Косметика в Стародавньому Римі

Багаті дами заводили спеціальних рабинь, які щодня прикрашали їх тіло та обличчя. Вони наносили своїм господиням на зуби особливу емаль, приготовану з соку кизилу і товчених водяних горіхів. Все обличчя покривали шаром свинцевих білил, а прищики, родимки, бородавки ховали під «мушками» у формі півмісяця. Якщо ж прищів і веснянок було занадто багато і вони не сходили, то припікали їх дуже рідкісною сумішшю – алкімеєм.

Мідні Римські косметичні інструменти (між 100 р до н.е. і 400 р)

Далі в хід йшли сурма, сік шафрану, рум'яна, золота фарба — все, що застосовували жінки того часу в різних кінцях світу. Особливо цінувалися декоративні засоби, привезені з Єгипту — деякі навіть приписували їм магічну дію. Поппея, дружина імператора Нерона, під час здійснення косметичних процедур закликала на допомогу сотні служниць. Вона сама придумала особливу маску, якою користувалася щодня: житнє борошно, листя вербени, мед, молоко ослиці. На обличчя накладався товстий шар свинцевого білила, брови та очі поводились сурмою і соком шафрану, щоки рум'янилися, губи фарбувалися помадою[1].

Римлянки дуже любили освітлювати обличчя і волосся. Для цього готувалася маска зі звареного потовченого гороху і тіста для випічки хліба. Таку маску наносили на шкіру, витримували приблизно пів години та потім знімали бавовняною хусткою. Шию, руки покривали білилами; карміном наводили контури губ. Вії підфарбовували жирною маззю, приготовленою з деревної сажі, змішаної з ароматичними добавками. При цьому користувалися спеціальною голкою. З перетертих раковин рідкісних молюсків робили пурпуровий порошок, який розводили в оліях і потім цією сумішшю фарбувалися нігті. Треба сказати, що ця дорога процедура в ті часи була доступна тільки дуже заможним жінкам.[2] Обличчя римлянки пудрили порошком з ретельно розтертих в ступі тальку і крейди. Пушком служили міцно зв'язані пір'я курчат.

Геніальною жінкою і справжньою експерткою в області косметики була Клеопатра VII. Доказом служать її праці про мистецтво макіяжу. Клеопатра відкрила майстерні з виробництва косметики уздовж берегів Мертвого моря, одна з яких так і називалася «Косметична лабораторія Клеопатри»

Римляни шукали способи приховати недосконалості шкіри. Як основу під макіяж використовували різні суміші з жирними речовинами. У них додавали воскову речовину «biacca», розплавлену до в'язкого стану. Римські жінки знали, що вона токсична, проте, не дивлячись на, різні побічні ефекти та часто огидний запах «крему», жінки продовжували його використовувати. Брови підфарбовували порошками з сурми або «Fulgio» (сажі, отриманої при спалюванні певних матеріалів). Повіки фарбували зеленими тінями, зробленими з малахіту. Користувалися кіновар'ю (також високотоксичною речовиною), змішуючи її з тваринними жирами та екстрактами з овочів, щоб перетворити все це в червону помаду. Користуватися косметикою могли не всі. Куртизанкам це було суворо заборонено.

Римські флакони для парфумів (негритянські) на виставці у Віллі в Боскореале

Косметика і парфумерія в Стародавньому Римі використовувалася в неймовірно великих кількостях. Уже в I столітті до н.е. ввозилося з Єгипту 3000 тонн ладану і до 6000 тонн мірри. Крім цього закуповували пахощі й косметику в арабів, які доставляли її з Індії, Цейлону, Індонезії та Китаю.

Косметичні суміші для повсякденного туалету римських дам виготовляли в домашніх умовах і, звичайно, у кожної були свої секрети й пристрасті. У свята і знаменні дні аромати лилися рікою, а дим від кадила «затьмарював сонце». Кількість використовуваних косметичних продуктів ставало все більше. Вважалося беззаперечним правилом, використання кремів і притирань, настояних на запашних травах та оліях, під час прийняття ванн, до них і після них.

