Заліщицький повіт (ЗУНР)

Заліщицький повіт — адміністративна одиниця у складі Західно-Української Народної Республіки, після її окупації танексії Польщі та СРСР.

Адміністративний центр — місто Заліщики, населення якого становило близько 5 000 мешканців

Географія

Територія становила 718 км². Населення — 66 762 осіб.

Заліщицький повіт з півдня межував по річці Дністер з Буковиною, на заході з Бучацьким, на півночі з Чортківським, на сході з Борщівським повітами.

У складі ЗУНР

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Повітовии комісаром був адвокат д-р Роман Стефанович (УНДП). Делегатом до УНРади обрали Василя Бараника.[1]

Під польською окупацією

Заліщицький повіт
Powiat zaleszczycki
Повіт на мапі воєводства
Країна Польща
ВоєводствоТернопільське
Адміністративний центрЗаліщики
Населення: 72 000
Площа: 684
Густота: 105
TERYT:Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські
місько-сільські
сільські 8
Адміністрація
Мапа
- 

Включений до складу Тернопільського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Зміни адміністративного поділу

Заліщицький повіт

1 квітня 1928 р. вилучено гміну (громаду) Берем'яни з Заліщицького повіту та включено до Бучацького повіту[2].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 28 березня 1934 р. територія міста Заліщики розширена шляхом приєднання села Старі Заліщики[3].

15 червня 1934 р. передане з Заліщицького повіту до Чортківського село Милівці[4].

1 серпня 1934 р. здійснено об'єднання сільських гмін у великі сільські гміни — рівнозначні волостям.

Міста (міські ґміни)

  1. м. Заліщики
  2. містечко Тлусте — місто з 1934 р.[5]

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1928 р. — 55

1928—1934 р. — 54

1934 р. — 52

1934—1939 рр. — 8

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Дрогічовка Дрогічовка (Дорогичівка), Латач (Литячі), Хмельова (Хмелева), Сондкі (Садки), Свержковце (Свершківці), Шутромінце (Шутроминці) 6
2 Ґміна Залєщики Бедриковце (Бедриківці), Добровляни (Добрівляни), Дзвиняч, Жежава, Іванє (Іване-Золоте), Пєчарна (Печорна) 6
3 Ґміна Касперовце Винятинце (Винятинці), Ґрудек (Городок), Голігради, Касперовце (Касперівці), Лисичники, Новосілка Костюкова, Щитовце (Щитівці) 7
4 Ґміна Кошиловце Буракувка (Буряківка), Кошиловце (Кошилівці), Ниркув (Нирків) (частина), Поповце (Попівці), Кошиловєцка-Слобудка (Слобідка Кошилівецька), Цаповце (Цапівці) 5
5 Ґміна Синьків Дунюв (Дунів)Зазулінце (Зозулинці), Колодрубка (Колодрібка), Косьцєльнікі (Костільники)Кулаковце (Кулаківці)Сінькув (Синьків) 6
6 Ґміна Тлусте-Село Ангелувка (Ангелівка)ГоловчинціКаролювка (Королівка)Лісовце (Лисівці)Рожанувка (Рожанівка)Слоне (Солоне), Тлусте-Село, Шиповце (Шипівці) 8
7 Ґміна Угриньківці Берестек (Бересток), Блищанка, Ворволінце (Ворвулинці), Гиньківці, Дуплиська, Мишкув (Мишків), Теклювка (Теклівка), Угриньковце (Угриньківці), Хартановце (Хартонівці) 9
8 Ґміна Устечко Нагожани (Нагоряни)Ниркув (Нирків) (частина), Торське, Усьцєчко (Устечко), Червоногрод (Червоноград) 5
отримала статус міської Тлусте (до 01.08.1934) 1
передано до Бучацького повіту Берем'яни (до 01.04.1928) 1
передано до Чортківського повіту Милівці (до 15.06.1934) 1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 74 % населення повіту[6].

У 1939 році в повіті проживало 76 155 мешканців (55 490 українців-грекокатоликів — 72.86 %, 9 500 українців-римокатоликів — 12.47 %, 2 955 поляків — 3,88 %, 2 295 польських колоністів міжвоєнного періоду — 3.01 %, 5 865 євреїв — 7.7 % і 50 німців та інших національностей — 0.07 %)[7].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 72 021 населення ніби-то було аж 27 549 (38,25 %) поляків при 41 147 (57,13 %) українців, 3 261 (4,53 %) євреїв і 26 (0,0 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Радянський період

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[8].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу на райони (кожен із кількох ґмін):

Примітки

  1. Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
  2. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 21 stycznia 1928 r. o wyłączeniu gminy Beremiany z powiatu zaleszczyckiego w województwie tarnopolskiem i o włączeniu jej do powiatu buczackiego w temże województwie. (пол.)
  3. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 28 marca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Zaleszczyki w powiecie zaleszczyckim, województwie tarnopolskiem. (пол.)
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów zaleszczyckiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
  5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 marca 1934 r. o zaliczeniu gmin: Tłuste Miasto w powiecie zaleszczyckim i Mielnica w powiecie horszczowskim, województwie tarnopolskiem do rzędu miast.
  6. Українці. Частка у населенні повітів
  7. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 97-98 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  8. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.