Захарова Світлана Юріївна

Світла́на Ю́ріївна Заха́рова
рос. Светла́на Ю́рьевна Заха́рова
Народилася	10 червня 1979 (42 роки); Луцьк, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Росія
Діяльність	балерина
Alma mater	Київське державне хореографічне училище
Знання мов	російська
Заклад	Bolshoi Balletd
Членство	5th State Duma of the Russian Federationd
Роки активності	1996 — тепер. час
Посада	депутат Державної Думи РФ
Партія	Єдина Росія
Батько	Юрій Сергійович Захаров
Мати	Галина Данилівна Захарова
У шлюбі з	Вадим Вікторович Рєпін
Діти	Ганна Вадимівна Рєпіна
Народний артист Росії
IMDb	ID 2449529
Сайт	svetlana-zakharova.com (рос.),(англ.)]
	Медіафайли у Вікісховищі;

Світла́на Ю́ріївна Заха́рова (рос. Светла́на Ю́рьевна Заха́рова; нар. 10 червня 1979(19790610), Луцьк, Українська РСР) — російська балерина, прима-балерина «Большого театру». Народна артистка Росії (2008). Лауреат Державної премії РФ (2006). Депутат Державної думи Російської Федерації 4 та 5 скликань (2007–2011, 2011–2015). Член партії «Єдина Росія» з 2007 року.

У березні 2014 року підписала листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.

Біографія

Народилася у Луцьку 10 червня 1979. У 1989 році вступила до Київського хореографічного училища. Провчившись там шість років (клас Валерії Сулєгіної), взяла участь у конкурсі молодих танцівників «Vaganova-Prix» у Санкт-Петербурзі. Отримала другий приз і пропозицію перейти на випускний курс до Академії російського балету імені А. Я. Ваганової. У 1996 році Захарова закінчила академію і була в числі найкращих випускниць Олени Євтєєвої, у минулому відомої балерини Маріїнського театру. У тому ж році вона була прийнята в трупу Маріїнського театру і вже в наступному сезоні отримала статус солістки. Її постійним педагогом-репетитором стала Ольга Моїсєєва.

У 2003 році перебралася до Большого театру, де працювала під керівництвом Людмили Семеняки.

У квітні 2008 року Світлана Захарова була визнана зіркою знаменитого міланського театру «Ла Скала»[1][2].

Виступала у Москві, Санкт-Петербурзі, Лондоні, Берліні, Парижі, Відні, Мілані, Мадриді, Токіо, Баку, Нью-Йорку, Амстердамі.

У 2013 році відмовилася від участі в останній прем'єрі 237-го сезону Большого театру — балеті «Онєгін». Також, однією з причин звільнення директора Анатолія Іксанова, називають конфлікт з балериною Світланою Захаровою.[3]

Політична діяльність

Світлана Захарова — депутат Державної Думи (2007–2011), була обрана у складі федерального списку кандидатів, висунутого Всеросійською політичною партією «Єдина Росія», член фракції «Єдина Росія», член Комітету Державної Думи з культури.

Творчість

«Дон Кіхот» (М. Петіпа, А. Горський), Повелителька дріад (1996)[4]
«Спляча красуня» (М. Петіпа, постановка К. Сергєєва), Принцеса Флоріна (1996)
«Па-де-де Чайковського-Баланчина», солістка (1996)
«Вмираючий лебідь» (М. Фокін), (1996)
«Бахчисарайський фонтан» (Р. Захаров), Марія (1996)
«Лускунчик» (В. Вайнонен), Маша і па-де-труа (1996)
«Корсар» (М. Петіпа, постановка П. Гусєва), Гюльнара (1997)
«Жизель» (Ж. Кораллі, Ж. Перро, М. Петіпа), Жизель (1997)
«Весілля» (А. Мірошниченко), Наречена (1997)
«Шопеніана» (М. Фокін), вальс і мазурка (1997)
«Ромео і Джульєтта» (Л. Лаврівський), Подруга Джульєтти (1997)
«Спляча красуня» (М. Петіпа, постановка К. Сергєєва), Принцеса Аврора (1998)
«Аполлон Мусагет» (Джордж Баланчин), Терпсихора (1998)
«Жизель» (Ж. Кораллі, Ж. Перро, М. Петіпа, постановка В. Васильєва), Жизель (1998)
«Серенада» (Джордж Баланчин), солістка (1998)
«Лебедине озеро» (М. Петіпа, Л. Іванов, постановка К. Сергєєва), Одетта-Оділлія (1998)
«Поема екстазу» (О. Ратманський, музика: О. Скрябін), солістка (1998)
«Середній дует» (О. Ратманський, музика: Ю.Ханон), солістка (1998)[5]
«Симфонія до мажор» (Дж. Баланчин), солістка I частини (1999)
«Спляча красуня» (М. Петіпа, постановка С. Віхарева), Принцеса Аврора (1999)
«Корсар» (М. Петіпа, постановка П. Гусєва), Медора (1999)
«Баядерка» (М. Петіпа, В. Чабукіані, Пономарьов), Нікія (1999)
«Коштовності» («Діаманти») (Джордж Баланчин), солістка (2000)
«Манон» (К. Макміллан), Манон (2000)
«Лускунчик» (Дж. Баланчин) (2000)
«Дон Кіхот» (М. Петіпа, А. Горський), Кітрі (2000)
«Тепер і тоді» (Дж. Ноймайєр), солістка (2001)
«Панночка і хуліган» (К. Боярський), Панночка (2001)
«Лебедине озеро» (М. Петіпа, Л. Іванов, постановка Н. Макарової), Одетта-Оділлія (2001)
«Баядерка» (М. Петіпа, постановка Р. Нурієва), Никия (2001)
«Шехерезада» (М. Фокін), Зобеіди (2001)
«Спляча красуня]]» (М. Петіпа, постановка П. Чалмера), Принцеса Аврора (2002)
«Ромео і Джульєтта» (Л. Лаврівський), Джульєтта (2002)
«Лебедине озеро» (М. Петіпа, Л. Іванов, постановка Д. Діна), Одетта-Оділлія (2002)
«Лебедине озеро» (М. Петіпа, Л. Іванов, постановка Р. Нурієва), Одетта-Оділлія (2002)
«Пахіта — гран па» (М. Петіпа), Пахіта
«Баядерка» (М. Петіпа, постановка Асамі), Никия (2003)
«Лебедине озеро» (М. Петіпа, Л. Іванов, постановка Г. Самсовой), Одетта-Оділлія (2003)
«Етюди» (Х. Ландер), солістка (2003)
«Дочка фараона» (П. Лакотт), Аспіччія (2003).
«Лебедине озеро» (М. Петіпа, Л. Іванов, постановка Ю. Григоровича), Одетта-Оділлія (2003)
«Спляча красуня» (М. Петіпа, постановка Ю. Григоровича), Принцеса Аврора (2004)
«Симфонія до мажор» (Дж. Баланчин), солістка II частини (2004)
«Жизель» (Ж. Кораллі, Ж. Перро, М. Петіпа, постановка П. Бара), Жизель (2004)
«Баядерка» (М. Петіпа, постановка Григоровича), Нікія (2004)
«Кармен-сюїта» — Кармен[6]
«Юнак і смерть» Ролана Петі — Смерть[7]

