Ян-Амор Тарновський

Я́н-Амо́р Тарно́вський, Ян Магнус[1] Тарновський (пол. Jan Amor Tarnowski; січень 1488, м. Та́рнів[2] 16 травня 1561, родинний маєток Вевюрка[3]) — державний, політичний, військовий діяч Польського королівства. Представник шляхетського роду Тарновських гербу Леліва. Великий гетьман коронний (15271559). Придворний короля (з 1502). Каштелян войницький1522), краківський (з 1536). Воєвода руський (15271535) і краківський1535). Староста сандомирський, жидачівський, сондецький, городельський. Перший граф Священної Римської імперії в родині Тарновських (1547)[4]. Засновник міста Тернополя. Тесть руського магната Констянтина Василя Острозького.

Ян Амор Тарновський
пол. Jan Amor Tarnowski
Народився 1488(1488)
Та́рнів
Помер 16 травня 1561(1561-05-16)
Вевюрка
Поховання Тарнів
Країна Польща
Діяльність воєначальник, магнат
Відомий завдяки засновник Тернополя
Знання мов польська
Учасник Московсько-литовська війна 1507—1508, Московсько-литовська війна 1512—1522, Битва під Оршею, Польсько-тевтонська війна, Битва під Обертином, Московсько-литовська війна 1534—1537, Облога Стародуба (1535) і Війна кокоша
Magnum opus Consilium rationis bellicaed
Титул граф
Посада краківський каштелян, Воєводи руські, великий гетьман коронний, краківський воєвода, сандомирський воєводаd, сандомирський старостаd, castellan of Wojniczd, староста жидачівськийd, городельський cтаростаd, Q66200909?, Староста Хмільницькийd і староста стрийськийd
Військове звання Гетьман великий коронний
Рід Тарновські
Батько Ян Амор Юніор Тарновський
Мати Q9165683?
У шлюбі з Зофія Шидловецька
Діти Софія Тарновськаd і Ян Криштоф Тарновський
Нагороди
Герб

Родовід

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рафал з Тарнова
 
 
 
 
 
 
 
Ян з Тарнова
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Дзєржка з Вєловсі
 
 
 
 
 
 
 
Ян Тарновський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Катерина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ян Амор Юніор Тарновський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета зі Штернберка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ян-Амор Тарновський, Воєвода Руський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Завіша Чорний
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ян з Рожнова
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Барбара Виш-Рожновська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Барбара Завішанка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маргарита Шафранець
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Життєпис

Надгробок Яна Амора та Яна Кшиштофа Тарновських в катедрі Тарнува
Ян Тарновський під час Звільнення Стародуба (1535)

Ян Амор Тарновський (Іоанн з Тарнова, Ян Амор ІІ з Тарнова), син Яна Амора молодшого і Барбари Завішанки з Рожнова[4] — онучки Завіші Чорного з Габрова; походив з багатої шляхетської родини, яка мала сенаторський статус.

Виховувався при дворах кардинала Фридерика Яґеллончика, королів Яна I Ольбрахта, Александра I Яґеллончика і Сиґізмунда I Старого. Вчився у Краківській академії, при єпископі Перемишля.[2] Отримав всесторонню класичну гуманітарну, військову освіту.

Бойовий шлях почав у віці 22 років під керівництвом гетьмана литовського Костянтина Острозького. 1509 року учасник облоги Хотинської фортеці.[2] 1512 року: брав участь у поході на Молдовське князівство (керував кавалерійським підрозділом), у битві під Лопушним. У 15171521 роках, щоб покращити свою освіту, здійснив велику подорож по світу: побував у країнах Західної Європи, відвідав Близький Схід — у тому числі Сирію, Палестину, Єгипет, Грецію, Османську імперію.

На боці антиосманської коаліції брав участь у габсбургсько-османській війні у 1521 році. У 1524 році в сутичці під Львовом розбив османсько-татарський загін.

З 1527 р. Великий коронний гетьман. Ввів у вжиток клейнод гетьманської влади Гетьманський знак.

