Едвард Фіцджеральд (поет)

Про Фіцджеральда, як про людину, практично нічого не було відомо до 1889 року, коли В. Алдіс Райт, його близький друг і літературний виконавець, опублікував його «Листи та літературна спадщина» у трьох томах. Потім були «Листи Фанні Кімбл». Ці листи показали, що Фіцджеральд був дотепним, красномовним і милим[12]. Бувши одним із найскромніших письменників, Фіцджеральд, втім, своєю екстраординарною індивідуальністю поступово впливав на всю англійську белетристику, що, зокрема, стало очевидним між 1890-1900 роками[13].

Емоційне життя Фіцджеральда було складне. Він був дуже близький з багатьма своїми друзями; серед них — Вільям Брауні, якому було шістнадцять років, коли він познайомився з Фіцджеральдом. Передчасна загибель Брауні через нещасний випадок з конем була великою трагедією для Едварда. Пізніше він також сильно зблизився з рибалкою Джозефом Флетчером, для якого купив риболовецького човна[11].

З роками Фіцджеральд все більше розчаровувався в християнстві і, зрештою, зовсім перестав відвідувати церкву[14]. Це привернуло увагу місцевого пастора, який вирішив зробити йому візит. Розповідали, що Фіцджеральд поінформував пастора, що його рішення відійти від церкви було результатом довгих і важких роздумів. Коли пастор запротестував, Фіцджеральд вказав йому на двері і сказав: «Сер, Ви повинні розуміти, що людина в моєму віці багато думає про такі речі. Я думаю, що можу сказати, що я розмірковував про них так само багато, як і Ви. Немає необхідності в повторному візиті»[14].

1853 року Фіцджеральд випустив «Шість драм Кальдерона» у вільному перекладі[11]. Потім почав вивчати сходознавство і в 1856 році анонімно опублікував версію «Саламана і Абсаля» Абдурахмана Джамі у мільтонівській віршованій формі. У березні 1857 року, в бібліотеці Азійського товариства (Калькутта) англійський санскритолог Кавелл виявив серію перських віршів Омара Хайяма і вислав їх Фітцджеральду. Саме тоді в його кореспонденції вперше з'являється ім'я, з яким його будуть так тісно асоціювати — «Хафіз та Омар Хайям звучать як справжній метал». 15 січня 1859 року анонімно опубліковано невелику брошуру «Рубайат Омара Хайяма». Спочатку, ні в суспільстві, ні в колі друзів Фіцджеральда поема не привернула уваги. Видавець дозволив покласти її на полицю з чотирьохпенсовими або навіть (як він згодом хвалився) з однопенсовими книгами.

Але, 1869 року її виявив Россетті, за ним були Свінберн і лорд Г'ютон. Поступово «Рубайат» завойовував популярність, але лише в 1868 році Фіцджеральд наважився випустити друге, суттєво перероблене видання. 1865 року він видав версію «Агамемнона» та дві інші п'єси Кальдерона. У 1880—1881 роках він у приватному порядку опублікував переклади двох трагедій Едіпа; його останньою публікацією були «Повісті» Дж. Крабба в 1882 році. Він залишив у рукописному вигляді версію «Ради птахів» Аттара. Цей останній переклад Фіцджеральд назвав «Погляд з висоти пташиного польоту на пташиний парламент», звівши перський оригінал (близько 4500 рядків) до полегшених 1500 рядків у англійському варіанті; цей переклад охарактеризували, як рідкісний шедевр[15].

Від 1861 року і надалі Фіцджеральд захопився морем. У червні 1863 року він купив яхту «Скандал», а в 1867 році став співвласником невеликого вітрильника для вилову оселедця «Моє і твоє» («Meum and Tuum»). Кілька років, до 1871 року, він проводив літо, «мандруючи десь за межами Ловестофта». Так, серед книжок та квітів, він постарів.

Він помер 1883 року уві сні й був похований в Булджі. За його словами, він був «неробою, чия дружба була більш схожа на любов». У 1885 році його популярність зросла завдяки тому, що Теннісон присвятив його пам'яті свою книгу «Тіресій та інші вірші», які в чомусь нагадують вірші «Старого Фітца».

