Муровані Курилівці

Муро́вані Кури́лівці — селище міського типу в Україні, адміністративний центр Мурованокуриловецької селищної громади Могилів-Подільського району Вінницької області. Розташоване на річці Жван, за 21 км від залізничної станції Котюжани. Населення 5,5 тис. осіб . Одне з історичних містечок Вінниччини, біля селища знаходиться джерело мінеральної води «Регіна».

смт Муровані Курилівці
Герб Мурованих Курилівців
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Могилів-Подільський район
Громада Мурованокуриловецька селищна громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Муровані Курилівці 
Основні дані
Засноване 1453 рік — перша письмова згадка
Площа 8.27 км²
Населення ▬ 5555 (01.01.2021)[1]
Густота 722.73 осіб/км²
Поштовий індекс 23400
Телефонний код +380 4356
Географічні координати 48°43′20″ пн. ш. 27°30′54″ сх. д.
Висота над рівнем моря 266 м
Водойма Жван
Відстань
Найближча залізнична станція: Котюжани
До станції: 21 км
До обл. центру:
 - фізична: 106 км
 - залізницею: 115 км
 - автошляхами: 107 км
Селищна влада
Адреса 23400, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, смт Муровані Курилівці, вул. Соборна, 45
Карта
Муровані Курилівці
Муровані Курилівці

Муровані Курилівці у Вікісховищі

Назва

Попередня назва міста — Чурилівці (Кериловці, Куриловці, Куриловці Муровані, Кириловці Муровані).

Щодо назви і виникнення поселення — тепер містечка Муровані Курилівці — зафіксовано легенду, згідно з якою у цьому селі була резиденція легендарного роду Чурилів.

На даний час письмові джерела не дають можливості ані підтвердити, ані спростувати цю легенду.

Не безпосередньо цю легенду підтверджує розповсюдженість на Півдні Поділля назв населених пунктів, що походять від кореня «Чурило».

Чуриловці належали подільським шляхтичам Чурилам.

Історія

Прадавні часи

Багато джерел вказують на те, що місцевість, у якій розташоване містечко Муровані Курилівці, була здавна заселена людьми, — принаймні, з часів Трипільської культури. Деякі дослідники вказували на існування у Курилівцях стін «циклопічної кладки», але це твердження необхідно вважати помилковим, оскільки натурні дослідження довели, що за таку приймали просто дуже схожу кладку XVI—XVII століття.

Виходячи з друкованих матеріалів, у самому містечку археологічні дослідження не проводились.

Від середньовіччя до наших днів

Датою заснування містечка прийнято вважати 1453 рік. Тоді воно називалося Чурилівцями — по імені першого поселенця козака — Чурило. Саме він спорудив на лівому березі річки Жван перше житло. З часом шляхом асиміляції, назва Чурилівці переросла в Курилівці.

Ринок. Поштівка початку ХХ століття

Перша згадка про село Чурилівці, яке згодом виросло до райцентру Муровані Курилівці, відноситься до 1492 року. Поселення з'явилось в басейні Дністра в пору боротьби з турками та татарами. Місце тут хороше: на дорозі з Кам'янця до Могилева, на крутих берегах річки Жван, однієї з приток Дністра. Засновниками поселення стали члени відомої в ті часи на Поділлі родини Чурилів гербу Корчак.

У 1565 р. потрапило в залежність від феодала Поляновського.

В середині XVII ст. Зофія — дочка саноцького стольника Миколая Чурила і Зофії Лянцкоронської, вдова по князю Янушу Четвертинському, отримала від батьків Чурилівці в дарунок до другого шлюбу з Казімєжем Миколаєм Коссаковським (пол. Kazimierz Mikołaj Kossakowski). Так започаткувалася нова гілка старого роду, «Коссаковських на Твіржі і Богородчанах», яким Курилівці належали протягом наступного століття. Правнук Казімєжа Миколая — Станіслав Коссаковський (1721—1761), який не мав дітей з дружиною Катажиною з Потоцьких (1722—1803, донька тлумацького старости Єжи Потоцького[2]) — заповів їй всі свої галицькі маєтки, а от Курилівці — лише правом «доживоття» (пол. dozywocie).

З кінця XVIII століття — у власності шляхтичів Косаковських. Після приєднання Правобережжя до Росії власниця маєтку відмовилась присягнути цариці, за що село було в неї відібране. Катерина ІІ подарувала Муровані Курилівці подільському маршалкові Станіславові Комарові.

У 1775 р. селище отримало право на два ярмарки. 1776 р. — 166 димів.

З 1861 р. — центр Мурованокурилецької волості Ушицького повіту.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області.» увійшло до складу Мурованокуриловецької селищної громади [3]

Будинки

1871—1873 рр. Палац мав колонаду подібну як в Луврі. Палац був оточений старовиним муром. До ансамблю садиби також входять такі споруди:

    • арсенал (конюшня) 1805 р. — мурована одноповерхова будівля — рідкісна за типом господарська споруда, що збереглася до наших часів;
    • флігель першої чверті XIX ст. — невеличка двоповерхова будівля в стилі неоготики;
    • арочний міст через р. Жван 1805 р. — мурований, трипролітний (до 1941 — п'ятипролітний) — одна з не багатьох інженерно-архітектурних споруд того часу, що збереглися; експлуатується до наших часів.

Замок Чурилів

  • З давніх замкових споруд повністю зберігся кам'яний ескарп XVI ст. бастіонного замку (включає підземні склепінчасті каземати) — з північного, східного та південного боків. З західного, напільного, боку збереглися підвалини та залишки колишнього замкового муру. Стіни і величезний замок були збудовані циклопічною кладкою (без жодного розчину). В цілому краї нема більше жодної подібної будови.

Освіта, культура, спорт

В Мурованих Курилівцях функціонують такі заклади освіти:

  • Навчально-виховний комплекс «Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 — гімназія», вул. Кошового, 2,
  • Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2, вул. Соборна, 72,
  • Мурованокуриловецька загальноосвітня санаторна школа-інтернат, вул. Спортивна, 3,
  • КЗ «Мурованокуриловецька дитяча музична школа», вул. Соборна, 130.

Природно-заповідний фонд
Вхід до парку «Жван» на території, якого школа-інтернат

Особистості

В селищі народилися:

Пов'язані із селищем:

Горенчук Феодосій Іванович (1908—1986) — полковник Радянської Армії, учасник радянсько-фінської та німецько-радянської воєн, Герой Радянського Союзу (1944).

Сазонов Василь Васильович (1850 — ?) — український, білоруський та російський інженер-архітектор. Губернський архітектор Подільської губернії, архітектор церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Мурованих Курилівцях.

Пам'ятки

Пам'ятник жертвам голокосту[4]

Галерея
  • При в'їзді до селища
  • Церква Різдва Пресвятої Богородиці
  • Річка Жван
  • ДОТ
  • Братська могила і пам'ятник воїнам-односельчанам
  • Братська могила 156 воїнів загиблих при звільненні селища
  • 3-амбразурна довготривала вогнева споруда
  • Пам’ятник воїнам – визволителям

Див. також

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Potoccy (02) Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 31 жовтня 2021.
  4. У Мурованих Курилівцях встановили пам'ятник жертвам голокосту

Джерела та література

Література
  • І.А. Забайрачний, С.Д. Кучер. Муро́вані Кури́лівці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.454-462

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.