розпущеними крилами. На висоті 2м 25см від основи був розміщений барельєф Юзефа Клеменса Пілсудського.
У вересні 1939 року в село прийшла радянська влада. Навесні 1940 року в селі утворено колгосп, котрий очолив Петро Васильович Олійовський. 17 липня 1941 року Добриводи окупували німці. Німецька влада протрималась до 7 березня 1944 року. З поверненням радянської влади в селі відновилося видобування каменю-черепашника. У 1951 р. на лівому березі річки Гніздечна встановлено чотири парових котли, що виробляли електроенергію для одинадцяти каменерізальних комбайнів та освітлення села.[2].
Наприкінці 1950-х років розпочалося спорудження будівлі, у якій наказом МВС УПСП № 025 від 22.01.1962 року було організовано промислову виправно-трудову колонію № 63 УВС Тернопільської області. Тут містилося близько 1100 засуджених, що працювали в кар'єрі на базі заводу стінматеріалів, добували камінь для будівництва приміщень установи, УВС. Згодом виправну колонію реорганізовано і з березня 1964 року у ній відбували покарання засуджені жінки. При установі у 1984 року відкрито міжобласну протитуберкульозну лікарню для засуджених жінок, хворих на туберкульоз. Від 29 листопада 1999 року — Збаразька виправна колонія Тернопільської області, від 27 вересня 2002 року — Збаразька виправна колонія (№ 63) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області. Підприємство установи спеціалізується на швейному виробництві.[3]. У 1954-1964 роках у селі збудовано 229 хат, сільмаг, продуктовий магазин, книгарню, лазню, буфет, комбінат побутового обслуговування, а у 1963-1964 роках село підключене до Добротвірської ТЕС. У 1971 році у Доброводах відбалася повінь. Стихійне лихо призвело до підтоплення, значного руйнування та пошкодження приватних будинків місцевих мешканців. У 1972 році місцевий колгосп було укрупнено та перейменовано на господарство «Дружба». У лютому 1993 року на базі колгоспу устворено селянську спілку «Доброводи».[2].
Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району[4].
Пам'ятки
- У селі є церква святої великомучениці Параскеви П'ятниці, споруджена та належить парафії святої великомучениці Параскеви УПЦ КП. Парохом храму є о. Володимир Борис.[5], пам'ятка архітектури — млин. Обидві пам'ятки були споруджені 1794 р. за сприяння місцевого дідича Вінцента Покутинського.[2].
- Геологічна пам'ятка природи місцевого значення Міоценові відклади в Добриводах.
Пам'ятники
_-_9968.jpg.webp)
У селі є такі пам'ятники та пам'ятні знаки:
- пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку (1964, скульптор Яків Чайка).
- пам'ятник воїнам-односельцям, які полягли у німецько-радянській війні 1941—1945 років (1967, скульптор Яків Чайка).
- пам'ятник Олександру Смакулі (2000, скульптор І. Маляр).
- пам'ятний знак «Хрест Свободи», був встановлений у 1848 році, на честь скасування панщини в Галичині.
- пам'ятний знак тверезості (1897).
- пам'ятний знак Борцям за Волю України.
- насипана козацька могила.
У селі є також дві меморіальні таблиці:
- Осипові Роздольському (1972)
- Олександрові Смакулі (1999, скульптор Я. Пиріжок).
- Пам'ятник Тарасові Шевченку
Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.
Встановлений 1964 р. Скульптор – Одренсов.
Погруддя – бетон, постамент – камінь.
Соціальна сфера
У селі діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Доброводівський районний комунальний технічний ліцей імені О. Смакули, бібліотека, ФАП, будинок культури, відділ зв'язку.
Промисловість
У селі працюють Збаразький ВК-63, ТОВ «Згода», ВП «Каштан».
Відомі люди
Народилися
- Г. Алиськевич та Є. Алиськевич — священики.
- Іван Бабій (1896-1973) — перший дослідник історії села.[8]
- А. Барановський — скульптор
- Антін Залеський (1936—1989) — філолог
- Микола Лагодинський (1866–1919) — громадсько-політичний діяч, доктор права, делегат УНРади ЗУНР у 1918–1919 рр.
- Мирослав Ліщинський (11.02. 1919-1977) — член похідної групи ОУН, 1941-44 голова міської управи Проскурова та редактор газети «Український голос», кооперативний діяч в Австралії.
- Максимчук Володимир Михайлович (1947-1994) — генерал-майор внутрішньої служби РФ, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС, перший Герой Росії серед пожежників. Помер у Москві.
- Андрій Музичка (1886—1966) — філолог, професор Одеського інституту народної освіти, дослідник нової української літератури.
- Петро Олійник — теолог, журналіст, член Культурної Рефернатури ОУН, кореспондент газети «Волинь», «Українське слово». Розстріляний у Бабиному Яру у грудні 1943 р.[9].
- Андрій Пишний — український політик, кандидат юридичних наук, з грудня 2012 р. Народний депутат України, перший заступник голови парламентського комітету з питань регламенту.
- Осип Роздольський (1872—1945) — фольклорист
- Олександр Смакула (1900—1983) — український фізик.
- Андрій Цвях — український вчений у галузі медицини.
Село відвідували:
письменники:
художники:
- А. Красницький
Примітки
- А. Пиріжок, В. Уніят. Доброводи… — С. 511.
- Історія села Доброводи
- Збаразька виправна колонія (№ 63). Архів оригіналу за 29 червня 2012. Процитовано 11 серпня 2018.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Храм св. вмц. Параскеви-П'ятниці с. Доброводи відзначив 220-ту річницю з дня освячення. Архівовано.
- У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 56. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
- Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147.
- Бабій Іван Данилович — автобіографія
- Визначні імена на карті Доброводів. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 11 серпня 2018.
Джерела
- Назар М. Добриводи: історичний нарис. — Збараж : Медобори, 1997. — 20 с.
- Назар М. Село Доброводи у пам’ятниках: історико-краєзнавчий нарис. — Тернопіль : Воля, 2008. — 32 с.
- Пиріжок А., Уніят В. Доброводи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 510—511. — ISBN 966-528-197-6.
- Dobrowody 2.) D., wś, pow. zbaraski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 80. (пол.) — S. 80. (пол.)
- Доброво́ди в: Кладовища колишнього Тернопільського воєводства: документація [on-line. доступ 2020-04-02]]
- Енциклопедія Української діаспори. — К. — Нью-Йорк — Чикаго — Мельбурн. 1995. — Т. 4. - С.114