Кириченко Степан Андрійович

Кириче́нко Степа́н Андрі́йович (27 березня [9 квітня] 1911(19110409), с. Чоповичі — 30 квітня 1988, Київ) — український живописець, графік, художник монументально-декоративного мистецтва, заслужений діяч мистецтв України (1963), народний художник УРСР (1981).

Степан Андрійович Кириченко
С. А. Кириченко. Автопортрет. 1960 рік, олія
Народження 27 березня (9 квітня) 1911(1911-04-09)
с. Чоповичі, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть 30 квітня 1988(1988-04-30) (77 років)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Національність українець
Країна Російська імперія, УНР, УСРР, УРСР, СРСР
Навчання Київський художній інститут
Діяльність художник
Нагороди
Звання

Біографія

Народився в селі Чоповичі (нині Малинський район, Житомирська область, Україна) в українській сільській християнській родині Андрія Ігнатійовича і Варвари Кириченків.

Потяг до мистецтва у Степана Кириченка проявився в ранньому дитинстві під впливом старшого брата Івана.

З 1934 по 1941 рік навчався в Київському художньому інституті у відомих художників Ф. Кричевського, А. Тарана та М. Рокицького.

З 1942 року брав участь у республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках. Його мозаїка «Україна» експонувалася на Всесоюзній художній виставці в Москві, а також 1958 року на Всесвітній виставці в Брюсселі, де була відзначена срібною медаллю. Разом з іншими колегами брав участь у монументально-декоративному оформленні Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві (розпис Головного павільйону та павільйону УРСР, 1952–1955).

Помер 1988 року у Києві.

Твори зберігаються у ДТГ, Національному художньому музеї України, Національному музеї Т. Шевченка та Севастопольському художньому музеї.

Твори

Мозаїки
  • Пандус біля підніжжя пам'ятника М. Ватутіну в Києві (1946—1947),
  • Портрет Кобзаря (1940);
  • В. І. Ленін (1947),
  • Урожай (1957, у співавторстві),
  • триптих «Наша дума, наша пісня» (1959—1960, у співавторстві),
  • Радянська Україна (1960, у співавторстві),
  • Українська пісня (1967),
  • мозаїки в курзалі санаторію «Миргород» у Миргороді (1972—1976, у співавт. з Н. Клейн),
  • мозаїка в Морському порту в Ізмаїлі (1978, у співавторстві)
  • мозаїка в Палаці культури в с. Шевченкове Кілійського р-ну Одес. обл. (1978, у співавторстві).
  • мозаїки на фасаді Будинку культури в смт Лисянка, Черкаської обл. (1981—1982, спільно з Оленою Степанівною Кириченко).
  • мозаїчні панно на станції «Червоноармійська» (нині «Палац „Україна“», 1984, спільно з Романом Кириченко) Київського метрополітену, 2015 року панно приховано[1].

Панно
  • Україна (1969, с. Мрин Носівського р-ну Черніг. обл.) — на будівлі сільського будинку культури. Для художника прототипом образу дівчини-українки для зображення на панно послужила мринчанка Тамара Чекан (після одруження — Мєх). Художник особисто відвідав батьків дівчини з проханням, аби вони дозволили їй позувати для цього панно. Будинок культури був урочисто відкритий у 1970 році до 100-річного ювілею Леніна.
  • Лісова пісня (1970—1971, парк у Ялті, у співавторстві).

Нагороди

Громадянська позиція

Підписав громадський лист (1968) на ім'я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів.

Зображення
  • Мозаїчний килим біля підніжжя пам'ятника генералові Ватутіну
  • Мозаїчне панно у торці центрального залу станції метро «Палац „Україна“»
  • Панно на колійній стіні станції

Див. також

Примітки
  1. На станції метро «Палац Україна» прибрали радянську мозаїку Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine. // Вечірний Київ. — 2015. — 16 липня.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.