Розрізнені чотиривірші, авторами яких, очевидно, є різні автори різних часів, але які здавна приписують вченому Омарові Хайямові, під назвою Рубайят Омара Хайяма (англ. Rubaiyat of Omar Khayyam, перс. رباعیات عمر خیام‎) Фіцджеральд поєднав у свого роду поему, що має бездоганну формальну і тематичну логіку, і яка починається на світанку і закінчується на заході.

Починаючи з 1859 року Фіцджеральд санкціював чотири видання і було ще п'яте видання після його смерті, з яких три (перше, друге і п'яте) значно різняться; друге і третє майже ідентичні, як і четверте і п'яте. Перше і п'яте видання передрукували майже в рівній кількості і рівною мірою[16][17], їх часто включають в антологію[18].

A Book of Verses underneath the Bough, A Jug of Wine, a Loaf of Bread—and Thou Beside me singing in the Wilderness— Oh, Wilderness were Paradise enow!

Вірш XI з п'ятого видання, наведений вище, відрізняється від відповідного вірша в першому виданні, який має такий вигляд: «Here with a Loaf of Bread beneath the bough/A Flask of Wine, a Book of Verse—and Thou». Є й інші розбіжності. Вірш LXIX більш відомий в тому вигляді, в якому представлений у першому виданні:

'Tis all a Chequer-board of Nights and Days Where Destiny with Men for Pieces plays: Hither and thither moves, and mates, and slays, And one by one back in the Closet lays.

П'яте видання менш формальне: «But helpless Pieces of the Game He plays/Upon this Chequer-board of Nights and Days».

Фіцджеральдівський переклад «Рубаї» примітний тим, що в ньому часті і повсюдні алюзії до англомовної класики (Шекспір, Чосер, «Книга загальних молитов»)[13]. Усвідомлюючи гомоеротичний аспект давньої поезії, Фіцджеральд жодного разу не згадує у своїй книзі про жінок[19].

На початку XX століття поема Фіцджеральда випередила за популярністю інші твори вікторіанської поезії. Лише на зорі модернізму публіка усвідомила, наскільки він розширив рамки дозволеного в англійській поезії. Зменшення читацького інтересу до цього твору спостерігалося в другій половині століття[13].

Про популярність «Рубайат» можна судити з того, що зі 107 віршів з п'ятого видання книги «Оксфордський словник цитат» (2-ге вид.) наводить 43 вірші повністю і, додатково, багато окремих рядків і куплетів. Вірш LI, також добре відомий, говорить:

The Moving Finger writes; and, having writ, Moves on; nor all your Piety nor Wit Shall lure it back to cancel half a Line, Nor all your Tears wash out a Word of it.

Рядки і фрази з поеми використовувалися в назвах багатьох літературних творів, серед яких: «Шахова дошка» Невіла Шюта, «Весняні пожежі» Джеймса Міченера і «вказівний перст» Агати Крісті; «О, молодість!» Юджина О'Нілла натякає на «Рубаї» без прямого цитування. Алюзії часті і в коротких оповіданнях О. Генрі[20]; псевдонім Гектора Г'ю Манро Сакі також відсилає до цього твору. Популярна в 1925 році пісня «Чашка кави, бутерброд і ти» Біллі Роуза і Ела Дубіна посилається на перший з процитованих вище віршів.

Переклади рубаї Хаяма у виконанні Фіцджеральда були популярні упродовж століття і гумористи їх пародіювали[13].

• «Рубаї Охоу Дрійям» Дж. Л. Даффа використовує оригінал з метою створення сатири на сухий закон.
• «Рубаї перського кошеняти» Олівера Херфорда, опублікована 1904 року, ілюструє історію кошеняти, пародіюючи оригінальні вірші.
• Твір Геллетта Бургесса (1866—1951) «Рубаї Омара Кайєнна» був засудженням письменницького та видавничого бізнесу.
• «Рубаї Омара Хайяма-молодшого» Воллеса Ірвіна ніби то є перекладом з «манго-борнезського»; книга оповідає про пригоди сина Омара Хайяма, Омара-молодшого, що про нього не згадано в оригіналі, який емігрував з Персії на Борнео.