Археологи давно знайшли конкретні докази існування стародавніх парфумів і етапів їх виробництва, зокрема, мацерації листя, коріння і пелюсток квітів. Основою служила масляниста речовина «Onfacio». Її отримували шляхом мацерації оливок або виноградного соку. Ароматні речовини змішували з барвниками. У місті Палестрина на околиці Риму в духи додавали екстракт з пелюсток троянд. В районі Помпеї використовували різні сорти лілій. Також були популярні мирт і лавр, жасмин, яблука та айва. З Єгипту в Рим постачали інгредієнти, з яких робили найдорожчі парфуми, які називалися «Юдейський бальзам». Ароматні есенції продавалися по приголомшливим цінам. З 1-го століття нашої ери одна унція духів коштувала понад 400 динарів.

Римський скляний флакон парфумів (1-100 роки) і подвійна посудина для макіяжу очей (200-400 роки)

Римський історик Пліній зазначав, що величезні багатства витрачалися даремно, і парфуми могли б знайти краще застосування, наприклад, в амфітеатрах, де стояв гіркий запах крові вбитих тварин.

Парфуми наносили не тільки на тіло. Знатні люди велику увагу приділяли запахам, які панували в їхніх будинках. Наприклад, палац Нерона був побудований так, що зі стелі бенкетного залу на гостей падали квіти, і лилася запашна вода. Одного разу через це з одним з гостей стався нещасний випадок. Людина захлинулася у потоці запашної води з пелюстками троянд, який завалився на неї нього згори.

Імператор Геліогабал влаштовував для своїх гостей ароматні дощі з фіалками. Про це іронічно говорили деякі очевидці: «На нас вилили цілі відра парфумів, а їжі немає. Цікаво бути ароматними та голодними». Римляни підмішували парфуми в вино, попри те, що такі домішки надавали гіркоту. В оселях знатних людей постійно диміли вази з пахощами.

Дуже популярними серед римського населення були рецепти для фарбування волосся в різні кольори, бальзами з мигдалевої олії та молока. В Римі знать часто носила перуки та шиньйони, зроблені за єгипетською технологією. Дорогі перуки робили з натурального волосся. Чорні та темне волосся привозили з Індії, а світлі відтінки — Північної Європи.

Перуки іноді використовували, щоб приховати наслідки використання фарби для волосся. Пліній описує рецепт, який призначався для того, щоб волосся потемніло: після ретельного гоління голови треба було залишатися в тіні, а потім намазати голову воронячим яйцем, збитим в мідному посуді. Надалі рецепти чорної фарби були вдосконалені шляхом використання мінералів, отриманих з чорної сурми. У фарбу додавали тваринний жир, полин, листя кипариса. Все це варили та отриманою сумішшю змочували голову[3]. Руде волосся отримували за допомогою хни або моркви. Ці кольори були поширені серед повій.

До наших днів дійшов стародавній рецепт перефарбування чорного волосся у світлі: локони протиралися губкою, змоченою сумішшю золи букового дерева і козячого молока, а потім знебарвлюється під сонячними променями.

У лазнях, де римляни проводили цілі години, їм прислужували раби, обов'язком яких було робити масажі, натирати шкіру ароматичними оліями та пахощами. У зв'язку з тим, що Рим в епоху Розквіту був густонаселеним центром, антисанітарія, яка була на кожному кроці, сильно підривала здоров'я жителів. Не сприяла його поліпшення і жирна, гостра їжа. Піклуючись про своє самопочуття, багато стали надавати велике значення гігієні тіла і догляду за ним. У побут увійшло мило, при цьому найціннішим вважалося те, яке привозили з Галлії, — його робили з козячого жиру, букової золи й запашної «ціккамори». Намагаючись приховати сліди старості та нездорового способу життя, і римляни, і римлянки часто користувалися свинцевими білилами, які ще більше розхитували їх здоров'я. Багато буквально згнивали живцем, бо від постійного використання свинцю порушувався обмін речовин, тріскалася і чорніла шкіра, з рота погано пахло, псувалися і випадали зуби. Були, звичайно, й інші, менш небезпечні білила. Наприклад, класичним вважався порошок, приготований з ячмінного борошна, яєчних білків, оленячого рогу, соку нарцисів, меду і смоли каучукового дерева. Приготована з натуральних компонентів суміш не підривала здоров'я.

