Збройні сили Данії

З 1864 року до 9 квітня 1940 — моменту вторгнення німецьких військ в Данію — Збройні сили Данії не брали участь в бойових діях. Хоча данські добровольці (жителі землі Шлезвіг — піддані Німеччини) брали участь у Першій світовій війні, а також в громадянських війнах у Фінляндії 1918 року, в Естонії і Латвії 1918—1919 років, в Іспанії 1936—1939 років. На початковому етапі Другої світової війни 800 данських волонтерів вступили в армію Фінляндії під час її збройного конфлікту з СРСР в 1939—1940 років.

Німецький бомбардувальник Heinkel He 111

У 1937 році міністр оборони Данії Алсінг Андерсен (Alsing Emanuel Andersen) об'єднав під своїм загальним керівництвом сухопутні і морські сили країни. Безпосереднім керівником сухопутних сил був генерал-лейтенант Вільям Пріор (William Wain Prior), а військово-морського флоту — віце-адмірал Ялмар Рехніцер (Hjalmar Rechnitzer). Відбулася модернізація ППО, інженерних військ, транспорту і ВПС[6].

ЗС Данії були в змозі дати опір частинам німецької армії, які складалися з 170-ї і 198-ї піхотних дивізій, 11-та моторизованої бригади вермахту, 70 легких танків типу Pzkw I і Pzkw II, 240 літаків. Підтвердженням цьому може служити той факт, що за півтори години бойових дій 9 квітня 1940 данська артилерія знищила 12 броньовиків, підбила 3 танки і збила кілька німецьких літаків, включаючи один бомбардувальник Heinkel He 111. Припинення бойових дій було політичним рішенням уряду Данії, а не результатом військової поразки Збройних сил країни[6].

37-мм автоматична зенітна гармата Bofors.

СВ складалися з двох піхотних дивізій, куди входили сім піхотних полків, два кавалерійських полку, три артилерійські полки. Одна дивізія розташовувалася в Зеландії, а друга — в Ютландії і на острові Борнхольм. У Копенгагені був розквартирований полк Королівської гвардії. За зиму 1939—1940 років чисельність данської армії була збільшена з 6600 до 15 000 чоловік.

Піхотинці були озброєні гвинтівками Gevær M. 1889, пістолетами-кулеметами 9-mm MP-32, станковими кулеметами 20-mm Madsen maskinkanon, ручними кулеметами Madsen М.1929 і Madsen М.1924, мінометами 81-mm M.29 S. Польова артилерія була представлена 75-mm M.1902, 10½ cm M.1930, гаубицями 15 cm M.1917, 15 cm M.1923 і 15 cm M.1929, протитанковими гарматами 37-мм Bofors, ППО — зенітками 75-mm L/49 M.1932. В 1937 році чотири піхотних батальйони отримали мотоцикли та велосипеди. З 1932 року з інженерних військ виділилася танкова частина, що складалася з трьох танкеток британського виробництва Carden-Lloyd Mk.VI[6].

До складу ВПС Данії (Kongelige Danske Flyvevåben) входило дві ескадрильї винищувачів — 13 Gloster Gauntlet і 7 Fokker D. XXI, а також 28 літаків-розвідників і 19 бомбардувальників.

Військово-морський флот Данії (Kongelige Danske Marine) складався з 58 військових кораблів (два броненосні артилерійські кораблі — Peder Skram і Niels Juel, три мінні загороджувачі, дев'ять тральщиків, чотири патрульні судна, шість торпедних катерів, сім підводних човнів, а також один навчальний судно і одне гідрографічне судно). На флоті служило 1500 чоловік. Морська авіація включала 13 гідропланів Heinkel HE8 і вісім винищувачів Hawker Nimrod Mk. II.

У період «Холодної війни» Збройні сили Данії і їх союзники в НАТО брали участь в обороні данських проток, щоб не допустити прорив Балтійського флоту СРСР до Атлантики. Через це країна повинна була мати велику кількість військової техніки. До початку 1990-х на озброєнні Збройних сил Данії було понад 400 танків, понад 550 артилерійських гармат і 100 бойових літаків[7].

З 1948 року Данія бере активну участь у миротворчій діяльності. За цей час у 23-х миротворчих операціях задіювалися понад 44 тисячі військовослужбовців. Вони виконували завдання на Балканах, в Іраку, Пакистані, Македонії, Грузії, Таджикистані й на Близькому Сході. Зараз в складі миротворчих контингентів за межами країни одночасно перебувають 930 осіб[5].

