Дружба (Мурованокуриловецький район)

Дру́жба (до 1963 р. — Погоріла) — село в Україні, у Мурованокуриловецькій селищній громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Населення становить 713 осіб.

село Дружба
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Могилів-Подільський район
Рада Мурованокуриловецька селищна громада
Облікова картка Дружба 
Основні дані
Колишня назва Погоріла
Населення 713
Площа 2,026 км²
Густота населення 351,92 осіб/км²
Поштовий індекс 23407
Телефонний код +380 4356
Географічні дані
Географічні координати 48°39′44″ пн. ш. 27°35′18″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 186 м
Водойми р. Караєць
Місцева влада
Адреса ради 23406, с. Роздолівка, вул. Центральна, 32
Карта
Дружба
Дружба
Мапа

 Дружба у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області.» увійшло до складу Мурованокуриловецької селищної громади [1]

Історія

Біля села Дружба знайдено посуд черняхівської культури.

Перша письмова згадка датується 1174 роком під назвою Товста, після спалення татарами — Погоріла.

Село лежить на землях давнього Пониззя, які активно освоювалися в XI ст. Теребовлянським князівством, яке в XII ст. об'єдналося з Галицьким князівством.

Після вторгнення монголів, Пониззя в цілому і Бакотська волость зокрема, відігравали роль буферної зони між Руським королівством і Золотою Ордою.

Після боротьби за спадщину Руського королівства в XIV ст. ці землі протягом деякого часу належать Подільському князівству, де правили небожі литовського князя Ольгерда, внуки Гедиміна — князі Коріятовичі.

у 1388 році володарі Подільського князівства Коріатовичі надали Бакотську волость з численними селами воєводі Немирі.

в 1434 р. в результаті Подільської війни між Великим князівством Литовським і Польським королівством територія відійшла королівству Польському.

13 ст. — Пониззя, Бакотська волость

14 — 15 ст. Поділля, Бакотська волость

За адміністративним поділом 16 ст. — Летичівський повіт, Подільське воєводство

За адміністративним поділом 19 ст. — Могилівський повіт, Кукавська волость

За адміністративним поділом 20 ст. — Мурованокуриловецький район

В першій половині XVII ст. село перебуває на землях магнатів Язловецьких гербу Абданк і відоме з судових процесів — на спустошені в XV ст. татарськими набігами придністровські землі, втікали селяни із сіл, що належали шляхті. Ці процеси описує Михайло Грушевський у своїй монографії 1894 р. «Барське староство». Також він згадує, що колись існували два невеликих замки, які обороняли ці землі - у Галайківцях та Вищеольчедаєві.

В Кам'янецьких земських книгах село зустрічається в різних варіантах назви: 1625 р. село Караєць (Karajec); містечко Тłuste, воно ж Pohoryła, село Тłuste; 1627 р. село Pohoryła; 1681 р. село Pohoriła.

У 1672—1699 рр. ці землі були під владою Османської імперії, яка утворила тут Подільський еялет. Село було в Кам'янецькому санджаці, Жванської нахії.

В 1757 р. дідичем (власником) був Домінік Дідушицький гербу Сас — молодший син Яна, Теребовлянського хорунжого, і брат Тадеуша, чашника великого коронного, народився 1727 р., помер в Дідушичах 1804 р., отримав від імператриці Марії-Терезії спадковий титул австрійського графа в 1777 р. Будучи королівським полковником, отримав Бахтинське староство.

1793 р., внаслідок 2-го поділу Речі Посполитої, село опинилося в Російській імперії.

Близько 1820 р. Погоріла належала Іжицьким (гербу Боньча): Якубу, Юзефу, Ігнатію, колишньому хорунжому могилівського повіту і Матеушу, ушицькому судді, пізніше став маршалком дворянства Ушицького повіту, побудував палац в селі Нишівці. Матеуш заплативши співспадкоємцям, став єдиним власником села - після нього село отримала його дочка Каміла (1830 р.н.)

1895 р. місцевим священиком був Євфимій Озерянський.

Станом на 1898 рік в селі було дві власниці: дочка Каміли — Марія Богданович з дому Олізарів гербу Хоругви Кмітів (1849—1928) та Ванда Скибневська з дому Сіраковських. Маєтком керував Мар'ян-Каєтан Грохольський (1860—1899) гербу Сирокомля, чоловік дочки Марії Богданович — Ванди.

На початку 20 ст. в селі діяла церковно-приходська школа. Село належало графині Грохольській (дочка Марії, внучка Каміли з дому Іжицьких — Ванда Грохольська з дому Богдановичів (1870—1933). Основний маєток мала в Підбереззі на Волині. Нащадки її дочок Ірени і Марії: Ковнацькі та Червіньські живуть і в наш час у Польщі та Швеції.

Очевидно, що помістя було продане, бо в 1914 році власником 717 поміщицьких десятин в селі (783,3 га) вже був Гризевич Михайло Михайлович.

10 вересня 1918 р. — С. Кисельов (Подільський губернський староста Української Держави) написав листа командиру 25 австро-угорського корпусу з проханням про відкладення стягнення контрибуції з мешканців с. Погоріла Могилів-Подільського повіту за участь в розграбуванні Мурованокуриловецького цукрового заводу, в зв'язку з неврожаєм.

Після останніх боїв поблизу села підрозділів УНР проти більшовиків у листопаді 1920 року, в селі, наступаючими більшовиками, розстріляний полонений вояк Дієвої армії УНР, похований на старому цвинтарі (місце не встановлене).

26 березня 1922 р. революційним трибуналом, який розглядав виконання продподатку в Кукавській волості, було засуджено 116 жителів села, на 5, 3 і 1,5 роки з конфіскацією інвентаря «живого і мертвого».

Під час проведеного радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше від 462[2] до 930 мешканців села. Багато дітей стало сиротами, а хати спорожніли.

Частина селян були репресовані більшовиками в 1937-1938 роках, зокрема, 9 квітня 1938 року був розстріляний у Вінниці Гаманюк Іван Федорович (деякий час був головою Погорільської сільської ради), 3 березня 1938 року розстріляний у Вінниці Файдюк Петро Онисимович, 27 січня 1938 року у Могилеві-Подільському розстріляний директор школи Габрух Олександр Мойсейович. Родичі репресованих дізналися про їхню долю лише під час нацистської окупації і німецького розслідування масових вбивств НКВС у Вінниці.

З 18 липня 1941 до 22 березня 1944 року село було під нацистською окупацією. В березні 1944 в селі поховані двоє загиблих солдат РСЧА.

В 1944—1947 рр. навчав дітей біології та очолював школу, відомий подільський педагог-новатор — Федір Степанович Бацура

В 1963 році село перейменоване в честь українсько-польської дружби, з приїздом польської делегації.

Пам'ятки
Шкаліків яр

Церква Знесіння

Церква Знесіння збудована у 1730 р. — дерев'яна триверха, з опасанням, спочатку мала ґонтовий дах, потім — залізний. Дерев'яна дзвіниця на кам'яному фундаменті збудовано одночасно з церквою, окремо від неї [ПЦ, c. 745—746]. Церква розібрана під час колективізації. На тому ж місці побудована нова церква Вознесіння Господнього. Відповідно і храмове свято в селі відзначається на Вознесіння.

Примітки
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 31 жовтня 2021.
  2. Дружба. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.

Література
  • Роздо́лівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.467

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.