Карельська Академічна Спілка

Карельська Академічна Спілка
фін. Akateeminen Karjala-Seura
Абревіатура AKS
Тип організація
Засновник Erkki Räikkönend, Reino Vähäkalliod і Еліяс Сімойокі
Засновано 1922
Розпущено 23 вересня 1944
Мета Велика Фінляндія, феноманія, антикомунізм, антисовєтізм
Країна  Фінляндія
Розташування Фінляндія
Офіційні мови фінська
Керівник Еліас Сімойокі
Ерккі Ряйккенен
Ельмо Кайла
Каарло Галлікорпі
Дочірня(і)
організація(ї)
"ANKS" (жінки) "OKS" (школярі)

 Карельська Академічна Спілка у Вікісховищі

Карельська Академічна Спілка (фін. Akateeminen Karjala-Seura Akateeminen Karjala-Seura, AKS)фінська націоналістична організація, що діяла в 19221944.

Складалася в основному зі студентських активістів і представників інтелігенції.

Домагалася приєднання Східної Карелії і створення Великої Фінляндії.

Дотримувалася послідовної феноманії, стояла на позиціях правих поглядів, антирадянщини і антикомунізму. Мала серйозний політичний і організаційний вплив на праві сили країни.

Створення

Перші збори відбулися 16 лютого 1922. Ініціаторами створення "AKS" виступили журналіст Ерккі Ряйккенен, карельський активіст Рейно Вягякалліо і студент-богослов Еліас Сімеліус (Сімойокі). Всі вони були переконаними фінськими націоналістами і антикомуністами.

На лютневій зустрічі вони обговорили методи подальшої допомоги біженцям і фінському національному рухові в Східній Карелії. Далі почалося встановлення зв'язків зі студентським та академічним середовищем (найбільш активно відгукнувся професор-географ Ііварі Лейвіскя). Сімеліус взяв на себе встановлення контактів у Остроботнії, Ряйккенен і Вяхякалліо — в Карелії. На установчих зборах 1 березня 1922 були присутні вже кілька десятків студентів і викладачів.

Виявили зацікавленість і представники Охоронного корпусу. Інтереси Шуцкора при створенні "AKS" представляв військово-політичний активіст Ельмо Кайла.

До антиросійської та антирадянської "AKS" входив Урго Кекконен — майбутній президент Фінляндії, який проводив у 19561981 політику зближення з СРСР.

Керівники

Першим головою "AKS" був обраний "білий" ветеран і банківський службовець Каарло Галлікорпі, його заступником — медик Урго Матінолі. Секретарем став Ерккі Ряйккенен[1].

Рік по тому організацію очолив Ельмо Кайла, що із самого початку вважався «сильною людиною» в "AKS". Його перше головування тривало 4,5 року.

У 1927 Кайлу змінив історик і письменник Вілго Геланен, учасник громадянської війни у Фінляндії і війни за незалежність Естонії.

З 1928 по 1930 "AKS" знову очолював Кайла. У 19301932 — активісти Мартті Кантеле і Аарне Валле.

У 19321934журналіст Юрйо Вуорйoкі.

У лютому 1934 рівно на рік головою "AKS" знову вдруге став Вілго Геланен. Наступним головою був юрист і журналіст Рауно Каллен.

З 22 лютого 1936 аж до 23 вересня 1944 "AKS" втретє очолював Вілго Геланен.

Членський квиток № 1 отримав Еліас Сімеліус (Сімойокі). Між Сімойокі і Кайлою точилося суперництво в боротьбі за найвище керівництво "AKS".

Ідеї

Ідеологія "AKS" тяжіла до націонал-патріотичних поглядів Югана Снелльмана. Програма організації ґрунтувалася на ідеї Великої Фінляндії, поєднаної з антисовєтизмом[2].

Згідно з виробленою програмою виступів ораторів "AKS" в армійських і шуцкорських частинах, лейтмотивом цих виступів повинно бути: «Наша батьківщина — це не теперішня Фінляндія, а Велика Фінляндія, яка нудиться під чужим ярмом — її треба звільнити», «Японія є природним союзником Великої Фінляндії, вона хоче звільнити пригноблені фінські племена», Промова закінчувалася закликом бути готовими виступити за звільнення і створення Великої Фінляндії.

У внутрішній політиці "AKS" стояла на позиціях феноманії, правих поглядів і антикомунізму. Суспільство було свого роду «мозковим центром» фінських правих.

