Шосе 1 (Ізраїль)

Дорога починається як шестисмугове шосе, що відокремлюється від шосе Аялон (№ 20) на північ від розв'язки Кібуц Ґалуйот у Тель-Авіві на висоті 20 метрів над рівнем моря. Далі йде через 70-метрове звалище Гірія, перетинає шосе 4, дорогу 412 і Тель-Авівську перехоплювальну автостоянку. Упродовж цієї ділянки по розділювальній смузі траси йде залізнична колія.

Розв'язка Бен-Гуріон

Потім дорога робить S-подібну криву повз Міжнародний аеропорт імені Бен-Гуріона і перетинає потік Аялон на півночі. Продовжуючись на південно-південний схід, дорога перетинається з шосе 40, дорогою 443 і шосе 6, де звужується до чотирьох смуг і підіймається на висоту 93 метрів у Бен-Шемен. Залишивши Бен-Шемен, шосе повертає на південний захід, де йде паралельно до шосе 6 протягом 1,5 км.

Після того дорога знову повертає на південно-південний схід, подорожуючи через долину Аялон, де вона перетинається з шосе 431 південніше Модіїну. У цьому місці, дивлячись на північ, можна побачити найдовший на даний момент міст в Ізраїлі, що є частиною високошвидкісної залізниці Тель-Авів—Єрусалим. Дорога перетинає потік Аялон і сходить до 200 метрів над рівнем моря, де перетинає Зелену лінію (лінію перемир'я 1949 року) протягом 1,5 км і повертає до Латруна. Потім дорога недовго йде поряд з потоком Ілан, наближається до Шаар ха-Ґай на висоті 300 метрів над рівнем моря. Тут, на розв'язці Шаар ха-Ґай, можна побачити османський караван-сарай на південній стороні шосе.

Залишені бронемашини часів Війни за незалежність у Шаар ха-Ґай. Частина нинішнього шосе 1 від Шаар ха-Ґай до Кастеля називається «Єрусалимським коридором»; вона була місцем кровопролитних боїв у 1948 р.[1]

Шосе 1 прямує на схід, наближаючись до розв'язки Гемед і виїзду з Абу-Ґош

Полишивши Шаар ха-Ґай, шосе 1 починає виразний підйом між хребтом Мішлатім на півночі та хребтом Шаярот й історичною дорогою Дерех Бурма на півдні. Протягом всього цього відрізку сторонами дороги видніються покинуті іржаві військові транспортні засоби, збережені на пам'ять про Ізраїльську війну за незалежність[2]. За мошавом Шореш дорога досягає висоти 715 метрів уздовж північної гряди долини Кісалон в Кір'ят-Єарім. Потім вона опускається до 610 метрів, де проходить повз Абу-Ґош при перетині потоку Кісалон в Ейн-Гемеді, а згодом знову підіймається, досягнувши 730 метрів на горі Маоз і в національному парку Кастель, що в Мевасерет-Ціоні. В цій точці дорога різко повертає і починається крутий спуск із захопливим видом, що веде до небезпечної кривої Моца на висоті 560 метрів, де вона перетинає потік Сорек.

Тут, у муніципальних межах Єрусалима, дорога повертає на північний схід і починається завершальний підйом до міста. На північних схилах нижче Гар ха-Менухот дорога розділяється розв'язкою Шаар Моріа, побудованою 2007 року. (Раніше шосе 1 продовжувало сходження через бульвар Бен-Гуріон, численні криві вулички, і закінчувалося історичним Західним входом у Єрусалим, що відзначав початок Яффської дороги). З 2007 року дорога спускається від транспортної розв'язки в Кедрову долину (Емек ха-Аразім).

Розв'язка Шаар Моріа: шосе 1 (єрусалимська дорога 9) під реконструкцією

У Кедровій долині дорога, також відома як Єрусалимська дорога 9, проходить через тунелі під пагорбом на північній стороні потоку Сорек. Потім вона перетинає Зелену лінію поряд з районом Рамот на висоті 630 метрів, там само перетинається з дорогою 436 і шосе 50 (бульвар Бегіна) на розв'язці Іґаель Ядін, ставши чотирисмуговою автомагістраллю зі світлофорним регулюванням. Подорожуючи на схід, дорога, яка тут також називається бульваром Іґаеля Ядіна, проходить райони Гар Гоцвім і Рамат Шломо, зростає до найвищого піднесення 815 метрів, де перетинається із сильно перевантаженим роздоріжжям Шаар Мізрах («Східні ворота») у кварталах Шуафат і Ґіват Шапіра. У цьому місці дорога перетинає рейки Єрусалимського швидкісного трамваю і перехрещується із шосе 60, відзначаючи вододіл Юдейських гір.

За Шаар Мізрах'ом дорога називається Дерех Маалє Адумім. Зелень, типова для західної сторони вододілу, на східній стороні змінюється тотальними гірсько-пустельними відтінками бежевого. Дорога повертає на південь і починає зниження, проминаючи табір біженців Шуафат й арабське селище Ісавайя. У цьому місці поруч починається нова дорога, яка після закінчення будівництва стане сполучним маршрутом між Рамаллою і Вифлеємом. Проминувши селище Ат-Тур, шосе полишає Єрусалим на КПП Зейтім. Після цього дорога є відкритою для зелених (палестинських) номерних знаків[3].

