Захарівка (смт)

Краєзнавчий музей у Захарівці

На території Захарівки і поблизу неї виявлено рештки поселення епохи мезоліту (13 тис. років тому) та великий могильник черняхівської культури (III—VI століття н. е.).

У 1798 році в Захарівці було 78 дворів і мешкало 249 осіб.

В Захар'їці , яка в 1843 році стала волосним центром Тираспольського повіту Херсонської губернії і одержала статус містечка, відбувалися ярмарки, щотижня збиралися великі базари. Вигідне географічне розташування — на шляху між Одесою і Балтою, по якому йшли хлібні вантажі з степових районів до чорноморського порту,— сприяло перетворенню Захар'ївки в один із значних центрів торгівлі хлібом. Поряд з торгівлею в містечку розвивалося ремесло — ковальське, кравецьке, шорне, шапкове тощо. Наприкінці XIX століття тут працювали 21 кравець, 12 шевців, 12 теслярів, 8 ковалів. Переважну частину ремісників, так само як і дрібних торговців, становили євреї. Єврейське населення Захар’ївки в кінці XIX — на початку XX століть становило половину її мешканців.

Станом на 1886 рік у містечку Захарівка, центрі Захар'ївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 702 особи, налічувалось 127 дворових господарств, існували станова квартира 3-го стану, православна церква на честь Святого Пророка Захарії, збудована 1794-го року[3], 2 єврейські синагоги, школа, земська станція, 6 лавок, заїзд, харчевня та винний склад, відбувався щорічний ярмарок та базари кожної другої неділі місяця[4]. За 9 верст — залізнична станція, трактир. За 12 верст — молитовний будинок. За 16 верст — залізнична станція. У селі Адамівка мешкало 50 особи, налічувалось 12 дворових господарств, існували паровий млин та цегельний завод. У селі Катеринівка мешкало 32 особи, налічувалось 7 дворових господарств, існував винний склад.

Пам'ятник загиблим в 1941-1945 роках жителям Захарівки

Близько 400 жителів Захарівки були мобілізовані на фронти Першої світової війни. Близько 100 з них загинули.

Впродовж німецько-радянської війни понад 1000 жителів Захарівки було призвано до лав Червоної Армії. 283 з них загинули. Понад 200 осіб нагороджено орденами та медалями.

З 1963 року — селище міського типу.

За переписом 2001 року населення склало 5111 осіб.

7 листопада 1927 року, в десяту річницю більшовицької революції Захарівку було переіменовано на Фрунзівку, на честь радянського державного та військового діяча Фрунзе Михайла Васильовича, батько якого народився та жив тут тривалий час.

Згідно з законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» смт Фрунзівка внесене до переліку населених пунктів, які підлягають перейменуванню[5].

19 травня 2016 року Захарівці було повернено її історичну назву.

• Іванов Павло Андрійович (1860—прибл. 1918) — історик, вивчав історію українських земель у період Середньовіччя.
• Орлик Олександр Іванович (1983—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Євдокименко Валерій Кирилович - Доктор економічних наук, професор. Громадсько-політичний діяч. Народився 04.02.1939 р. у с. Фрунзівка, Одеська область. Закінчив Львівський лісотехнічний інститут (1961), з відзнакою - Академію суспільних наук у Москві (1976). З 1961 р. працював на Чернівецькому деревообробному комбінаті, де пройшов шлях від майстра цеху до голови правління ВАТ. Працював першим секретарем Чернівецького міськкому партії, на керівних посадах у Чернівецькому облвиконкому та облдержадміністрації. У 1976 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Ефективність об’єднань в промисловості та шляхи її підвищення»; у 1997 р. – докторську дисертацію на тему: «Регіональна політика розвитку туризму. Методологія формування, механізм реалізації». З 1998 р. – завідувач кафедри міжнародної економіки та економіки підприємства в Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича. Юхим Гусар.

• Захарівка (Фрунзівка) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Фрунзівка // Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.