Етель Ліліан Войнич
| Етель Ліліан Войнич | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ethel Lilian Voynich | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Ethel Lilian Boole | |||
| Народилася |
11 травня 1864 Графство Корк, Ірландія | |||
| Померла |
27 липня 1960 (96 років) Нью-Йорк, США | |||
| Громадянство |
 Велика Британія | |||
| Національність | англійка | |||
| Місце проживання |
Лондон Берлін Санкт-Петербург Нью-Йорк Новоживотинне | |||
| Діяльність | письменниця, перекладачка | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Роки активності | з 1897 | |||
| Magnum opus | «Ґедзь» | |||
| Батько | Джордж Буль[1] | |||
| Мати | Мері Еверест Бульd[1] | |||
| Брати, сестри | Alicia Boole Stottd, Lucy Everest Booled, Mary Boole Hintond і Margaret Boole Taylord | |||
| У шлюбі з | Вілфрід Войнич | |||
|
| ||||
 Етель Ліліан Войнич у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ете́ль Ліліа́н Во́йнич (англ. Ethel Lilian Voynich, 11 травня 1864, Корк, Ірландія — 27 липня 1960, Нью-Йорк) — ірландська письменниця та перекладачка, авторка роману «Ґедзь» (1897). Перекладала українські твори англійською.
Життєпис
Етель Ліліан Войнич народилася 11 травня 1864 року в місті Корк, Ірландія, у родині математика Джорджа Буля та викладачки математики, дочки професора грецької мови Мері Еверест. Етель Ліліан була другою з п'яти дочок у сім'ї, крім Люсі Еверест, Алісії, Мері та Марґарет.
Батька Етель Ліліан не знала, він помер, коли їй виповнилося півроку. Мері Еверест залишила після смерті чоловіка цікаві спогади. Дитинство Етель Ліліан було нелегким. Мати давала уроки математики, писала статті в газети та часописи, але коштів на життя бракувало. Коли Етель Ліліан виповнилося вісім, мати важко захворіла, не могла забезпечити доньці гарний догляд та відправила її до батькового брата, що працював керуючим на шахті, похмурої та дуже набожної людини, яка свято дотримувалася пуританських традиції у вихованні дітей.
У 1882 році Етель Ліліан отримала невелику спадщину, яка дозволила їй закінчити Берлінську консерваторію у 1885 році. Проте хвороба руки завадила Етель Ліліан стати музиканткою. Одночасно з навчанням музиці вона слухала лекції з слов'янознавства в Берлінському університеті. Під час навчання потоваришувала з революційними емігрантами: Сергієм Степняком-Кравчинським та Ф. Волковським.
В юності Етель Ліліан захоплювалась слов'янськими мовами, перекладала на англійську Лермонтова, Пушкіна, Шевченка, взялася за переклад Міцкевича і, щоб вдосконалити польську мову, приїхала у Варшаву. Якось у неділю, йдучи вулицями Варшави, вона помітила, що люди кудись поспішають. Виявилось, що на Сибір ведуть партію кайданників. Арештантів уже вивели з тюрми… В натовпі дівчина помітила високого юнака в окулярах. Темні вусики, негуста борідка… Юний арештант теж дивився на неї. Так вони і простояли один проти одного, поки колона вирушила в далеку дорогу. Сталося так, що сім'я народовольця, з якою Ліліан дружила в Петербурзі, була заслана в Сибір і там познайомилася з молодим вигнанцем-поляком М. Войничем. Він готувався до втечі. Петербуржці знали, що Ліліан уже повернулась на батьківщину, і дали втікачеві листа до неї, прохаючи на перших порах допомогти йому влаштуватися у чужому місті. Втікач дістався до Лондона. Ліліан впізнала в ньому бородатого юнака в тюремному халаті. Вражені, дивилися вони одне на одного. З цієї зустрічі почалася їхня дружба, Потім Ліліан Буль стала Ліліан Войнич, дружиною народовольця.
Одруження з польським революціонером Вілфрідом Войничем сприяло тому, що Войнич активно включилась у визвольний рух. Шлюб тривав кілька років, але прізвище Войнич письменниця зберегла.
