Кобильниця Волоська
Кобильниця Волоська (пол. Kobylnica Wołoska) — розташоване на Закерзонні село в Польщі, у гміні Великі Очі Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 380 осіб (2011[1]).
Село
Координати 50°00′15″ пн. ш. 23°06′16″ сх. д.
|
Назва
В ході кампанії ліквідації українських назв у 1977-1981 рр. село називалося Копитув Ґурни (пол. Kopytów Górny).
Історія
Перша згадка про село походить від 3 вересня 1557 року, коли король Сигізмунд II Август дозволив шляхтичу Миколаєві Тарло зі Щекаркова заснувати місто на землях сіл Кобильниця Руська і Кобильниця Волоська за заслуги «в боях проти Москви, татар і волохів на боці гетьмана Яна Тарновського».
Люстрація 1570 року документує в селі 39 поселенців.
У 1880 р. село належало до Цішанівського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії. До складу села входять присілки Гереги, Гамарня, Грицькове, Камінь, Лози, Мельники, Підлізи, Романки, Щаблі та дві корчми: Границя і Видра. В селі був 1095 жителів, на землях фільварку — 39 мешканців, з них більшість була греко-католиками (крім 50 римо-католиків). Була дерев’яна церква, зведена в 1666 р. Місцева греко-католицька парафія належала до Любачівського деканату Перемишльської єпархії.[2]
У 1939 році в селі проживало 1840 мешканців, з них 1750 українців-грекокатоликів, 25 українців-римокатоликів, 15 поляків, 20 євреїв і 30 німців[3]. Село входило до ґміни Великі Очі Яворівського повіту Львівського воєводства. Греко-католицька парафія належала до Краковецького деканату Перемишльської єпархії.
Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Львівської області[4], а 17 січня 1940 року — до Краківецького району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року село зі складу Львівської області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР, але вони чинили спротив у рядах УПА і підпілля ОУН. Решту українців у 1947 р. з метою етноциду депортовано на понімецькі землі[5].
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Церква
У селі є мурована церква св. Димитрія, збудована в 1924 р. Після виселення українців церкву було перетворено на костел, з 1985 р. використовується також для греко-католицьких відправ.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 185 | 36 | 120 | 29 |
Жінки | 195 | 47 | 92 | 56 |
Разом | 380 | 83 | 212 | 85 |
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кобильниця Волоська
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Kobylnica 2(1) Ruska z Fehlbachem, Budami, Rotyskiem i Kamieniskami // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 217. (пол.)
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 30.
- Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
- Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Любачів
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.