Залицяння

Залицяння — у соціології — доінтимна поведінка людей, період, коли пари знайомляться та обмірковують заручини чи шлюб; у біології — поведінка тварин, період, коли самка чи самець обирає партнера з найкращими генами для спаровування.

Міжособові стосунки
Огляд
Категорія • Портал

Ролі

Зазвичай, активною стороною при залицянні є самець, а пасивною — самиця. Це пов'язано з тим, що самиця цінна бо відповідальна за розвиток потомства.[1] У традиційних людських суспільствах, зазвичай, активний чоловік; жінка, яка проявляє занадто велику енергію в цьому відношенні або чоловік, який не хоче залицятися, піддаються осуду. У сучасних суспільствах жінка може виступати ініціатором залицяння.

При полігамних відносинах, самець під час залицяння зацікавлений у якнайшвидшому спарюванні, щоб перейти до наступної самиці, в той час як самка намагається збільшити період залицяння, щоб обрати найдостойнішого самця з багатьох варіантів.[2]

Функції

Головне завдання залицяння — допомогти самиці обрати найбільш здорового і міцного самця її виду.[3] Крім цього, залицяння змушує самку і самця погоджувати свої дії під час спаровування і прискорює гормональний розвиток самки.

Поведінка під час залицяння
Картина Géza Udvary
  • Демонстративна поведінка. Самець підкреслює своє здоров'я, репродуктивні здібності і приналежність до того ж виду, що й самка.
  • Причепурювання (наприклад, у людини).
  • Спів (наприклад, у комах).
  • Танець (наприклад, у людей, комах, риб).
  • Підпорядкування (самець висловлює готовність виконувати вимоги самки).
  • Годування (самець годує самку).
  • Умиротворення (самка демонструє слабкість і беззахисність, щоб уникнути агресії з боку самця).

Відхилення

Генетичні мутації можуть викликати відхилення при залицянні, що ведуть до унеможливлювання спаровування. Наприклад, у комах порушується структура пісні самця або він адресує її представникам своєї статі.[4]

Примітки
  1. Тінберген Н. Соціальна поведінка тварин. (рос.)
  2. Неслухняне дитя біосфери.[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
  3. Єфремов К., Єфремова Н. Прийшов, позначив, переміг. (рос.)
  4. Генетична детермінованість поведінки дрозофіли і людини.[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.