Уже в епоху Розквіту Стародавнього Риму з'явилася епіляція — при відвідуванні бань тіло як слід розпарювали, чистили скребницею і після цього видаляли з нього все зайве волосся. Його вискубували спеціальними маленькими щипчиками. Процедура ще тоді була дуже болючою.

Жінки велику увагу приділяли догляду за грудьми. У маску для грудей входили галун, касторова олія та червоне сухе вино. Суміш була щільною, як віск. Її наносили на груди, а зверху посипали свинцевими білилами. Причому робити це треба було під час спадного місяця.

Практично всю косметику в Стародавньому Римі використовували, орієнтуючись на фазу місяця. Вважалося, що тільки тоді вона дасть максимальний ефект. Історик Пліній Старший згадав косметичні засоби, якими римляни користувалися щодня: свинцеві білила для особи, мило для волосся, лосьйон що очищає і зволожує з мигдалевої олії з додаванням коров'ячого молока, а також зубний порошок на основі пемзи й кісткового борошна бичачих рогів.

В часи Імперії косметикою користувалися не тільки жінки, а й чоловіки. Римські франти покривали чола, руки крейдовим порошком, рясно рум'янили щоки, підфарбовували брови й очі, застосовували кольорову пудру для обсипання перук на бенкетах. Великий внесок у косметику вніс знаменитий лікар Клавдій Гален, що розробив склад і донині відомого крему. <ref>Galї олії]]^{[що це?]} з цедрою апельсину. Багато чоловіків в Стародавньому Римі страждали від облисіння. Светоній писав, що Цезар за своє життя отримав багато нагород від римського народу і сенату, але завжди носив тільки лавровий вінок, який якось міг приховати його лису голову. Щоб боротися з облисінням, застосовували розчин, що містить опій і мірра. Пліній писав, що була популярна ще одна суміш, що складається з харчової соди, шафрану, перцю, оцту і мишачого калу.

• Мода в Стародавньому Римі

• Гиро П. Частная и общественная жизнь римлян.
• Сергеенко М. Жизнь Древнего Рима.

• The History Channel: An Ancient Roman Make-up Lesson Video demonstration
• Ovid's "The Art of Beauty"
• A Brief History of Cosmetics in Roman Times
• BBC News: Ancient cosmetics brought to life
• BBC News: Roman cosmetic secrets revealed
• Helen Seward Italy

Стародавній Рим
Періоди Римське царство 753–509 до н. е. Римська республіка 509–27 до н. е. Римська імперія 27 до н. е.–395 Західна 395–476 Східна 395–1453 Священна 800–1806
Історія Заснування Риму Царський період Республіка Рання Республіка Пунічні війни і експансія на Сході Союзницька війна Громадянська війна 83-82 до н. е. Змова Катіліни Перший тріумвірат Громадянська війна 49-45 до н. е. Другий тріумвірат Імперія Імператори Династія Юліїв-Клавдіїв Династія Флавіїв Династія Антонінів Династія Северів Принципат Криза III століття Західна Римська імперія Східна Римська імперія Домінат
Поняття SPQR Римський Форум Титули
Медицина Медицина Клавдій Гален Авл Корнелій Цельс
Культура Культура Освіта Шлюб Проституція Релігія Поховальна практика Християнство Театр Мова Література Архітектура Мода
Географія Географія Дороги Провінції
Політика та право Конституція Римської республіки Сенат Коміції Армія Легіони Магістратури Консул Військовий трибун з консульською владою Цензор Диктатор Начальник кінноти Едил Трибун Квестор Претор Префект Проконсул Царі стародавнього Риму Військовий трибун Тріумвірат Децемвіри Римське громадянство Cursus honorum Senatus consultum Senatus consultum ultimum Римське право Імперій Колегіальність
Люди Ромул і Рем Луцій Тарквіній Сципіон Гракхи Марій Сулла Цицерон Помпей Гай Юлій Цезар Марк Антоній Октавіан Нерон Веспасіан Траян Марк Аврелій Діоклетіан Костянтин I Ромул Август Горацій Вергілій Овідій