Кондрат Омелян Філаретович

25 лютого 1932 року призваний до лав Червоної Армії. З лютого 1932 по жовтень 1933 року навчався в Качинській військовій авіаційній школі пілотів. З жовтня 1933 по жовтень 1936 року служив молодшим льотчиком в 34-й винищувальній авіаційній ескадрильї 56-ї винищувальної авіаційної бригади Київського військового округу. 28 травня 1936 року отримав звання лейтенанта.

З 20 жовтня 1936 року по 7 квітня 1937 року брав участь у громадянській війні в Іспанії. Воював на винищувачі — біплані «І-15». Мав псевдоніми «Аліхновіч» і «Конрад». В одному з повітряних боїв з трьома ворожими винищувачами «Хейнкель» He-51 збив два з них, а третій втік. В іншій сутичці знищив гідролітак. Всього здійснив 180 бойових вильотів, збив шість літаків (три особисто і три в групі). За бої в небі Іспанії був нагороджений двома орденами Червоного Прапора (2 січня 1937 і 4 липня 1937). 17 квітня 1937 йому присвоїли звання старшого лейтенанта.

З травня по вересень 1937 року був командиром ланки в 34-й винищувальній авіаційній ескадрильї (ВАЕ). 20 лютого 1938 року був проведений в капітани. З вересня 1937 по червень 1938 року командував окремим загоном в 26-й ВАЕ. Нагороджений медаллю «XX років РККА» (22 лютого 1938). Потім був переведений на Далекий Схід, де з червня по листопад 1938 року командував ескадрильєю, потім до лютого 1939 року був помічником командира і до січня 1940 року командиром 18-го винищувально-авіаційного полку (ВАП) в Хабаровську.

У серпні 1938 року брав участь в бойових діях з японськими загарбниками на озері Хасан, де виконав 16 бойових вильотів. 4 листопада 1938 року йому присвоїли звання майора. В січні 1940 року був призначений командиром 152-го ВАП.

З 15 лютого по квітень 1940 року, разом зі своїм полком, брав участь в радянсько-фінській війні. При авіаційному нальоті отримав контузію правого коліна. Літав на І-16, виконав 51 бойовий виліт. 31 березня 1940 року йому було присвоєно звання полковника. 21 травня 1940 року нагороджений третім орденом Червоного Прапора. З квітня 1940 року був командиром 131-го ВАП. Потім, до травня 1941 року, навчався на оперативному факультеті Військово-повітряної інженерної академії імені Жуковського. Після закінчення навчання був призначений на посаду інспектора Управління ВПС Північно-Кавказького військового округу.

У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року. До лютого 1942 року був командиром 274-го ВАП на Південно-Західному фронті. Восени 1941 року на винищувачі ЛаГГ-3 збив в районі Ростова розвідник Ju-88. Був старшим інспектором ВПС Волховського фронту. Потім командував 2-м гвардійським винищувальним авіаційним полком.

Після завершення прориву блокади Ленінграда, 18 січня 1943 року, авіація підтримувала сухопутні війська в їх прагненні розширити смугу прориву. В ході операції по прориву блокади полк здійснив 330 бойових вильотів з метою прикриття радянських військ і боротьби з ворожою авіацією. У 27 повітряних боях було збито 34 літака, втрати радянських льотчиків склали 11 машин. Командир полку О. Ф. Кондрат вісім разів особисто водив групу винищувачів в бій і завдавав значних втрат противнику. У повітряних боях він збив п'ять ворожих літаків.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 травня 1943 року за вміле командування авіаційним полком, героїзм і мужність, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, гвардії полковнику Кондрату Омеляну Філаретовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3780).

1 червня 1943 року полковник Кіндрат О. Ф. був призначений командиром 249-ї винищувальної Червонопрапорної авіаційної дивізії 9-ї повітряної армії, яка в складі 1-го Далекосхідного фронту в період з 9 серпня по 3 вересня 1945 року брала активну участь в радянсько-японській війні.

Всього у всіх війнах здійснив 308 успішних бойових вильотів, брав участь у 77 повітряних боях, в яких збив 16 літаків противника.

Після закінчення війни продовжував службу у Військово-повітряних силах СРСР. Займав ряд високих командних посад. На початку 1950-х років був радником в Китаї. У 1951 році закінчив Військову академію Генерального штабу. З січня 1958 по жовтень 1968 року був заступником начальника Київського вищого інженерно-авіаційного військового училища Військово-повітряних сил.

Могила Омеляна Кондрата

30 листопада 1968 року був звільнений в запас у званні генерал-майора авіації. Жив у Києві. Автор спогадів: «Дістався нам вік неспокійний», «Заради життя на землі» (у збірнику «Разом з патріотами Іспанії») та інших. Помер 16 серпня 2002 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.