Золотий Єрусалим

Наомі Шемер написала оригінальну пісню для ізраїльського Свята пісні (не для конкурсної програми, а на окреме замовлення мера міста Тедді Колека), що відбулося 15 травня 1967 року в ніч після дев'ятнадцятого Дня незалежності Ізраїлю. На роль виконавиці авторка вибрала невідому тоді Шулі Натан.

Дещо з мелодії пісні засноване на використанні баскської колискової «Pello Joxepe» (Pello є типовим баскським ім'ям, але назва також може означати Обдурений Йосип), складеної Хуаном Франциско Петріарена «Xenpelar» (1835—1869). Шемер почула цю мелодію у виконанні співака й композитора Пако Ібаньєса, який відвідав Ізраїль у 1962 році і виконував її. Шемер дуже засмутилася, коли виявила, що її пісня схожа на Pello Joxepe, однак коли Ібаньєса запитали, як він ставиться до цього питання, той відповів, що «радий допомогти в деякому смислі», він не злиться і не сприймає це як плагіат[1].

У той час Старе Місто як і раніше контролювалося Йорданським Хашимітським Королівством і перебувало під його суверенітетом. Євреям був заборонений ухід до Старого міста і до всієї його східної частини; вони втратили свої будинки, майно і стали біженцями. Всі євреї були відсторонені від повернення до районів, що знаходилися під контролем Йорданії, і численні святі місця у той час були спаплюжені та пошкоджені. Лишень за три тижні після публікації твору Шемер відбулася Шестиденна війна, і пісня стала духозбурним бойовим кличем Армії оборони Ізраїлю. Шемер сама співала її для військ перед війною і фестивалем, що робить військовиків одними з перших у світі, хто почув її.

7 червня ЦАХАЛ відбив у йорданців Східний Єрусалим і Старе місто. Коли Шемер почула спів «Золотого Єрусалиму» у виконанні десантників біля Західної стіни, вона написала заключний куплет, що протистоїть мінорному настрою другого куплета. Рядок про шофар, що звучить Храмовій горі, є посиланням на подію, яка насправді відбулася того дня.

Багато в тексті належить до традиційних єврейських поезій і тем, зокрема, історія з вигнанням євреїв і туга за Єрусалимом. «Золотий» у назві пісні відсилає до особливого виду ювелірних виробів, згаданого в знаменитій талмудичній легенді про раббі Аківу; рядок «Я — скрипка для всіх твоїх пісень» є посиланням на Zion ha-lo Tish'ali, одну з «Пісень Сіона» рабина Єгуди Галеві: «Я кричу як шакал, коли думаю про своє горе; але, мріючи про кінець полону, я наче арфа для ваших пісень»[2].

Вірш зітканий зі скорботних біблійних розповідей про руйнування Єрусалиму і подальше вигнання єврейського народу. «Місто, яке сидить на самоті» походить від першого вірша Плачу Єремії[3]; Перше слово після першого приспіву איכה (скорботний вигук «Як?») є першим словом тієї ж книги. «Якщо я забуду тебе, Єрусалиме» є цитатою з Псалма 136, тобто «Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!»[4]. Це контрастує з радісним поверненням із заслання в четвертому куплеті.

Зовнішні відеофайли
Золотий Єрусалим
	Шулі Натан на YouTube
	Офра Хаза на YouTube
	Тамара Ґвердцителі на YouTube
	Деміс Русос на YouTube
	Грузинський хор на YouTube

Багато артистів записали свої версії пісні.

• Ізраїльська співачка Офра Хаза виконала одну з найпопулярніших версій пісні на святкуванні 50-річчя Ізраїлю Pa'amonei HaYovel (Ювілейні дзвони) у 1998 році.
• Клаус Майне, вокаліст популярної рок-групи Scorpions, записав кавер на пісню разом з ізраїльтянкою Лієль Колет.
• Грецький співак Деміс Руссос також записав версію пісні, хоча значно змінив мелодію.
• Рок-група Phish також виконує пісню в турне і записала її на свій альбом «Hoist» (1994).
• Бразильський співак і виконавець Роберто Карлос записав португальську кавер-версію в 2011 і навіть заспівав куплет і приспів в оригіналі на івриті.

Пісня була включена до саундтреку фільму Список Шиндлера і чується в його кінці (крім версії для ізраїльського прокату): тоді, коли врятовані євреї залишають табір і йдуть пагорбом у сторону довколишнього міста. Оркестровка виконана композитором Джоном Вільямсом[8]. Початкові ізраїльські глядачі були здивовані використанням цієї пісні, написаної за 22 роки після голокосту і ніяк не пов'язаної з предметом фільму. Після цього вона була замінена для ізраїльських глядачів піснею Хани Сенеш Eli, Eli.

Пісня набула величезного успіху, була обрана в Ізраїлі «піснею року», і першого ж року розійшлася близько трьомастами тисячами платівок, що є рекордом продажів за всю історію Ізраїлю[9]. У тому ж році депутат Кнесету Урі Авнері уніс законопроект про надання «Золотому Єрусалимові» статусу гімну Ізраїлю. Хоча законопроект так і не був розглянутий, цей факт свідчить про популярність пісні в народі. Вона також була перекладена багатьма мовами світу.

У 1998 році, на святкуванні 50-річчя Ізраїлю, пісня була визнана найважливішим музичним твором єврейської культури. Десять років потому, коли відзначалося шістдесятиріччя Ізраїлю, на Першому каналу ізраїльського телебачення в прямому ефірі пройшла святкова програма, в якій глядачі та журі обрали «Пісню 60-річчя», а також «Співака…», «Співачку…» і «Групу 60-річчя». Пісня «Золотий Єрусалим», виконана на цьому вечорі Давидом д'Ором, зайняла перше місце з 12-ти як у глядацькому голосуванні, так і за рішенням журі і стала «Піснею 60-річчя» та офіційною піснею Ізраїлю під час урочистостей з нагоди 60-ї річниці утворення єврейської держави[10][11].

Літературний переклад українською мовою зробив Мойсей Фішбейн[12].

• Сайт, присвячений пісні(англ.)
• «Золотой Иерусалим» Наоми Шемер(рос.)
• Ноти