Звертаючи на схід після КПП, шосе 1 круто спускається до 375 метрів, де минає розв'язку Адумім з дорогою 417, що забезпечує доступ до населених пунктів Маалє-Адумім, Ейзарія та Абу-Діс, перетворюючись на історичну Єрихонську дорогу. Шлях повертає зі сходу на північний схід, продовжуючи спуск неподалік зони E1, Мішор Адумім і дороги 437 на висоті 250 метрів. Йдучи рівно протягом наступних 5 км, а іноді підвищуючись, дорога минає заповідник Нагаль Оґ (Ваді-Мухалік), зустрічається з дорогою Алон (№ 458) і знаменитим Хан аль-Ахмар  — бедуїнським караван-сараєм, пов'язаним з новозавітною розповіддю про доброго самарянина.

Рівень моря в Юдейській пустелі

Зі зменшенням висоти дорога знову короткочасно повертає на південь, де проходить Міцпе-Єріхо. Мандрівники, що повертаються з південного сходу, мають можливість зупинитися тут у привабливому пункті, розташованому на рівні моря (0 м), хоча мальовничий краєвид на долину ріки Йордан у цьому місці переважно утруднений навколишніми горами. Привабливість для туристів у тому, щоб сфотографуватися перед знаком рівня моря, а також — не безкоштовно — на горбі барвисто прикрашеного верблюда[4]. Згодом дорога повертає на схід і спускається нижче рівня моря, проминувши початок дороги на Набі-Муса — місце паломництва, де (по вірі мусульман) похований Мойсей. На 230-ти метрах нижче рівня моря дорога проходить Єрихонське роздоріжжя, забезпечуючи доступ до Веред-Єріхо і, власне, Єрихону. Після ізраїльського поселення Бейт ха-Арава шосе 1 закінчується на однойменному роздоріжжі з шосе 90 на висоті 325 метрів нижче рівня моря.

Подвійні тунелі та мости на єрусалимській дорозі 9

У 2001 році Компанія розвитку Єрусалима «Моріа» (Moriah Jerusalem Development Corporation) почала будувати об'їзний шлях повз густо перевантажений західний в'їзд до міста, пойменований «єрусалимською дорогою 9». До того мандрівники з заходу, які бажали досягти Мертвого моря (або навпаки), не мали кращої можливості, ніж проїхати перевантаженими міськими вулицями. Дорога була спрямована на поліпшення трафіку в районі Рамот і прилеглих околицях.

Протягом 3,6 км дорога спускається від спеціально побудованої розв'язки Шаар Моріа, забезпечуючи різнорівневе відносно інших дорожніх полотен сполучення з розв'язкою Іґаель Ядін, північним та східним продовженнями шосе 1. Пройшовши через Емек ха-Аразім (Кедрову долину), вона натрапляє на два 400-метрових тунелі (один для східного напряму та один для західного), чотири мости через річку Сорек і дві нових розв'язки.

У той час як дорогу планувалося завершити на початку 2005 року, робота сповільнилася майже до повної зупинки між 2003–2006 роками й завершення будівництва було перенесене більш ніж на два роки. Відкриття, що планувалося на 21 травня 2007, було відкладене ще на два місяці, щоб корпорація «Моріа» завершила необхідні екологічні роботи[7]. Дозвіл було надано за умови, що компанія і муніципалітет Єрусалима гарантують завершення екологічних робіт після відкриття дороги[8]. Дорога 9 була відкрита 25 липня 2007, ставши частиною шосе 1.

Подібно до того, як єрусалимська дорога 9 полегшила трафік у північній та східній частинах Єрусалима, оминаючи головний західний в'їзд до міста, було запроваджено додатковий проект з будівництва єрусалимської дороги 16, що має на меті розширити вузьке місце на західному в'їзді. Це створило би ще один в'їзд у Єрусалим і забезпечило б прямий доступ до центральної та південної частин міста з заходу. Планована дорога з'єднає шосе 1 на новій розв'язці Моца з шосе 50 (бульвар Бегіна) на розв'язці Ґіват-Мордехай. Дорога буде проходити, в основному, через серію тунелів у західних єрусалимських районах Гар-Ноф, Єфех-Ноф, автостоянку медичного центру Шаарей Цедек, та проміжну розв'язку Нагаль Ревіда, яка веде до району Ґіват-Шаул. Проект обійдеться приблизно в 1,5 мільярда шекелів і, як очікується, буде завершений до кінця 2018 року[17][18]. План ще повинен подолати жорсткий опір з екологічних міркувань у зв'язку з тим, що на шляху будівництва, в місцевості Нагаль Ревіда, знаходиться Єрусалимський ліс[19]. Після смерті талмудиста, колишнього сефардського головного рабина Ізраїлю Овад'ї Йосипа, ізраїльський міністр транспорту Ісраель Кац оголосив, що дорога буде названа на його честь[20].