Визнання і нагороди

Другий приз Міжнародного конкурсу молодих танцівників Vaganova-Prix у Санкт-Петербурзі. (1995)[4]
«Балтика» — приз «Надія» (1997)
«Золота маска» за головну партію у балеті «Серенада» Дж. Баланчина (1997)[8]
«Золота маска» за партію Аврори у балеті « Спляча красуня» (версія С. Віхаревої) (2000)[8]
Спеціальний приз Санкт-Петербурга «Люди нашого міста» за досягнення у балеті (2001)
Приз «Etoile» від журналу «Danza & Danza» (Больцано, Італія, 2002)
Заслужена артистка Росії (2005)[9]
Державна премія Росії (2006)
Народна артистка Росії (2008)
Офіцер ордена мистецтв і літератури (Франція, 2010)[10]

Сім'я

Батько — Юрій Сергійович Захаров, колишній військовослужбовець.
Мати — Галина Данилівна Захарова, колишній педагог, хореограф дитячої студії.
Чоловік — Вадим Вікторович Рєпін, скрипаль.
Дочка — Ганна Вадимівна Рєпіна (народилася 17.02.2011)[11].

Примітки

Балерина Світлана Захарова стала зіркою «Ла Скала» Архівовано 3 березня 2012 у Wayback Machine.(рос.)
Мілан обожнює російську балерину(рос.)
Ъ-Новини — ЗМІ: причиною звільнення Іксанова міг бути скандал з балериною Захаровою(рос.)
Світлана Захарова / Svetlana Zakharova: Біографія(рос.)
Захарова, Меркурьєв, «Середній дует» video(рос.)
Світлана Захарова у Кармен-сюїті Архівовано 8 квітня 2014 у Wayback Machine.(рос.)
Ролан Петі у Большому театрі ставить балет «Юнак і смерть»(рос.)
Маленька балетна енциклопедія(рос.)
Нагороджена указом президента Росії № 650 від 6 червня 2005 Архівовано 23 лютого 2009 у Wayback Machine.(рос.)
-la-une/L-Annee-croisee-France-Russie L'Année croisée France-Russie (фр.)
News.Ru 17 лютого 2011 Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.(рос.)

Посилання

Офіційний сайт(рос.),(англ.)
Світлана Захарова, Маленька балетна енциклопедія(рос.)
Світлана Захарова на сайті Большого театру(рос.),(англ.)

Відео

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Балерина Світлана Захарова стала зіркою «Ла Скала» Архівовано 3 березня 2012 у Wayback Machine.(рос.)

[2] Мілан обожнює російську балерину(рос.)

[3] Ъ-Новини — ЗМІ: причиною звільнення Іксанова міг бути скандал з балериною Захаровою(рос.)

[peoples-4] Світлана Захарова / Svetlana Zakharova: Біографія(рос.)

[5] Захарова, Меркурьєв, «Середній дует» video(рос.)

[6] Світлана Захарова у Кармен-сюїті Архівовано 8 квітня 2014 у Wayback Machine.(рос.)

[7] Ролан Петі у Большому театрі ставить балет «Юнак і смерть»(рос.)

[ЗМаска-2000-8] Маленька балетна енциклопедія(рос.)

[650-2005-9] Нагороджена указом президента Росії № 650 від 6 червня 2005 Архівовано 23 лютого 2009 у Wayback Machine.(рос.)

[10] -la-une/L-Annee-croisee-France-Russie L'Année croisée France-Russie (фр.)

[11] News.Ru 17 лютого 2011 Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.(рос.)