Кабаліто-де-тотора

Кабаліто-де-тотора (ісп. caballito de totora), в множині кабалітос-де-тотора (ісп. caballitos de totora) — традиційні очеретяні гребні човни, які використовуються рибалками на тихоокеанському узбережжі Перу протягом останніх 3000 років, що підтверджено археологічними знахідками керамічних та металевих виробів із зображенням цих човнів[1].

Очеретяні човни Кабалітос-де-тотора на пляжі Уанчако .

Етимологія
Кабаліто в музеї Као. Перу

Ці човни отримали свою назву кабаліто-де-тотора (дослівно з іспанської — «очеретяні коники»), через асоціацію, яку викликає вигляд рибалок, що сидять верхи на човнах, відпихаючись ногами, щоб подолати хвилі океанського прибою[2]. Назва не є оригінальною, оскільки коні були завезені в Південну Америку лише після завоювання Імперії інків іспанськими конкістадорами на початку XVI ст. Оригінальна назва цих човнів — «туп» і «мучик», слова, що походять з мови, якою розмовляли носії культури Моче, але ці назви зникли ще в середині ХХ століття.

Історія
Кабаліто з гребцем і пасажиром. Позолочений метал. ~ 500 р. н. е.

Археологічні дані з території узбережжя Перу доводять, що човни, ідентичні по формі сучасним човнам кабаліто-де-тотора використовувались тубільними індіанцями ще три тисячі років тому.

Зображення цих човнів збереглись на керамічних і металевих виробах доколумбових і, навіть доінківських цивілізацій, що існували на тихоокеанському узбережжі Перу — зокрема культури Моче, що існувала приблизно з 100 по 700 рік і культури Чиму, що існувала з 900-х років до 1470 року, коли її було остаточно завойовано імперією інків[3]. Центр обох цих культур розташовувався в районі сучасного міста Трухільйо, неподалік від Уанчако.

Цікаво, що на цих стародавніх зображеннях кабаліто-де-тотора використовується саме так, як це робиться і сьогодні — на човні сидить або одна людина, що займається риболовлею, або двоє пасажирів, що кудись пливуть.

Опис
Перевезення пасажира на кабаліто-де-тотора. Малюнок 1839 р.

Кабаліто-де-тотора виготовляють з куги Schoenoplectus californicus  підвиду тотора (Schoenoplectus californicus subsp. Tatora), що використовувався для будівництва човнів подібної форми ще доколумбовими південноамериканськими цивілізаціями. Ніс човна загострений і вигнутий вгору, корма ширша і пласка. Човни формуються за допомогою мотузок зі зв'язок очерету і зазвичай мають довжину від 4,5 до 5 метрів і ширину від 0,6 до 1 м. Вага човна варіюється від 47 до 50 кг, і він може витримати до 200 кг корисного навантаження[1]. Човен приводиться в рух за допомогою дволопатевого весла з розщепленого бамбука, подібного до весла каяка і рибалки віддалялися на ньому на відстань до 30 кілометрів від узбережжя.

Сучасний кабаліто-де-тотора в Уанчако, Перу

Традиційно кабаліто-де-тотора використовувався індіанцями для риболовлі, за допомогою цих човнів вони встановлювали і збирали в океані риболовні сітки. Стандартний човен розрахований на одного рибалку, який сидить зверху на корпусі човна, при цьому відділення (ємність) на кормі використовується для складання сіток і улову. Проте човен може витримати до двох-трьох осіб, і таким чином, слугувати для перевезення пасажирів. В цьому випадку пасажир сідає у відділення на кормі, де зазвичай зберігається риболовний крам.

Оскільки при будівництві човна не використовуються гідроізоляція, човни досить швидко розмокають і потребують регулярної просушування. Тому місцеві рибалки тримають одночасно два або три човни. Поки один використовується в морі, інші просихають на пляжі[2]. Строк життя човна не перевищує 2-3 місяців.

Протягом століть рибалки внесли мінімальні зміни в основні конструкції очеретяних човнів. На пляжі Піментел, недалеко від міста Чиклайо, сучасні майстри додали пінополістирол, щоб надати човну більш симетричної форми та створити водонепроникний плавучий відсік[2].

Човни з куги тотора під назвою «бальса» також будують індіанці народністей Уру та Аймара на озері Тітікака високо в горах Перу, але у них інша форма і за розмірами човни бальса значно перевищують кабаліто-де-тотора[2]. З 2016 року куга тотора віднесена до національної культурної спадщини Перу[3].

Болота Уанчако
Болота Уанчако неподалік від Трухільо, Перу.

Болота Уанчако, що яскраво-зеленою смугою тягнуться неподалік від океанського узбережжя — це екологічний парк, розташований на відстані близько 14 км на північний захід від історичного центру Трухільйо в Перу. Тут ще з давніх часів збирали сировину для будівництва човнів кабалітос-де-тотора, які ще з часів культури Моче використовувалися для риболовлі.

Сьогодні болота екологічного парку Уанчако дозволено використовувати лише для збору очерету тотора рибалками з Уанчако, які досі використовують очерет з цих боліт для виготовлення своїх рибальських човнів кабалітос-де-тотора[4].

Поточне використання
Серфер на кабаліто-де-тотора

Сьогодні особливою популярністю користуються човни кабаліто-де-татора рибалок з міста Уанчако (Huanchaco) на узбережжі Тихого океану, але їх також використовують в багатьох інших прибережних регіонах Перу.

Крім рибалок, останнім часом кабаліто-де-тотора використовуються також любителями відпочинку і розваг, які катаються на цих човнах на прибережних океанських хвилях. Сучасні серфери не сидять на кабаліто, а стоять на них, як на серферній дошці або на SUP і використовують не традиційне дволопатеве весло, а довге однолопатеве, схоже на весло для сапсерфінгу.

Беручи до уваги підтверджений вік кабаліто-де-тотора, катання на хвилях на цих човнах можна віднести до найдавнішої форми серфінгу. В даний час у світі серфінгу ведуться певні дискусії щодо того, чи можна катання на хвилях на кабаліто-де-тортора віднести до перших варіантів цього виду спорту чи ні[1].

Див. також

Посилання

Галерея
  • Кабаліто-де-тотора у кераміці Моче. (300 р. н.е.)
  • Рибалка у кераміці Моче. Музей Ларко. Ліма Перу.
  • Кабаліто у кераміці Моче. Музей Ларко. Ліма Перу.
  • Кераміка культури чиму, (1100—1400 рр. н.е.)
  • Сучасний рибальський кабаліто на пляжі
  • Рибальські кабалітос на пляжі Уанчако
  • Кабалітос на пляжі Уанчако
  • Кабалітос на пляжі в Перу
  • Кабаллітос на пляжі в Чиклайо, Перу
  • Рибалка витягає свій каббалітос з моря

Примітки
  1. SurferToday.com, Editor at. What are Caballitos de Totora?. Surfertoday (en-us). Процитовано 12 лютого 2021.
  2. Kolasinski, Andrew (20 липня 2011). Caballitos de Totora: Traditional Fishing in Peru. How to Peru. Процитовано 24 січня 2020.
  3. PERÚ, Empresa Peruana de Servicios Editoriales S. A. EDITORA. Totora reed declared cultural heritage in Peru. andina.pe (ісп.). Процитовано 12 лютого 2021.
  4. 2 de Febrero: Día Mundial de los Humedales / Ambiente Ecológico WWW. www.ambiente-ecologico.com. Процитовано 12 лютого 2021.

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.