Псалом 136

Настінний розпис псалому 136 у старій єрусалимській синагозі «Іоханан Бен-Заккай»

Псалом 136 зазвичай читається у день «Тиша бе-ав» — день жалоби і посту в євреїв у пам'ять про руйнування Першого і Другого храмів у Єрусалимі, а також інколи протягом дев’яти днів перед «Тиша бе-ав».

Також псалом 136 традиційно читається перед святом «Біркат гамазон» у будній день. Однак, на свято шабату та інші єврейські свята, а також на святкувальних трапезах, які супроводжують єврейське весілля, брит-мілу чи викуп первістка, перед святом «Біркат гамазон» замість 136 псалма читається псалом 125.[8]

У православній церкві та у східних католицьких церквах, які використовують візантійський обряд, псалом 136 є частиною дев’ятнадцятої Кафізми та читається на утреній кожної п’ятниці протягом року, окрім Великоднього тижня (тиждень після Пасхи), коли псалми не читаються. Протягом Великого посту цей псалом читається на утренях у четвер та о третій Літургії годин у п’ятницю; протягом п’ятого тижня Великого посту він читається на вечірніх у четвер та о третій Літургії годин у п’ятницю.

Псалом 136 у Книзі Псалмів св. Албана, XII століття

Псалом 136 також урочисто співається на утренях після Полієлею у три неділі, які передують початку Великого посту.

Згідно Статуту святого Бенедикта (530 р. н. е.) псалом «Super flumina Babylonis» був включений у римський Бревіарій для використання на вечірніх щосереди. У римському місса́лі до Другого Ватиканського собору перший вірш псалма був оферторієм на месі 20-ї неділі після Зіслання Святого Духа. У трирічному літургійному циклі католицької літургії, який був укладений після Другого Ватиканського собору, псалом 136 є частиною Богослужіння четвертої неділі Великого посту циклу «В».

У лютеранстві відомий гімн «На ріках вавилонських», який написаний на основі цього псалма, пов’язаний з євангельським читанням, в якому Ісус віщує та оплакує руйнування Єрусалиму (Луки 19: 41-48).

Після Другого Ватиканського собору, три останні вірші псалма були видалені з літургійних книг через їх жорстокість, яка, як вважалось, є несумісною з євангельською вісткою.[9] Подібно, ці вірші були видалені з молитовника Англіканської церкви Канади.[10]

Композиції «Super flumina Babylonis» латиною у формі мотету з чотирьох частин були написані такими композиторами як Костанцо Феста,[11] Ніколя Гомберт,[12] Джованні П'єрлуїджі да Палестрина[13] та Орландо ді Лассо.[14] Філіпп де Монте[15] і Томас Луїс де Вікторія[16] написали композиції з восьми частин. Французькі барокові композиції були написані Марком Антуаном Шарпантьє та Мішель-Рішаром Делаландом.[17]

Композиція Вольфґана Дахштайна «На ріках вавилонських» — німецька ритмована парафраза та композиція псалму — була вперше опублікована у 1525 році. У скорому часі цей твір був використаний як лютеранський гімн та з’явився у багатьох виданнях, як наприклад, у Книзі Псалмів Бекера.[18] Хорал з чотирьох частин був написаний багатьма композиторами, серед яких, наприклад, відомі композиції Йоганна Германна Шейна[19][20] та Генріха Шютца.[21] Шютц також поклав на музику переклад псалму 136 у прозовій формі Мартіна Лютера («На ріках вавилонських» SWV 37, який включений у «Псалми Давидові», Op. 2, 1619).[22] Органні твори, засновані на гімні Дахштайна, включають композицію Йоганна Адама Рейкена «На ріках вавилонських» та одну з вісімнадцяти хоральних прелюдій Йоганна Себастьяна Баха.[23]

Рання версія хоральної прелюдії Йоганна Себастьяна Баха «На ріках вавилонських», BWV 653

Вірш Джорджа Гордона Байрона «Ми сиділи і плакали над вавилонськими водами» є парафразою псалма 136, який був опублікований у «Гебрейських мелодіях» у 1815 році. Цей вірш був покладений на музику багатьма композиторами, наприклад, Ісааком Натаном (1815) та Самуелем Себастьяном Веслі (пр. 1834). Вірш був перекладений на французьку мову Поленом Парісом, на німецьку мову — Адольфом Беттґером. Німецький переклад Франца Тереміна «У полоні вавилонських рік» був покладений на музику Карлом Льове (No. 2 «Гебрейських наспівів», Op. 4, 1823).[24] Ще один німецький переклад був покладений на музику Ферруччо Бузоні («Ми плакали у вавилонському полоні» з «Двох гебрейських мелодій Банона Байрона», BV 202, 1884).[25]

Біблійний псалом 136 «На ріках вавилонських» надихнув Джузеппе Верді на написання відомого хору «Va, pensiero» третього акту опери «Набукко» (1842).[26] Фортепіанний твір Шарля Валантена Алькана «Super flumina Babylonis: Paraphrase», Op. 52 (1859)[27] та твір Шарля Гуно «Près du fleuve étranger» (1861)[28] — французькі парафрази псалма 136. Чеський композитор Антонін Дворжак (1841–1904) поклав на музику вірші 1-5 — No. 7 «Біблійних пісень» (1894).[29]

До музичних обробок псалма 136 XX та ХХІ століття належать твори таких композиторів:

• Жуель ван Нуффель «Super flumina Babylonis» (1916) — для змішаного хору та органу[30]
• Вільям Волтон «Свято Валтасара» (1931) — кантата[31]
• Гаррі Партч «На ріках вавилонських» — другий твір з «Двох псалмів»[32]
• Девід Амрам «На ріках вавилонських» — для сопрано та жіночого хору[33]
• Арво Пярт «Ми сиділи на ріках вавилонських і плакали»[34]