У 1887—1889 роках Войнич мешкала в Росії, де й почала власну літературну діяльність перекладами творів Миколи Гоголя, Всеволода Гаршина, Михайла Салтикова-Щедріна та інших російських письменників. Авторка романів «Ґедзь» (перший український переклад у 1929), «Джек Реймонд» (1901), «Олівія Летам» (1904), «Перервана дружба» (1910), «Скинь взуття своє» (1945).
Етель Ліліан Войнич померла 27 липня 1960 року у віці 96 років. Згідно із заповітом, її тіло було кремовано, а прах розвіяний над Центральним парком Нью-Йорка.
Літературна діяльність
Роман «Овід»
1981 на Київській кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка створено трисерійний телефільм «Овід», відзначений Державною премією УРСР імені Т. Г. Шевченка (1982)
Письменниця та Україна
1895 році Етель Ліліан приїздила до Львова (у справі перевезення нелегальної літератури до Росії), де познайомилася з Іваном Франком та Михайлом Павликом (з яким листувалася раніше). Була добре обізнана з діяльністю Михайла Драгоманова.
Опанувавши українську, на початку 90-х. почала перекладати українські народні пісні («Ой горе тій чайці» та інші), поезії Тараса Шевченка.
Серед англомовних інтерпретаторів Шевченка Войнич поруч з Вірою Річ — найвизначніша літературна постать, найобдарованіша поетично й музично. 1911 в Лондоні вийшла збірка Шевченкових поезій Войнич «Шість ліричних віршів», що включала «Заповіт», «Мені однаково, чи буду», «Минають дні, минають ночі», «Косар», «Минули літа молодії» (під назвою «Зима»), «Зоре моя вечірняя» (пролог до поеми «Княжна»). Найкращі серед її перекладів — «Заповіт» (найдосконаліший з усіх дотепер відомих двадцяти двох англомовних тлумачень[джерело?]), «Зоре моя вечірняя», «Мені однаково, чи буду». Безмежна щирість цих поезій проривається через переклад Войнич. Перекладачка зберегла багатство змісту й своєрідність стилю першотворів: прийом перенесення, повтори, мелодійність внутрішніх рим, риторичні звертання. Найслабше перекладено вірш «Косар»: в англійському тексті домінує мотив жаху[джерело?].
Переклади Войнич дотепер часто передруковуються, що засвідчує про їхню художньо-естетичну вартість. У книжці, куди включено також «Пісню про купця Калашникова» Михайла Лермонтова, вміщено написані Войнич передмову та нарис життя і творчості Шевченка. У нарисі англійська письменниця відзначає владну музику Шевченкових творів, розглядає його як світового лірика, як борця-волелюба, звертає увагу на умови життя українського поета, наводить уривки з його листів і повісті «Художник». Текст засвідчує, однак, недостатню поінформованість Войнич (помилкове твердження про повний занепад таланту Шевченка після заслання; плутанина в датуванні творів тощо)[джерело?].
Войнич присвятили вірші Микола Тарновський, Ліна Костенко. Микола Олійник змалював письменницю в трилогії «Пролог». 1957 в Нью-Йорку відбулася зустріч Войнич з українськими письменниками Василем Козаченком та Федором Маківчуком.
Твори
- «Історії від Гаршина» (англ. Stories from Garshin) — 1893
- «Овід» — 1897
- «Джек Реймонд» — 1901
- «Олівія Летам» (англ. Olive Latham) — 1904
- «Перервана дружба» (англ. An Interrupted Friendship, російське видання під назвою «Овод в изгнании») — 1910
- «Скинь взуття своє» (англ. Put Off Thy Shoes) — 1945
Перекладацька діяльність
- Шість віршів Тараса Шавченка, «Пісня про купця Калашникова» Михайла Лермонтова[2].
Переклади українською
Українською мовою окремі твори Войнич перекладали Марія Лисиченко, Я. Галан, Марія Рябова тощо.
- Етель Ліліан Войнич. «Ґедзь». Переклад з англійської: Марія Лисиченко. Київ: Час. 1930. 360 стор.
- Етель Ліліан Войнич. «Джек Реймонд». Переклад з англійської: Марія Лисиченко. Київ: Русь. 1930. 214 стор.