1531 р. очолив польське військо в битві під Обертином у війні з Молдавським господарем Петру IV Рарешем за владу над Покуттям. 1533 року очолив опозицію в Сеймі, згодом відійшов від політики. 1534 року: за його сприяння обнесено валом та зміцнено замок у Хмільнику;[5] керував польсько-литовсько-українським військом у війні проти Московії. Уславився здобуттям Гомеля, облогою і взяттям Стародуба (1535 р.). Під час звільнення Стародуба, він застосував мінування стіни, що вважається першим успішним використанням мін у середньовічній війні.[6] Після захоплення міста наказав знищити усіх полонених московитів.[7]

У 1537 році став на сторону короля під час «кокошої війна». Брав участь у придушенні виступу мешканців Гданська проти влади короля.[8]

Рояліст у внутрішній політиці; виступав проти зростання шляхетських привілеїв. Видатний адміністратор.
1540 року заснував місто Тернопіль. Видав грамоту про права та обов'язки міщан, рівність латинського та грецького обрядів.[2]
1547 року: отримав титул графа Священної Римської імперії;[4] агент Яна Амора Тарновського Йоб Братфуш (Претфус) купив у львівських міщан Вольфа та Януша Шольців, Георга Ґансборна «pro sua necessitate» 21 віз «січної» зброї, 17 возів «залізива», 115 штук вогнепальної зброї, аркебузу, ручні мушкети[9]

«Протектор» православного львівського єпископа Макарія Тучапського.[10]

Ян-Амор Тарновський — автор праці «Рада воєнної справи» (лат. Consilium rationis bellicae) (1558 р.), яка виклала досягнення польської військової думки і техніки того часу, на ній виховувалось декілька поколінь полководців Речі Посполитої. Володів великою бібліотекою, колекцією творів мистецтва.[2]

Помер 16 травня 1561 року в родинному маєтку Вевюрка (перед смертю за присутності кам'янецького єпископа Леонарда Слоньчевського ствердив, що помирає римо-католиком[11]). У латинській катедрі Тарнова коштом зятя, князя Василя Костянтина Острозького, наприкінці XVI ст. встановлено виготовлений майстром Паллавіні надгробок батьку Янові Аморові (верхній ярус) та сину Янові Кшиштофові (нижній) Тарновським[12] з епітафією.[13]

Маєтності

Посідав дідичним правом міста Тарнів, Тернопіль (обидва міста фортифікував), Ярослав (спорудив новий замок замість старого, який перетворювався на руїни).[11] 1528 року у Івана (Яна) Дідушицького купив село Пустомити (нині місто), які пізніше відкупив син Івана (Яна) Микола Дідушицький.[14]

Вшанування

Історична назва вулиці у Львові за Австро-Угорщини та Польщі (1907—1943) (тепер вулиця генерала Мирона Тарнавського).

У місті Тернополі є ресторан «Леліва», який вшановує герб Тарновського, на вулиці С. Качали, 18.

Родина

Зофія Шидловецька

Батько: Ян Амор Юніор Тарновський. Матір: Барбара Завішанка з Рожнова. Дружини:

Примітки

  1. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 326. (пол.)
  2. Окаринський В., Ханас В. Тарновський Ян ІІ Амор… — С. 385.
  3. Вевірка[неавторитетне джерело]
  4. Tarnowscy (01) Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  5. Chmielnik // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 589. (пол.) — S. 589. (пол.)
  6. Стародубская война: осада. warspot.ru (рос.). Процитовано 29 серпня 2020.
  7. Стародубская война: «слава» Яна Тарновского и пушки. warspot.ru (рос.). Процитовано 29 серпня 2020.
  8. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 327.
  9. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 33. (пол.)
  10. Грушевський М Історія України-Руси. — Т. V. — С. 438.
  11. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 328.
  12. Tarnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 198. (пол.) — S. 198. (пол.)
  13. Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 646. (лат.)
  14. Pustomyty z Wolicą // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 312. (пол.) — S. 312. (пол.)

Джерела

Посилання

Попередник
Отто Ходецький
Воєвода Руський
1527-1535
Наступник
Ян Тенчинський
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.