З 1990 року Військово-морські сили Данії брали участь у війні в Перській затоці на корветі «Olfert Fischer» і в антипіратських операціях за підтримки корабля типу «Absalon»^da[8].

У 2000 році у складі миротворчого контингенту за межами країни перебувало близько 1 500 осіб. Десять літаків F-16A з тактичного авіаційного командування протягом кількох ночей[9] брали участь в бомбардуванні Югославії[10]. Також ЗС Данії брали участь у війні в Афганістані. З 2003 до 2007 Данія була однією з окупаційних держав в Іраку. Під час громадянської війни у Лівії в 2011 році ВПС Данії здійснили 593 ударні вильоти і скинули 923 бомби. Данія стала однією з найбільш інтенсивних бомбардувальників у тій війні[9].

Танк «Леопард-2А5».

Сухопутні війська є найчисельнішим видом Збройних сил Данії. Причиною цього є те, що вони призначені ще й для дій у складі Об'єднаних збройних сил НАТО в зоні відповідальності блоку.

БМП CV-90

Основу Сухопутних військ країни становить лише одна мотопіхотна дивізія, яка складається з двох мотопіхотних бригад. У мирний час вони безпосередньо підпорядковані командуванню Сухопутних військ, а власне дивізія існує у вигляді штабу. Також до їх складу входять бригада реагування, чотири бойові групи, окремі підрозділи бойового і тилового забезпечення, навчальні частини і вищі військові навчальні заклади. На озброєнні перебуває 57 танків «Леопард-2А5»[11] (ще 8 аналогічних машин знаходяться на зберіганні), 45 БМП CV-90 Armadillo[12], 314 БТР (235 М-113, 79 «Пірана-3»), 24 САУ М109, 6 гармат М101, 20 мінометів і 12 РСЗВ (знаходяться на зберіганні)[7]. З 1962 року данські солдати використовують кулемет М62[13].

Також СВ мають 8 навчально-мобілізаційних центрів: три піхотні, два артилерійські, танковий, інженерний, транспортний і зв'язку. Їх завдання полягає в початковій підготовці особового складу сухопутних військ, перепідготовка резервістів та забезпечення мобілізаційного розгортання бойових груп і військ місцевої оборони. Останні в мирний час не мають готових до бою частин і підрозділів. Вони розгортаються під час оголошення мобілізації та комплектуються з військовозобов'язаних старшого (понад 35 років) віку за територіальним принципом. Війська місцевої оборони утворюють батальйони, артилерійські дивізіони, роти і батареї. Загалом у них може бути до десяти окремих піхотних батальйонів і 15 окремих рот загальною чисельністю близько 14 тисяч осіб[5].

Зовнішні відеофайли
	Данський льотчик на винищувачі F-16

Військово-повітряні сили включають у себе сили і засоби ВПС і ППО, які входять до складу тактичного авіаційного командування. Їх основні завдання[5]:

• авіаційна підтримка сухопутних військ і військово-морських сил
• участь в операціях НАТО
• протиповітряна оборона важливих об'єктів і угруповань військ
• охорона наземних і морських комунікацій
• ведення повітряної розвідки та перекидання повітрям військових підрозділів, вантажів, озброєння та військової техніки

Начальник штабу ВПС Данії знаходиться на головній авіаційній базі^da в місті Каруп. ВПС поділяються на такі складові[14]:

• три авіаційні бази
• ряд коледжів
• радіолокаційні станції в Скагені та Борнхольмі
• експедиційний штаб ВПС

Військово-повітряні сили країни мають у бойовому складі 30[14] тактичних винищувачів F-16 різних модифікацій, 7 транспортних літаків (4 С-130J-30, 3 CL-604), 28 навчальних T-17, 30 вертольотів (14 EH-101/AW101[15], 8 Westland Lynx, 8 AS550 C2 Fennec[14]), 10 радарів (2 Lockheed Martin TPS, 1 Selex RAT-31 DL, 1 Marconi S-723, 6 RAC-3D)[14]. У країні розгорнуто два зенітно-ракетні дивізіони та п'ять радіолокаційних станцій, розміщених на трьох авіабазах в Ютландії[7].

Транспортний літак CL-604	F-16	AS550	ЕН-101

L16 «Абсалон» в Копенгагені, вересень 2007.