- Етель Ліліан Войнич. «Овід». Переклад з англійської: Марія Рябова. Київ-Одеса: Молодий Більшовик. 1935. ? стор. (у 1936 та 1938 роках перевидавалось у скороченій версії для дітей старшого віку)[3]
- Етель Ліліан Войніч. Овід. Переклад з англійської: не вказано, Марія Рябова); за редакцією Н. Тищенка. Київ: Молодь. 1955. 215 стор.
- Етель Ліліан Войніч. Овід. Переклад з англійської: не вказано, Марія Рябова); за редакцією Н. Тищенка; художник: Василь Чебаник. Київ: Молодь. 1979. 256 стор.
- Етель Ліліан Войніч. Овід. Переклад з англійської: не вказано, Марія Рябова); за редакцією Н. Тищенка. Київ: Молодь. 1985. 272 стор.
- Етель Ліліан Войніч. Овід. Переклад з англійської: не вказано, Марія Рябова); передмова М. Слюсаревської. Київ: Школа. 2008. 272 стор. (Бібліотека шкільної класики) ISBN 966-661-574-6 (Школа), ISBN 966-339-412-9 (НКП)
- Етель Ліліан Войнич. «Овід». Переклад з англійської: Я. Галан. ?. 1948. ? стор.[4]
Цікаві факти
- На честь Е. Л. Войнич в Маріуполі було названо вулицю[джерело?].
Див. також
- 2032 Етель — астероїд, названий на честь письменниці[5].
Примітки
- Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 1117.
- Rendered into English verse with a biographical sketch by E.L. Voynich. — London, 1911
- Lada Kolomiyets. The Survey of English-To-Ukrainian Literary Translations In The National Renaissance Period of The 1920S -30S Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine. — Наукові записки. — Випуск 116. — Серія: Філологічні науки (мовознавство) — Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2013. — 658 с.:34-44 ISBN 966-8089-24-3 (англ.)
- Роксоляна Зорівчак. Її полонила владна музика української мови. До 35-річчя з дня смерти Етель Ліліян Войнич — Народна воля, 1995, № 29 стор 5. (Скрентон, ПА)
- Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Література
- Дубицький І., Смаль-Стоцький Р. Шевченко в англійській мові // Шевченко Т. ПЗТ: у 16 т — Варшава — Львів, 1938 — Т. 15;
- Денисюк І. О. Українські друзі Е.-Л. Войнич // Україна. — 1956 — № 6;
- Устенко Г. О. Етель-Ліліан Войнич — біограф Т. Г. Шевченка і перекладач його творів на англійську мову // Праці Одеського університету. — 1962. — Т. 152. Серія філологічних наук. — Вип. 14;
- Коваленко О. С., Кущ О. П. Етель-Ліліан Войнич, 1864—1964. — Львів, 1964;
- Полєк В. Т. Етель-Ліліан Войнич і Україна. Бібіліографічний покажчик. Львів, 1970;
- Тарнавська М. Перші два англомовні видання про Шевченка та їхні автори — Войнич і Расторгуєв // Сучасність. — 1987. — № 1;
- Зорівчак Р. Українсько-англійські літературні взаємини // Українська література в загальнослов'янському і світовому літературному контексті. Т. 3. — К., 1988;
- Zorivchak R. Enchanted by the haunting music of the Ukrainian tongue: Commemorating the 125th anniversary of Ethel Lilian Voynich's birth // Ukraine. — 1989. — No 5; (англ.)
- Зорівчак Р. Шевченко в англомовному світі // Шевченко і світ. — К., 1989;
- Зорівчак Р. Зачарована владною музикою української мови // Українська думка. — 1992. — 26.03.
Посилання
- Войнич (Voynich, дівоче прізв. Буль) Етель-Ліліан // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.77-78
- Войнич Етель Ліліан // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 303. — ISBN 966-692-578-8.
- М. М. Варварцев. Войнич (Voynіch) Етель Ліліан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 604. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Р. П. Зорівчак. Войнич Етель-Ліліан // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Войнич (Voynich; дівоче прізвище — Буль) Етель Ліліан — Українська Літературна Енциклопедія у 5-ти томах. Том 1. Київ, 1988. А-Г. — стор 343—357]