Еміль Герліц

Народився в багатодітній родині 13 червня 1903 у м. Катовиці. Футбольну кар'єру розпочав у місцевій команді «Пройссен 05». В 1922 році Катовиці було приєднано до Польщі, а клуб змінив назву на «1. ФК Катовиці» (дослівний переклад старої назви: «Пруссія 05»). За основний склад почав виступати з 1923 року.

Наступного року переходить до «Погоні». У складі львівської команди здобуває титул чемпіона Польщі. За п'ять матчів пропустив у власні ворота всього три голи[2].

За національну збірну дебютував 18 травня 1924. У Стокгольмі польські футболісти поступилися збірній Швеції (1:5). Був у складі збірної Польщі на Олімпійських іграх 1924. Турнір проходив за кубковою схемою. У першому ж раунді, 26 травня на паризькому стадіоні «Бержер», польські футболісти зазнали поразки від збірної Угорщини (0:5). Ворота у тому матчі захищав Мечислав Вишневський. 19 липня 1925 у Кракові польські футболісти поступилися збірній Угорщини (0:2). У цьому поєдинку брали участь дев'ять гравців львівської «Погоні» (Еміль Герліц, Владислав Олеарчик, Броніслав Фіхтель, Кароль Ганке, Юзеф Слонецький, Мечислав Бач, Вацлав Кухар, Юзеф Гарбень і Людвік Шабакевич) та два представники краківської «Вісли»[3].Всього, за два роки, у збірній Польщі провів вісім матчів.

1925 року австрійського тренера «Погоні» Карла Фішера було запрошено тренувати клуб «Едера» (Трієст). Разом із наставником до Італії вирішили перейти Юзеф Слонецький і Еміль Герліц. Вони стали першими польськими футболістами-професіоналами.

1927 року у була створена польська футбольна ліга. Еміль Герліц повертається до «1. ФК Катовиці». У першому ж чемпіонаті, за круговою системою, здобуває титул віце-чемпіона країни[4]. Всього за «1. ФК Катовиці» провів три сезони в елітному дивізіоні. В останні роки інколи виходив на поле в атакувальній ланці команди. В 1934 його брат, Юзеф Герліц, отримав довічну дискаліфікацію від Польського футбольного союзу. На знак протесту, Еміль Герліц, виїхав до Німеччини, де виступав за команду «Айнтрахт» (Альтенбург).

У лютому 1945 року потрапив у радянський полон. Три місяці перебував у таборі, який знаходився у Нижній Сілезії. Влітку 1945 року повернувся в Альтенбург, працював водієм у радянській військовій адміністрації. З 1947 по 1949 — у Товаристві німецько-радянської дружби.

В 1971 році нагороджений почесною відзнакою німецького футбольного союзу.

Помер 17 жовтня 1990 року у місті Альтенбург.

• Чемпіон Польщі (1): 1925
• Віце-чемпіон Польщі (1): 1927

Статистика виступів у збірній Польщі:

№	Дата	Місце	Суперник	Рахунок	Голи
1	18 травня 1924	Стокгольм	Швеція	1 : 5	Рюделль (3), Ульссон, Свенссон — Бач
2	29 червня 1924	Лодзь	Туреччина	2 : 0	Бальцер, Рейман
3	10 серпня 1924	Варшава	Фінляндія	1 : 0	Рейман
4	31 серпня 1924	Будапешт	Угорщина	0 : 4	Карасяк (а/г), Такач (2), Орт
5	19 липня 1925	Краків	Угорщина	0 : 2	Вінклер, Хольцбауер
6	30 серпня 1925	Гельсінкі	Фінляндія	2 : 2	Лінна, Кулмала — Сталіньський, Калужа
7	2 вересня 1925	Таллінн	Естонія	0 : 0
8	2 жовтня 1925	Стамбул	Туреччина	2 : 1	Гюнел — Адамек, Сперлінг

• Профіль на сайті Eu-Football.info (англ.)