Ще у 1909 році країна започаткувала власний підводний флот. Наприкінці 1980-х тут були створені унікальні модульні патрульні катери типу «Флювефіскен», які залежно від встановленого озброєння могли бути ракетними, патрульними кораблями або тральщиками. У ХХI столітті до складу данського флоту увійшли кораблі типу «Абсалон», які мають вогневу міць фрегата (ПКР «Гарпун», 127-мм гармату) і при цьому є десантними суднами (можуть нести 4 десантні катери і до 7 танків «Леопард-2»).

Через останні бюджетні скорочення усі 3 підводні човни були виведені зі складу ВМС і перетворені на музеї. Реальним бойовим потенціалом фактично володіють лише 5 одиниць: 2 кораблі типу «Абсалон» (L16 і L17)[16][17] і 3 фрегати типу «Івер Хютфельдт». Загалом у ВМС Данії налічується 8 фрегатів, 14 корветів, 6 мінних загороджувачів, 12 мінно-тральних кораблів 28 катерів, 2 з яких ракетні. Командуванню військово-морських сил підпорядковані 8 вертольотів S-61A, 7 вертольотів «Лінкс» (в найближчі роки будуть замінені на 8 американських SH-60). Також ВМС мають дві мобільні батареї протикорабельних ракет «Гарпун»[7].

Логотип Хемверну

Зовнішні відеофайли
	Солдати Хемверну на стрільбищі
	Військові тренування Хемверну

Четвертим компонентом Збройних сил Данії є хемверн — іррегулярна воєнізована організація, яка створюється на добровільних засадах й призначена для виконання допоміжних завдань. Вона має сухопутні війська, ВПС, ВМС, допоміжний корпус та військову школу. За цільовим призначенням хемверн поділяється на виробничий і територіальний, який разом з військами місцевої оборони має забезпечувати розгортання регулярних підрозділів і частин, охорону й оборону важливих державних та військових об'єктів, десантно-небезпечних ділянок, узбережжя, а також вести боротьбу з диверсійними і десантними групами противника в тилу.

Підрозділи хемверна також можуть залучатися до надання допомоги цивільній владі у підтриманні та наведенні порядку під час ліквідації наслідків природних або техногенних катастроф. А в разі оголошення в країні воєнного стану хемверн передається у підпорядкування командирів військових округів сухопутних військ, BMС і військово-повітряних баз. Чисельність хемверна становить 62,8 тисяч осіб (СВ 50 тисяч, ВПС 6 тисяч, ВМС 4,5 тисяч), з яких 21 тисяча перебувають в активному резерві[10].

Будь-який громадянин Данії у віці від 18 до 65 років може стати членом хемверна, якщо він не перебуває на службі у Збройних силах, не значиться в резерві польових військ, військ місцевої оборони або цивільної оборони. Командувач несе відповідальність за укомплектованість хемверна і його готовність до виконання поставлених завдань. Комісар займається вирішенням політичних і економічних проблем, організовує зв'язок з населенням, представляє інтереси організації в урядових і парламентських структурах.

Підрозділи хемверна мають високу мобілізаційну готовність. Для їх збору потрібно 4-6 годин. Оскільки військова форма, особиста зброя та боєприпаси зберігаються вдома або на робочих місцях, то підрозділи практично відразу ж після прибуття на збірні пункти готові до виконання завдань. Підготовка особового складу проводиться в підрозділах у неробочий час. Її тривалість становить 24 год на рік для колишніх військовослужбовців Збройних сил країни, і 100 годин — для решти[10].

Межі округів хемверна СВ збігаються межами округів СВ. У кожному окрузі по 3-8 районів, куди входять від 9 до 22 ділянок. Основним підрозділом хемверна СВ є рота (до 150 осіб). На озброєнні стоїть стрілецька зброя, протитанкові гранатомети, засоби зв'язку. Стрілецька зброя зберігається вдома.

Хемверн ВПС складається з двох корпусів: спостереження й сповіщення та захисту аеродромів.

Хемверн ВМС включає два райони — Орхус і Корсер. Вони можуть мати до 36 катерів.

Допоміжний корпус хемверна займається підготовкою особового складу, підтриманням у готовності технічних засобів та озброєння, просвітницькою роботою серед населення і вербуванням нових членів.

Данська Королівська гвардія.

Королівська гвардія з'явилася у 1658 році за правління Фредеріка III[18].