Кобильниця Руська
Кобильниця Руська (пол. Kobylnica Ruska) — розташоване на Закерзонні село в Польщі, у гміні Великі Очі Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 172 особи (2011[1]).
Село
 Координати 50°01′ пн. ш. 23°04′ сх. д.
|
Назва
В ході кампанії ліквідації українських назв у 1977—1981 рр. село називалося Копитув Дольни (пол. Kopytów Dolny).
Історія
Перша згадка про село походить від 3 вересня 1557 року, коли король Сигізмунд II Август дозволив шляхтичу Миколаєві Тарло зі Щекаркова заснувати місто на землях сіл Кобильниця Руська і Кобильниця Волоська за заслуги «в боях проти Москви, татар і волохів на боці гетьмана Яна Тарновського».
Люстрація 1570 року документує в селі 63 поселенці.
У 1880 р. село належало до Цішанівського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії. На західній частині території села розміщувалась німецька колонія Фельбах, на південно-західній — присілки Каменисько, Теребешня, Буди (або Кащ), Рудники, Над Островом; на південній — присілки Ротисько, Набет, Федик, Ломина і Цинбан; північніше Фельбаха — Ставки. В селі був 1171 житель, на землях фільварку — 81 мешканець, а в колонії Фельбах — 136 жителів, з них більшість була греко-католиками (крім 130 римо-католиків), була дерев'яна церква. Місцева греко-католицька парафія заснована в 1792 р., належала до Любачівського деканату Перемишльської єпархії.[2]
У 1939 році в селі проживало 1630 мешканців, з них 1360 українців-грекокатоликів, 75 українців-римокатоликів, 100 поляків (заселені за Австрії колоністи), 35 євреїв і 60 німців[3]. Село входило до ґміни Великі Очі Яворівського повіту Львівського воєводства. Греко-католицька парафія належала до Краковецького деканату Перемишльської єпархії.
Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Львівської області[4], а 17 січня 1940 року — до Краківецького району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року село зі складу Львівської області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР, але вони чинили спротив у рядах УПА і підпілля ОУН. Решту українців у 1947 р. з метою етноциду депортовано на понімецькі землі[5].
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Церква
У селі була дерев'яна церква св. Димитрія, збудована в 1923 р. Після виселення українців церкву було зруйнована в 1954 р.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 88 | 11 | 57 | 20 |
| Жінки | 84 | 13 | 42 | 29 |
| Разом | 172 | 24 | 99 | 49 |
Примітки
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Kobylnica 2(1) Ruska z Fehlbachem, Budami, Rotyskiem i Kamieniskami // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 217. (пол.)
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 30.
- Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
- Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Любачів
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.