Установки Спілки, відображалися на політичній позиції і гаслах Руху Лапуа та партії "Патріотичний народний рух". Помітний вплив Спілка мала на військові кола та Шуцкор. Противниками "AKS" були підпільна компартія, соціал-демократи і ліберали.

Багато діячів консервативної Національної коаліції симпатизували "AKS".

Символи

Емблему "AKS" розробив відомий художник Тойво Вікстед. В якості символіки використовувався чорний прапор з емблемою.

Ті, хто вступав до організації, складали присягу, текст якої підготували Кайла та Сімойокі:

Клянуся під нашим прапором, в ім'я всього святого і дорогого для мене, пожертвувати життям заради моєї батьківщини, заради національного пробудження Фінляндії, Карелії та Інгрії, заради Великої Фінляндії. Як вірю я в єдиного Бога, вірю я в Фінляндію та її велике майбутнє [3].

Важливе місце займав культ Бобі Сівена — "білого" бійця і учасника «братніх воєн», який покінчив з собою в 21 рік після Тартуського мирного договору договору 1920.

Діяльність

Першочерговим завданням "AKS" була допомога біженцям зі Східної Карелії. Всіляко пропагувалася ідея «випрямлення кордонів» — приєднання Східної Карелії як першого кроку у створенні Великої Фінляндії[4].

Іншим важливим напрямком діяльності "AKS" була феноманія. З іншого боку, Ельмо Кайла був прихильником консолідації фінського і шведського населення країни на основі велікофінского проєкту.

З "AKS" виділилися жіночий підрозділ "NYKS" і організація школярів "OKS". Друкованим рупором Спілки був журнал "Suomen heimo".

На початку 1930-тих масовим союзником "AKS" став правий ''Рух Лапуа''[5]. Однак заколот в Мянтсяля призвів до відколу від "AKS" частини учасників, зокрема зі Спілки вийшов Урго Кекконен.

Для "AKS" була характерна жорстка побудова організації, активна агітація. Ці риси ефективно допомагали в протистоянні з лівими силами, особливо в студентському середовищі.

Діячі "AKS" зіграли провідну роль у створенні партії "Патріотичний народний рух" ("IKL")[4]. Зокрема, одним з провідних діячів "IKL" був Ерккі Ряйккенен.

Від членів "AKS" в обов'язковому порядку вимагалася служба в армії або шуцкорах. Добровольці вели фортифікаційні роботи на Карельському перешийку.

Члени "AKS" брали участь в Зимовій і в совєцько-фінській (1941—1944) війнах[1].

У 1940 в бою з совєцькими військами загинув Еліас Сімойокі.

Діяльність Спілки викликала сильне роздратування в СРСР.

Заборона

19 вересня 1944 адміністрація Маннергейма уклала Московське перемир'я. За його умовами діяльність "AKS" і афілійованих "ANKS" і "OKS" була заборонена 23 вересня 1944.

Велика частина архівів "AKS" знищена. Прапор організації Мартті Кантеле зберіг у себе в будинку, згодом його спадкоємці передали реліквію в Національний музей Фінляндії.

Спадщина

Спадщина Карельської Академічної Спілки продовжуваа впливати на політику Фінляндії і в післявоєнний період. Характерний штрих: на виборах 1968 президентський пост оскаржували два колишні члени "AKS" — Урго Кекконен (від Фінляндського центру) і Матті Вірккунен (від Національної коаліції) [6].

З 1958 існував "Клуб 22", що продовжував традицію Спілки [7]. Колишні діячі "AKS" заснували в 1956 "Фінський сімейний фонд".

Див. також

  • Синьо-чорні

Примітки

  1. Ковальов, Денис (13.01.2019). «Будівничі» Великої Фінляндії: з шанців у вир політики. Пломінь (Українська). Процитовано 13.01.2019.
  2. Ковальов Д., Ковальов П. (2016). Повстання Ідентичності (Українська). Дн.: Баланс-Клуб. с. 116.
  3. Matti Kuusi, Ville-Paavo Aitola. Neljätuhatta veljestä, sataneljä elämäntarinaa. Kerho 22, WSOY, 1991. ISBN 951-0-17428-9.
  4. Ковальов, Денис (12.02.2019). Еліас Сімойокі та його «фінські нацдружини». Пломінь (Українська). Процитовано 12.02.2019.
  5. Ковальов Д., Ковальов П. (2016). Повстання Ідентичності (Українська). Дн.: Баланс-Клуб. с. 118–119.
  6. AKS:n kolme elämää
  7. AKATEEMINEN KARJALA-SEURA & AKATEEMISEN KARJALA-SEURAN PERINNEYHDISTYS RY
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.